Марина СТАВНIЙЧУК: Конституційний Суд створив прецедент, коли вперше його рішення суперечать одне одному
На минулому тижні «підвішене» питання конституційності чи не такої правлячої більшості зняв Конституційний Суд. Феміда, нагадаємо, назвала легітимною коаліцію, що створена не лише за участі фракцій, а й окремих парламентаріїв. Це рішення ми запропонували прокоментувати представника колишнього президента Ющенка в КС Марину СТАВНІЙЧУК.
— Ваша оцінка рішення КС щодо формування коаліції на індивідуальній, а не фракційній основі. До речі, голова Конституційного суду пан Стрижак заявив, що наразі діє і рішення 2008 року, де побудова правлячої більшості передбачена на базі фракцій. Парадокси...
— Справа в тім, що на сьогоднішній день діють усі рішення (а їх, з урахуванням останнього рішення, чотири) Конституційного суду України, які стосуються питання перебування народного депутата у фракції та питання створення коаліції депутатських фракцій. Основний механізм формування коаліції депутатських фракцій у парламенті визначається положенням частини шостої статті 83 Конституції, зміст якої не змінювався з 2004 року. З огляду на це, як мені здається, КС не розплутав ситуацію, так як очікував чинний Президент, а навпаки — ускладнив її.
— Ви кажете про чотири чинні рішення КС, які прямо чи опосередковано стосуються питань перебування парламентаріїв у фракції та формування більшості у ВР. Ці рішення взаємо суперечливі?
—Так. Три попередні рішення КС, які стосуються як тлумачення, так і визнання конституційними чи не конституційними тих чи інших положень законодавства України, в цілому відповідають одному змісту, четверте — зовсім іншому. Принаймні у попередніх рішеннях КС вирішив, що Основний закон закріплює належність народного депутата України до фракції як його конституційний обов’язок, а не як право. В останньому своєму рішенні цілком допускає можливість для народних депутатів, що не входять до складу депутатських фракцій брати учать у формуванні коаліції. Повинна зауважити, що КС являється єдиним органом конституційної юрисдикції, і в своїх рішеннях Конституційний Суд має виходити із положень Конституції.
— Коментуючи останнє «коаліційне» рішення КС, багато хто з експертів говорить, що це була перемога Регламенту над Основним Законом країни. Згодні з такою оцінкою?
— Можу сказати лише, що це неприйнятна ситуація. Невипадково Конституційний Суд України є не судом факту, а судом права. Тому у своїй діяльності він повинен керуватися духом і буквою Конституції. І в тому разі, коли всі інші законодавчі акти (в тому числі і Регламент) не відповідають положенням Конституції, КС має всі законодавчі підстави навіть вийти за межі предмету розгляду і сказати, що те чи інше положення не відповідає Конституції. Але ніколи, ні за яких обставин, КС у своїй діяльності не повинен надавати перевагу нормам законів перед нормами Конституції. Це нонсенс з точки зору конституційної юрисдикції.
Якщо цитата, що КС розглядав справу не як конституційно-правовий конфлікт, а виходив з реалій нашого життя, про які не завжди можна прочитати в книгах чи законах, відповідає дійсності, в мене тоді немає слів...
— Якщо не занурюватися в юридичні тонкощі, очевидно, що парламентарії, приймаючи Регламент, де передбачено входження окремих депутатів до коаліції, порушили чинне рішення КС, в якому сказано, що більшість формується фракціями. Так?
— Ситуація тут доволі складна, тому що насправді рішення Конституційного Суду, крім того, що є обов’язковими до виконання, відіграють прогнозуючу функцію у законодавчому процесі. При нормальній правовій системі в державі, парламент не може ігнорувати правові позиції єдиного органу конституційної юрисдикції. У нас же останнім часом має місце ганебна практика, коли КС приймає рішення, яке потім може бути «поламане» наступними законодавчими ініціативами, і зрештою — законами України.
Конституційний суд, виключно з формальних підстав декілька разів визнавав неконституційним Регламент Верховної Ради, який не був прийнятий у вигляді закону. Це щодо форми.
А щодо змісту, можу сказати наступне. Абсолютно очевидно, що приймаючи Регламент, парламент мав би керуватися положеннями Конституції, і звичайно ж, рішеннями КС, які зокрема стосуються конституційно-правового статусу народного депутата, його прав і обов’язків, конституційних можливостей перебувати або ж ні у складі фракції і, як наслідок — у складі коаліції.
Хочу ще раз підкреслити, що з точки зору конституційної юрисдикції, КС завжди має можливості вийти за предмет його розгляду в тій чи іншій справі. І якщо Конституційний Суд бачить неконституційність тих чи інших положень законодавства, він завжди може визнати їх такими, що не відповідають Основному Закону. Це, до речі, в багатьох випадках КС робив раніше.
Хочу окремо зауважити: вперше Конституційний Суд створив прецедент, коли його ж рішення суперечать одне одному. Раніше, якими б складними не були правові позиції, КС намагався уникнути прямої суперечності при прийняті рішень. Вся попередня діяльність КС будувалася саме на такому розумному і правовому підході.
— Як на мене, питання не вирішено не лише на законодавчому, а й на моральному рівні...
— Все починається з правової культури і сумління. Суддями КС повинні бути люди найвищої кваліфікації і з глибокою системою моральних цінностей. Якщо говорити загалом, думаю, має змінитися культура всіх тих, хто має владу в державі. Одні повинні зрештою зрозуміти, що не потрібно дозволяти собі тиснути, другі повинні зрозуміти, що не слід піддаватися можливому тиску. Це вимагає зовсім іншого рівня політичної і правової культури. Бо які б правові механізми не створювалися б, як гарантії убезпечення від впливів і т.ін., якщо не має належної політичної, правової і внутрішньої загальної культури, нічого не буде...
— Під час розгляду питання про створення коаліції в Конституційному Суді, колишній прем’єр Юлія Тимошенко публічно заявила про те, що суддів заохочують матеріально. Ви були представником президента Ющенка в КС. Не прошу наводити конкретні прізвища чи факти, прошу розповісти як часто наша Феміда відкриває очі з огляду на політичну ситуацію в країні?
— Є декілька аспектів, про які сьогодні варто звернути увагу. Ви знаєте, що інститут коаліції депутатських фракцій з’явився в Конституції після внесення змін 2004 року. Венеціанська комісія у свій час надала цілий ряд суттєвих зауважень щодо змісту і сенсу існування на рівні конституційної матерії такого інституту як коаліція.
Безперечно, класичний парламентаризм передбачають існування більшості, яка створюється загалом задля однієї мети — формування уряду. Відтак, дійсно, кожен народний депутат у своїй діяльності повинен, у першу чергу, керуватися своїм розумінням Конституції і законів, служіння народу. Більш того, самі норми Конституції передбачають особисте голосування народного депутата при прийнятті рішень у парламенті. Але на превеликий жаль, доволі часто цього не спостерігається. Адже чи не щодня ми маємо приклади, коли голосів за той чи інший законопроект або постанову, віддається 300, а то й більше, а сесійна зала в цей час майже порожня. Це з одного боку.
З іншого боку, інститут коаліції існує на рівні конституційного регулювання. Якщо КС виходить з того, що реально коаліція депутатських фракцій є умовою повноважності парламенту (він декілька разів повторює це у своїх правових позиціях), то звичайно, має бути збережена існуюча конституційна природа цього інституту.
Підхід КС надзвичайно ускладнив ситуацію, насамперед, для Президента України, оскільки, я думаю, він сподівався на рішення, в основу якого вкладалися б норми Конституції, а не Регламенту Верховної Ради.
Разом з тим, за великим рахунком, всі проблеми, які сьогодні має Україна в конституційно-правовій сфері значною мірою випливають з 2004 року, коли була здійснена не реформа, а контрреформа (як за змістом, так і за формою здійснення) Конституції.
— Марино Іванівно, але ви не відповіли на питання про те, яким є політичний вплив на КС.
— Сьогодні, як ніколи, Україні потрібне незалежне судочинство. Я б не хотіла коментувати залежність суддів КС. Можу зазначити лише одне. Я майже три роки була представником президента України в Конституційному суді і жоден суддя не скаже, що я на нього тиснула або заохочувала. Такого не було і бути не могло.
— Днями, коментуючи «коаліційне» рішення КС, чинний голова Мін’юсту Олександр Лавринович кинув камінь в суддівський город, заявивши, «що судді самі сприяли тому, що перестала існувати таємниця нарадчої кімнати». Як відомо, напередодні винесення КС вердикту, перший віце-прем’єр Андрій Клюєв публічно заявив, що суд визнав правомірність формування коаліції на індивідуальній основі. А, крім того, копію постанови КС було опублікована і розтиражовано в інтернеті. Що скажете з цього приводу?
— Згодна з Олександром Володимировичем в тому, що є неприпустимою ситуація, коли порушується таємниця нарадчої кімнати в суді. Для мене абсолютно очевидно, що має бути проведено відповідне розслідування, в першу чергу — службове. Можливо і за участю правоохоронних органів. З такими речами в державі потрібно завершувати. Якщо існує таємниця нарадчої кімнати, як гарантія незалежності, самостійності і неупередженості правосуддя, тим більше конституційного, значить самі судді повинні гарантувати саме такий підхід як до своєї роботи, та і до її результатів.
— Коментуючи постанову КС, голова Конституційного Суду Андрій Стрижак зазначив, що в Основному Законі закладено дуалізм. Мовляв, з одного боку, депутати мають імперативний мандат, але водночас депутат не є «кріпаком» і може вільно голосувати. Прокоментуйте.
— Тут ситуація неоднозначна. З одного боку, справжній парламентаризм не передбачає таких «пут» для народного депутата, коли є абсолютна залежність від партії чи блоку, по спискам якого він пройшов до парламенту. З іншого боку, невипадково логіка до Конституції говорить про те, що коаліція депутатських фракцій формується за наслідками результатів виборів. Народні депутати обираються сьогодні за пропорційною системою, тобто — за списком партії блоку. Отже, результатом виборів є склад депутатів тієї чи іншої фракції. І ця річ також не може бути проігнорована. Мені здається, що в попередніх рішеннях КС, цим питанням була дана однозначна правова оцінка, в останньому, на жаль, своя ж правова позиція судом проігнорована.
— Народний депутат від НУ-НС Юрій Ключковський після оприлюднення рішення КС сказав, що ми де-факто президентська республіка. Справді, вся влада в країні сконцентрована в руках однієї політичної сили. Які є запобіжники від остаточної владної монополії?
— Вимога неухильного дотримання Конституції, формування справжнього громадянського суспільства, запровадження громадянського контролю, зміна виборчої системи. Опозиція повинна припинити чвари, за якими просто соромно спостерігати, зайняти контролюючу та конструктивну позицію. Це дасть можливість правильно вибудовувати (кожному на своєму місці) майбутнє держави. Ось і все.
Але, до усіх питань сьогодні треба підходити помірковано ..Країна знаходиться у складному соціально-економічному стані. Перед Віктором Януковичем стоїть надзвичайно складне завдання і це потрібно також розуміти. Йому потрібно консолідувати всі ресурси, які є і можуть бути у влади для того, щоб Україна не зникла з карти, як самостійна, незалежна держава. При цьому, вважаю, що засоби завжди повинні виправдовувати мету.
Зауважу, що стаття 90 Конституції надає дискреаційне право Президенту щодо розпуску парламенту за певних конституційних підстав. Це не обов’язок, а право. Президент може звернутися до народу з питаннями необхідності стабілізувати ситуацію в країні, у зв’язку з цим дати можливість працювати уряду, парламенту тривалий час, можливо і до чергових парламентських виборів. І не треба було б в черговий раз в країні давати приклади юридичного цинізму.
— Але разом з тим, це Президент, який вперше в історії незалежної України отримав підтримку менше 50-ти відсотків виборців.
— Така реальність. Але ж не розпадатися сьогодні країні на дві частини через ці обставини. Можливо, все-таки йому допомогти? КС теж міг би йому допомогти лише в один спосіб — виходити із духу і букви Конституції, а не реалій нашого життя. Нещодавно в Україні побував Хав’єр Солана, він в черговий раз нагадав нам, що Україні треба грати не з правилами, а за правилами. Хороша порада.
