Між захопленням та скепсисом

Після урочистої присяги, яка відбулась минулої суботи на Софійській площі, київська поліція у тестовому режимі вийшла на вулиці Києва. 2000 молодих людей, які ще взимку були відібрані за конкурсом та навчені протягом кількох місяців, віднині забезпечуватимуть правопорядок у столиці, за що отримуватимуть зарплатню у 8—10 тис. грн. Проте «тестовий режим» передбачає, що найближчим часом поліцейські не можуть виписувати штрафи, а лише робитимуть попередження.

МВС — орган у системі влади, який має чи не найменший рівень довіри громадян. Тому створення поліції стало одним із небагатьох післяреволюційних нововведень, сприйнятих громадськістю переважно позитивно. Всі одразу відзначили нову уніформу, схожу на одяг поліцейських із кінокомедії «Поліцейська академія», справили враження і численні патрульні авто Toyota Prius, обміняні Україною на квоти за Кіотським протоколом. Багатьох «полісмени» вразили й виконанням своїх професійних обов’язків. Багато хто відмічав швидкість їх приїзду на виклик та небайдужість до проблемних ситуацій, які виникали на вулицях. Так, відомий артист Антін Мухарський поділився своєю історією у Facebook про те, як під його вікнами гучно та нецензурно лаялися «старі» міліціянти. «Коханій набридло, взяла і викликала наряд, — пише Мухарський. — За три хвилини прибула патрульна поліція (Патруль #0715). Традиційні «мєнти», як учні молодших класів, почали втікати хто куди. Залишилася пара-тройка охвіцерів. Патрульні чемно зробили їм зауваження суто українською мовою!».

Звичайно, висновки про функціонування нової поліції робити ще зарано. Бо проблемою правоохоронних органів, як і всього державного апарату в Україні, є система, яка перетравлює всіх, хто до неї входить, або відторгає тих, хто цьому процесу опирається. Так держслужбовці перетворюються на чиновників, а правоохоронці — на «мєнтів». До того ж, у нашій країні вже були прецеденти зі створенням нових підрозділів МВС у новій гарній уніформі, але сутність їх діяльності ми побачили на Майдані в 2013—2014 рр. Тому правоохоронні органи повинні створюватися для підтримання правопорядку для всіх громадян, а не лише для захисту влади від суспільства. І основою для цього повинен бути закон та його виконання.

А з цим у новоствореній поліції одразу виникли проблеми, на яких на своїй сторінці у Facebook наголосив громадський діяч Геннадій Друзенко: «У Законі «Про міліцію» термін «поліція» згадується лише в контексті «міжнародних організацій поліції», якою поліція на вулицях Києва точно не є. Які мої права і обов’язки у взаєминах з джентльменами та леді в чорній формі з шевронами «поліція»? — запитує громадський діяч. — Чому патрулювати по-новому (що у відносинах із новоствореною поліцією мало б означати за законом і тільки за законом) ми починаємо з порушення норми Конституції чи як мінімум з підозри щодо набрання чинності Закону «Про національну поліцію» поліція на вулицях українських міст не зовсім конституційна? Що заважало почекати кілька тижнів до промульгації Закону «Про національну поліцію», аби в ні в кого не виникало сумнівів щодо конституційності новоствореного правоохоронного органу, покликаного стояти на сторожі закону? Чи хотіли як краще, а вийшло як завжди?»

Тож непогана ідея щодо оновлення системи правоохоронних органів може стати заручницею правового нігілізму її виконавців. І щоб вона не була зіпсована та дискредитована, громадськості слід ставити правильні запитання, а реформаторам — відповідати на них і дотримуватися закону.