Між молотками. Відбійним і аукціонним

Олександр Бондар повідомив, що з 9 шахт, які планувалося приватизувати насамперед, після певних дискусій залишилося лише 4. Але їх фінансове становище було настільки важким, що ФДМ не спромігся навіть почати підготовку до конкурсів. Голова фонду вважає, що продаж державних шахт повинен бути комплексною програмою, а не одиничними угодами. «Ми розуміємо, що попит на шахти в інвесторів низький, але це не означає, що потрібно нічого не робити», — говорить Бондар. Він упевнений, що саме приватизація може стати поштовхом до поновлення виробничого зростання в галузі.

Тим часом міністр палива та енергетики Віталій Гайдук заявляє, що він зовсім не проти приватизації у вугільній галузі. За його словами, дискусія точиться лише навколо способів продажу шахт у приватні руки. Міністерство наполягає, що вугільні підприємства повинні провести додаткову емісію акцій, запропонувавши викупити їх приватним інвесторам. Як приклад, він наводить дві вже приватизовані шахти Донбасу, одна з яких, «Червоноармійська-Західна», перейшла до приватних рук якраз після проведення спеціальної емісії акцій. «Шахта випустила акції, їх купив інвестор, і підприємство отримало гроші на розвиток», — розповідає міністр. На його погляд, продаж шахт традиційним способом, на аукціонах, не прийнятний для галузі, оскільки гроші від угоди зараховуватимуться до держбюджету. Чи потраплять вони потім вуглярам у вигляді дотацій — це ще питання.

Ну а Фонд держмайна до останнього часу вважав додаткову емісію акцій з подальшою їхньою скупкою одним із способів тіньової приватизації, так що ініціативу Мінпаливенерго категорично відкидає. Олександр Бондар вважає, що лише відкриті торги приведуть на шахти прозорий приватний капітал, який не переслідує виключно спекулятивні цілі. Ось тільки чи захоче такий прозорий капітал «бруднитися» у вугіллі? Загальновідомо, що вугільна промисловість України — одна з найбільш проблемних. Величезні гроші, які обертаються в галузі, йдуть у тінь. Фінансовий дефіцит, який виникає, шахтам компенсує державний бюджет зусиллями могутнього політичного лобі. Парламентська фракція «Регіони», яка об’єднує переважно депутатів Донбасу, минулого тижня не голосувала за проект Держбюджету-2003, тому що вважає рівень держдотацій на вугільну промисловість у розмірі 2,2 мільярда гривень недостатнім. Голова ФДМ Олександр Бондар пропонує вирішити цю проблему саме за допомогою приватизації: «Гроші від приватизації шахт нехай зараховуються до бюджету і повертаються вуглярам у вигляді дотацій». На Донбасі цей варіант резонно вважають неприйнятним, побоюючись, що коли вже гроші потраплять до казни, то через очікувані фінансові труднощі уряду повернуться вони шахтам нескоро.

Поки гостра дискусія щодо майбутнього шахт перетворюється на публічне протистояння, самі шахти впевнено падають у фінансову прірву. На тлі розмов про аукціонні молотки стукіт відбійних стає все тихішим. На сьогоднішній день уже понад половину зі 170 українських шахт перебуває в стадії банкрутства. Їхньому продажу кредиторам за борги заважає лише закон, який тимчасово забороняє відчуження держмайна в судовому порядку (як спосіб боротьби з тіньовою приватизацією). Фонд держмайна наполягає, що вибір між банкрутством і приватизацією через аукціони треба зробити на користь останніх. «Яка різниця між банкрутством та приватизацією? Продаж на аукціоні дозволить нам створити умови, за яких власник візьме на себе інвестиційні зобов’язання. Він збереже трудовий колектив, вчасно виплачуватиме зарплатню. А якщо станеться банкрутство, то ні трудового колективу, ні шахти може більше не бути», — пояснює Бондар.

Причини, за якими приватизація шахт блокується вже протягом декількох років, цілком можна пояснити. Товарні та фінансові потоки вугільних підприємств давно контролюються компаніями-посередниками. Їхні лобісти посідають високі пости в галузевих державних відомствах. Так що Фонду держмайна одному з приватизацією шахт явно не впоратися. Адже, окрім усього іншого, процес потребує нового механізму дотування приватизованих шахт. «Який сенс приватизувати, якщо зберігати приватним шахтам такі державні дотації», — вважає Олександр Бондар. У той же час депутат Геннадій Астров-Шумiлов, який прийшов до Верховної Ради з поста директора вугільного холдингу «Ровеньки-Антрацит», вважає, що приватизація в галузі можлива лише з одночасним інвестуванням у будівництво нових шахт. На сьогоднішній день половина вугільних родовищ країни експлуатується понад 50 років, що прирікає галузь на хронічну збитковість.