Михайло ЧЕЧЕТОВ: «Нічого страшного не сталося»

Про те, хто й навіщо виходив на ці мітинги, «День» поговорив з Михайлом ЧЕЧЕТОВИМ.

— Пане Чечетов, чому сьогодні Партія регіонів експлуатує тему «фашизму»? Ви вважаєте, це дасть якісь результати, тим паче коли мітинг проводиться в один день з акцією опозиції?

— Нічого страшного не сталося. Від опозиції було близько 8 тисяч людей і всі, звісно, проплачені. Чому? Коли в 1941—1945 рр. весь народ піднявся на боротьбу з фашизмом — то хіба вони робили це за гроші? Вони перемогли фашиста. Минуло 70 років, і раптом з’явилися паростки фашизму. Політикани, які роздувають полум’я неофашизму, неонацизму, антисемітизму, расової неприязні. Представники «Свободи» вважають себе титульною нацією, як свого часу було в Німеччині. Опісля стількох років з’явилися люди, які заявили, що День перемоги святкувати не треба.

Певна річ, діти і внуки тих, хто взяв Рейхстаг, хочуть відстояти велику перемогу. Сотні тисяч людей хотіли приїхати до Києва. Їм казали, що вони не помістяться, але вони наполягали на тому, що доїдуть. Суспільство хоче показати Європі, що всупереч купці дурнів, весь український народ, як і вся прогресивна частина світу, святкує День перемоги.

— Згідно з відповідною Конвенцією ООН від 2004 р., Європа переважно відзначає День пам’яті й примирення.

— Яка Конвенція? Ви знаєте, що було б, якби не було Дня Перемоги? Не було б ні нас, ні України, ні вільної Європи! Це була Велика перемога, на вівтар якої були покладені мільйони життів. Зараз, коли хтось поставив цю перемогу під сумнів, став героїзувати тих, хто воював проти, й принижувати людей похилого віку, які здобули перемогу, народ повстав і зробив це не за гроші. Вони хочуть вправити мізки опозиції.

— Як ви прокоментуєте інформацію про те, що ПР не проплачує мітинги, а натомість звозить людей — працівників бюджетної сфери й студентів примусово?

— Бажаючі приїхати, безумовно, є в різних сферах. Решта — вигадки окремих ЗМІ, які намагаються звести наклеп на дії влади. Основна маса йде за покликом серця, щоб виступити проти фашизму.

— Ви, мабуть, знаєте, що в Європі разом з фашизмом засуджено й комунізм?

— Це безглуздо, не знаю, де таке є. Таке практикується хіба що в країнах, які це роблять, мають деформовану демократію. У нормальних країнах заборонені партії, які пропагують насильство, расову дискримінацію.

— Але комуністичні режими також забрали мільйони життів.

— Хіба сучасна Комуністична партія пропагує насильство? Та ви подивіться на програми партій: вони майже однакові у «Свободи» й КПУ. Те саме з «УДАРом» і «Батьківщиною».

Ми ж не кажемо, що треба знищити німців як націю — вони засудили фашизм і вибачилися перед світом.

— Але Сталіна так і не засудили.

— Ми можемо засудити сталінські репресії. Але сьогоднішня Компартія — це оновлена політична сила, тому не можна ототожнювати фашистську й комуністичну ідеологію. Червоний прапор перемоги був піднятий над Рейхстагом. І коли б не радянські танки з цими прапорами, де була б Європа?

— До речі, депутати, зокрема й ви, днями проголосували за перейменування населеного пункту Червоний Пахар і повернення йому оригінальної, козацької назви Степ (Чернігівська область). Ваша партія підтримує десовєтизацію?

— Я не прибічник того, щоб займатися такими дурницями, як перейменування, оскільки не вважаю це важливим. Але існує місцева громада. Якщо люди хочуть підкреслити й відновити історичну ідентичність — можна підтримати. Проте це не має масового характеру.

Утім і це питання заполітизували. Комуністи не голосували за перейменування лише тому, що було слово «червоний». Якби пахар був чорним — вони б віддали голоси фракції в повному складі.

— Також активно днями обговорювалося, чому Партія регіонів не підтримала ініціативу Президента щодо приєднання до Конвенції про захист дітей?

— У цьому випадку депутати різних фракцій залишили за дужками свої вузькопартійні, корпоративні інтереси й концентрувалися на державних — це не може не радувати. Під час цього голосування обранці керувалися здоровим глуздом, прагматизмом і національними інтересами. Здавалося б, у нас є дві діаметрально протилежні фракції Компартія й «Свобода» — ці антиподи не дали жодного голосу на підтримку Конвенції. Також далеко не всі голосували в «УДАРі», «Батьківщині» й Партії регіонів.

Коли депутати голосують 50/50, можна говорити про якесь політичне підгрунтя, але якщо весь парламент не приймає ту чи іншу ініціативу, справа вже не в політиці.

Проблема в тому, що депутати побачили в цьому документі міни уповільненої дії: потенційну можливість реалізації корупційних схем у частині брудного продажу наших дітей за кордон через посередницькі структури. Це викликало обережність у всіх парламентських фракціях.

Коли я зрозумів, що повноцінного голосування не відбудеться, я запропонував його перенести. Крім того, звернувся до Юрія Павленка, Уповноваженого Президента з прав дітей, щоб він відвідав засідання фракцій і ще раз розвіяв сумніви депутатів. Мене не підтримали, внаслідок чого зал не проголосував за цей проект.

Я думаю, що він буде ратифікований восени: буде час знову його обговорити, провести публічні роз’яснювальні роботи. До того ж, на думку фахівців, разом з ратифікацією цього документа слід ухвалити ще один закон, в який будуть вмонтовані запобіжники, що не дадуть можливості вибухнути тим мінам. Коли всю цю роботу буде виконано, депутати знову поставлять цю ініціативу на голосування, й вона буде прийнята.