Між нами — земляками

Минулого тижня інформаційний простір наповнився новинами щодо створення депутатами міжфракційних об’єднань на підставі регіональної належності обранців. Таким чином, у Верховній Раді VII скликання було утворено лобістські групи, головним завданням яких буде відстоювання інтересів малої батьківщини нардепів, де більшість із них обиралася. Наразі відомо про створення товариств, які будуть опікуватися проблемами Київщини, Львівщини, Харківщини, Вінниччини, Галичини, Буковини, Одещини та Сумщини...

Нагадаємо, що право на створення міжфракційних об’єднань було легітимізовано 2010 року. Тоді народні обранці внесли відповідні зміни до закону «Про регламент та про статус народного депутата» й закріпили за собою право утворювати «групи інтересів». Утім, ефективність регіональних союзів не просто є сумнівною — перепони для повноцінного функціонування таких груп закладені в самому законодавстві. Задекларувавши умови для об’єднання парламентарі — наявність не менш ніж п’яти депутатів у групі, які будуть представниками не менш ніж двох парламентських фракцій, — повноваження та механізми впровадження рішень, ухвалених у таких союзах, визначені не були. Єдина заборона, яку виписали законодавці — просування приватних інтересів та входження до міжфракційних об’єднань, мета яких суперечить одна одній.

В цілому ж врегулювання діяльності нардепів залишилося незмінним, після того як оцінку таким об’єднанням та роз’яснення основоположних норм регламенту в цьому питанні було оприлюднено в 2008 р. У документі було зазначено, що депутати мають право на створення різноманітних груп без кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, організаційного забезпечення їхньої роботи. Незважаючи на нововведення, умови залишилися незмінними.

Щоправда, більшість політологів, як і самі мешканці регіонів, розглядають такі об’єднання позитивно. В умовах критичної централізації влади та накопичення повноважень центральними установами лобі місцевих інтересів на найвищих рівнях є важливим для забезпечення життєдіяльності більшості територій держави. Інша справа, наскільки вони ефективні?

Каменем спотикання у вирішенні проблем місцевого чи регіонального масштабу, на думку політологів, можуть стати ідеологічні розбіжності депутатів, які об’єдналися. Тим паче, що деякі обранці свідомо не захотіли входити до певної групи через конфлікт політичних інтересів. Негативно, за оцінками фахівців, на таких спільнотах може позначитися й наближення президентських виборів. Оскільки парламент неодноразово використовувався як інструмент для втілення намірів найвищого керівництва.

ГРУПА ЕФЕКТИВНА ЛИШЕ У РАЗІ ЄДНОСТІ ЇЇ ПРЕДСТАВНИКІВ

Юлія БІДЕНКО, кандидат політичних наук (Харків):

— Практика міжфракційних депутатських об’єднань за територіальною ознакою існує не лише в парламенті України, а й у багатьох інших державах ще з часів Великої Французької революції. В умовах як республіки, так і монархії, де існують парламенти, люди краще розуміються на проблемах на місцях. Тому депутати утворюють певні об’єднання, які б краще представляли інтереси регіону або території, на якій вони живуть.

Якщо пригадати історію українського державотворення, після здобуття незалежності, депутати нашого парламенту, обрані за мажоритарною системою в 1990 та 1994 роках, дуже часто об’єднувались у групи. Після введення змішаної системи на виборах 1998 та 2002 років, було створено представництва як за партійною, так і за регіональною ознаками. Тоді утворилася перша депутатська група «За Харків», а пізніше — «За Харківщину». В групу увійшли обранці, які традиційно представляють харківський регіон, незалежно від партійної належності.

Варто зауважити, що депутатська група не має таких повноважень, як фракційне об’єднання, й є ефективною лише у разі єдності представників регіону: коли вони можуть заплющити очі на ідеологічні розбіжності заради інтересів області.

У парламенті нового скликання також утворена депутатська група «За Харків, за Слобожанщину». Але до неї потрапили здебільшого представники Партії регіонів — саме вони здобули більшість мандатів на мажоритарних округах Харківщини. Опозиціонери, які пройшли до парламенту за партійними списками, як, наприклад, пан Аваков, не приєдналися до цієї групи. В першу чергу це пов’язано з ідеологічними та особистими розбіжностями представників Харкова. Утворене регіоналами харківське лобі є недостатньо потужним. Отже, відстоювати інтереси Харківщини в парламенті нового скликання буде досить важко.

ЦЕ РАДШЕ СЕНТИМЕНТ

Ігор ГУЛИК, політичний експерт, головний редактор «Львівської газети»:

— На моїй пам’яті спроб регіональних парламентських об’єднань було чимало. Нардепи від Львівщини навіть були ініціаторами створення у столиці своєрідного земляцтва, від якого, на жаль, залишився лише недіючий сайт. Досі ні регіон, ні його мешканці не відчували користі від таких об’єднань, позаяк, попри прописку в паспортах, народні депутати здебільшого переслідували фракційні інтереси або ж особисту мету. Регіональна ж консолідація залишалася для них справою ...надцятою.

Інтересами регіонів, а точніше округів, зазвичай переймаються депутати-мажоритарники, оскільки не забувають про ймовірність повторного балотування в освоєних краях. Ті ж, хто потрапив під склепіння Верховної Ради за партійними списками, перетворилися на більших киян, аніж корінні мешканці столиці.

Що ж до нинішньої ситуації, мені відомо, що народні депутати від Львівщини вже зустрічалися з головою обласної адміністрації та міським головою і зобов’язалися докласти спільних зусиль для лобіювання місцевих інтересів. Ця обіцянка, а згодом і угода про створення регіонального об’єднання, була спровокована спробою рейдерського захоплення одного з важливих промислових підприємств. Тож, нардепи, особливо ті, хто має власний бізнес, були поставлені перед фактом імовірних загроз своїм особистим інтересам.

Розрахунок на ефективність регіональних утворень базується лише на надії пересічного виборця. Напруга політичної боротьби зростає — вже за рік слід очікувати старту президентської кампанії, тож джентльменські угоди депутатів із різних політичних сил можуть піти з димом.

Загалом, виходячи з європейської практики, можна сказати, що регіональні об’єднання парламентарів — це радше сентимент, аніж ознака роботи. Хіба головним завданням європейських парламентарів є лобіювання того, що потрібно провінції? Ні. Там добре налаштований механізм місцевого самоврядування й достатньо коштів, отже тамтешні обранці дбають, перш за все, про якість загальнодержавних законів.

ПОТРІБНО ЧІТКО СФОРМУЛЮВАТИ МЕТУ ТА МЕТОДИ

Тарас ЛІТКОВЕЦЬ, політолог (Луцьк):

— У парламенті України вже не один рік існують міжфракційні об’єднання, до яких входять вихідці з певного регіону країни. Але питання в тому, наскільки ефективною буде їхня робота. Можливий позитив у тому, що представники ворогуючих фракцій швидше порозуміються між собою на ґрунті земляцтва та патріотичних почуттів до малої батьківщини. А ідея про те, що всі ми українці (волиняни, буковинці, закарпатці, галичани, подоляни і т. ін.), незалежно від ідеологічних переконань, зможе консолідувати націю. Однак юридичного статусу ці об’єднання не мають. Законодавцям потрібно чітко сформулювати мету та методи роботи таких утворень задля підвищення їхньої ефективності, а не для перетворення об’єднань на чисто декларативну річ.

Було б добре, якби всі 12 депутатів чинного парламенту, які є родом із Волинської області, об’єднали свої зусилля задля блага нашого краю. Позитивним моментом депутатської групи є й те, що лобіювання інтересів певних територій не передбачає міжпартійного конфлікту, оскільки вона буде займатися господарськими та соціально-економічними питаннями.

ЛОБІЮВАННЯ ІНТЕРЕСІВ ОБЛАСТІ ПІД ЧАС РОЗПОДІЛУ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

Юрій САС, заступник голови Черкаської обласної організації Комітету виборців України:

— Утворення міжфракційних об’єднань депутатів за територіальною ознакою може наштовхнутися на політичні протиріччя депутатів та особисті непорозуміння обранців. Тим більше, що Черкащина має неповний комплект депутатів по одномандатних округах, адже Центральна виборча комісія дивним чином не змогла встановити результати в округах №194 і 197, попри очевидність картини волевиявлення. По-друге, серед списочників практично немає осіб, які б проживали або мали постійний зв’язок з областю. Представники Черкащини опинилися за межами прохідних частин у списках практично всіх партій, що подолали 5-відсотковий бар’єр.

Мета подібного об’єднання може полягати в консолідації зусиль щодо лобіювання інтересів області під час розподілу бюджетних коштів або прийняття законодавчих актів, які були б потрібні саме Черкащині. З огляду на те, що Черкаська область практично не отримувала в минулому році дотацій із державного бюджету, на відміну від, наприклад, Донеччини й Луганщини, які стали основними реципієнтами таких фінансових вливань, це не завадило б.

ЧИ ЗМОЖУТЬ ДЕПУТАТИ ПІДНЯТИСЯ НАД СВОЄЮ ПАРТІЙНІСТЮ...

Катерина ЛУК’ЯНОВА, колишня вінничанка, екс-народний депутат:

— У наші дні одному губернатору досить складно вирішувати проблеми регіону «у верхах», тож такі об’єднання мають допомогти впоратися з покладеними на регіон завданнями. Загалом, здорове лобі, особливо у період кризи, не зашкодить жодній області.

Що ж до негативних моментів — робота таких об’єднань може бути спрямована не на допомогу населенню, а на створення позитивного іміджу певного політика. Результативність такого роду груп залежить від того, чи зможуть депутати піднятися над своєю партійністю, політичною заангажованістю й стати на захист проблеми, яка актуальна в даному регіоні. Навіть за рахунок власних політичних балів, які, в результаті, збільшаться в прогресії.

ДЛЯ ТОГО ЇХ І ОБИРАЛИ — ВИРІШУВАТИ ПРОБЛЕМИ СВОЇХ ВИБОРЦІВ

Валентин МУХАНОВ, вінничанин, політолог:

— Ключове завдання об’єднань земляків-депутатів, які представляють у парламенті різні партії, фракції, групи — це лобіювання інтересів обраного регіону. На рівні вітчизняних законів такий термін не визначений та не врегульований, але якщо політики мають добру волю та професіоналізм, то чому б не дати їм шанс опікуватися конкретними проблемами, з якими вони добре знайомі. До речі, якщо говорити про депутатів, які утворили міжфракційне об’єднання «Вінниччина», там є досвідчені науковці, юристи, аграрії, силовики, економісти... Тобто всі вони вже довели свою здатність приймати правильні рішення й мають нагоду прислужитися рідному краю. Звісно, в тому разі, якщо це об’єднання піде далі декларативних заяв.

Не секрет, що формування обласного бюджету в нас відбувається за залишковим принципом: спершу кошти розподіляються на загальнодержавному рівні, а лише потім — на регіональному. Таким чином, деякі напрями розвитку серйозно гальмуються, оскільки фінансуються не в повній мірі. Тут і мало б прислужитися об’єднання депутатів-земляків. Безпосередньо контактуючи з керівництвом області, вони колегіально мають визначити основні проблеми регіону, шляхи вирішення яких опісля зможуть ставити на розгляд у профільних парламентських комітетах. Зрештою, для того їх і обирали — вирішувати проблеми своїх виборців.