«Ми робимо політику зрозумілішою»

Жінки-парламентарі об’єдналися для того, щоб відстояти власні права. Міжфракційне об’єднання «Рівні можливості» ініціювало проведення круглого столу на тему «Участь жінок у парламентських виборах 2012 року в Україні». Такий захід відбувається вдруге, щоб нагадати про обіцянки партійних лідерів вирішити гендерне питання та пришвидшити їх втілення у життя. Для обговорення способів подолання проблеми нерівності та обміну досвідом було запрошено європейських експертів та жінок-посадовців із різних країн.

Перш за все, учасники круглого столу наголосили на тому, що повна, не декларативна рівність — ознака демократичного суспільства. Однак в українському парламенті всього 8% жінок, на мажоритарних округах ситуація ще гірша: через використання фінансово-адміністративного ресурсу зазвичай перемагають чоловіки. На противагу наводять уряд Франції, в якому панує паритет: із 34 високопосадовців 17 — жінки.

Марчін Валецкі, представник Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ, радить Україні звернутися до влади зрозумілою їй мовою і показати червону картку деяким політикам. «Якщо випустити 50% жінок на поле, гра буде більш цікавою та менш жорсткою», — запевняє Валецкі. За його словами, багато проблем не можуть бути розв’язаними без участі жінок.

Екс-міністр з питань охорони здоров’я та захисту прав жінок Австрії, віце-президент жіночої організації Європейської народної партії, політик із 30-річним стажем Марія Раух-Каллат наголосила на перевагах, котрі можуть запропонувати жінки. За її словами, більшість глобальних проблем — питання миру, світова економічна криза та становлення демократії — можна було б вирішити шляхом залучення жінок до усіх сфер життя. «Жінки роблять політику зрозумілішою», — зауважила австрійка. На боці чоловіків, на думку доповідачки, розтиражовані стереотипи та мережа зв’язків. «Усі ми розуміємо, що більшість важливих рішень ухвалюються не на засіданнях, а в неофіційній обстановці: у пабах, за келихом пива», — говорить Марія. Партіям вона радить активно залучати жінок до політичного життя, пропонувати їм освітні програми, забезпечувати публічність, надавати фінансову допомогу. Жінки ж зі свого боку мусять позбавитися невпевненості у власних силах та скромності. «Жінка, щоб отримати таку ж посаду, як у чоловіка, повинна бути вдвічі кращою, — відзначила Марія Раух-Каллат, — але нам це неважко».

Усе частіше на передову європейської політики виходить Грузія. Досвідом успішного реформування виборчого законодавства на користь рівноправності поділилася віце-спікер грузинського парламенту Русудан Кервалішвілі. Серед здобутків держави: запровадження фінансової підтримки партій, котрі беруть у свої списки жінок, пропозиції різноманітних освітніх програм та тренінгів. Також Грузія провела Глобальний форум під гаслом «Переможемо разом із жінками» та забезпечила фінансування програми гендерної рівності ООН на теренах власної держави.

На думку Надії Дюк, віце-президента Національного фонду демократії, слід змінювати не лише законодавство, а й політичну культуру. Надія висловила обурення щодо останнього коментаря міністра освіти про жінок. «У нас би такого не терпіли», — каже вона. Невдоволення висловила і Мелані Вервіер, посол із особливих доручень у справах жінок. На її думку, подібні погляди політиків є ретроградними. Також вона навела статистику, оприлюднену Світовим банком: у країнах, де більше жінок у владі, рівень корупції значно нижчий.

Прикро усвідомлювати, що на Захід йдуть новини як не про депутатські баталії, так про дискримінаційні висловлювання українських високопосадовців: наприклад, думка Табачника про непривабливість українських студенток, котрі вчаться на магістратурі чи аспірантурі. Однак не він перший і, з огляду на тенденції, не він останній. На те, що місце жінки на кухні, неодноразово натякали прем’єр-міністр та сам Президент.

Зокрема, під час круглого столу постійно оновлювалася сторінка об’єднання на Facebook. За словами Ірини Геращенко, співголови МФО «Рівні можливості», деякі чинні та колишні депутати дозволяли собі некоректні вислови і там. Наприклад, один із політиків написав, що жінка в політиці — це така ж аномалія, як хокей на траві. Варто зауважити, що хокей на траві таки існує. До речі, Маргарет Тетчер свого часу була одним з найкращих гравців своєї школи у цьому виді спорту.

Думки українських парламентарів з приводу законодавчого врегулювання розділилися. Нардеп від Партії регіонів Леонід Кожара не бачить сенсу в закріпленні квот на законодавчому рівні — все мусить залежати від рішення партії. На відміну від нього, Лілія Гриневич із «Фронту Змін» вважає, що, окрім узаконення квотного принципу, слід вводити інші стимули, наприклад, зменшення реєстраційного внеску. Її підтримала колега із «УДАРу» Наталя Новак, на думку якої мінімальною нормою представництва жінок у партії мусить бути 30%. До речі, Віталій Кличко пообіцяв, що половину в списку його партії складуть жінки. Михайло Лівінський, представник «Батьківщини», впевнений, що, крім законодавчого шляху, є ще й шлях доброї волі. Результатом подібних реформ, на думку Лівінського, мусить стати вибір жінки-президента 2015 року.

Багато дискутували й щодо жінок-виборців. Саме вони, згідно з останніми дослідженнями, частіше користуються своїм правом на вибір. Цьому сприяє і демографічна ситуація в Україні (жінок більше, ніж чоловіків). Руба стало питання: чи готові жінки проголосувати за жінок? Відповідь знайшлася у Оксани Рублюк, професора Національної академії державного управління при Президенту України. Політолог навела дані опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології: 75% жінок та 65% чоловіків згодні обрати жінку на посаду президента.

«Наше суспільство прогресивніше за наших політиків і 2010 року воно довело, що може обрати жінку», — говорить Ірина Геращенко. На її думку, шовінізм чинної влади погано впливає на суспільство. «Якби в уряді було більше жінок, можна було б уникнути безлічі гуманітарних ляпів та соціальних катастроф», — підкреслила Геращенко.

Така динаміка є сприятливою для Наталі Королевської — вона єдина жінка-лідер партії, котра може стати «прохідною» на парламентських виборах. Однак сама депутат проти квотування, бо це теж свого роду дискримінація. Ділити парламентські лаври Королевська збирається за критерієм професійності, не зважаючи на гендер.

Важливим також є питання, чи готова українська політика прийняти жінку. Відповідь менш оптимістична. З огляду на широку практику використання силових методів депутатами-чоловіками як один до одного (бійки в Раді), так і до жінок (випадок на Обухівській дільниці: застосування сили регіоналом Петром Мельником проти нунсівки Ірини Геращенко). Сама Геращенко вважає, що, йдучи в політику, жінки не чекають на компліменти та захоплення з боку колег-чоловіків, але вони прагнуть рівного ставлення, а цього їм, на жаль, не можуть запропонувати. Наталя Новак також бачить певні труднощі. «В українській політиці сформувалося певне замкнене коло чоловіків, такий собі клуб, — говорить Новак, — існуюча політична еліта не готова впускати когось нового, тим паче жінку».

Учасники столу відмітили, що вибори-2012 одні з перших, перед якими так жваво обговорюється гендерне питання. До чого призводять політичні посиденьки, ми всі добре знаємо, однак прогрес можна вбачати вже тому, що питання рівності на 20-му році незалежності таки постало перед українським політикумом. Чи зміниться ситуація на краще та чи є шанс, що українська владна верхівка дослухається до порад, — дивіться скоро у Верховній Раді.