Микола КАТЕРИНЧУК: «Сьогодні є і юридичні, і політичні, і моральні підстави для розпуску парламенту»

Віднедавна Микола Катеринчук — нашоукраїнець із приставкою «екс». Він залишив партійні ряди «Народного Союзу «Наша Україна» в знак протесту проти того, що, на його думку, НСНУ із партії для людей перетворилася в партію для чиновників. Зараз його ім’я пов’язують із новим рухом «Європейська платформа для України». Катеринчук каже, що, на разі, відбувається політичний реверс європейського курсу, за який на президентських виборах два роки тому проголосувала більшість українців і цьому слід протистояти.

Про причини рейтингового банкрутства пропрезидентської партії, про кризу влади, що може призвести до позачергових парламентських виборів, і не тільки розповів Микола Катеринчук в інтерв’ю «Дню».

«МИ ВХОДИМО В ЕТАП, ЯКИЙ МОЖНА НАЗВАТИ ЗАСТОЄМ»

— Наприкінці минулого тижня питання бюджету, яке мусувалося між президентською та прем’єрською командами майже два місяці знайшло миттєву розв’язку. Парламентська більшість, яка раніше категорично ставилася до пропозицій Президента щодо підвищення рівня прожиткового мінімуму та рівня мінімальної зарплати дружньо голосує «за» ці зміни до фінансового кошторису на наступний рік. Президент тут же підписує бюджет. Як це пояснити?

— В політиці без компромісу неможливо. Принаймні, для того виборці і обирають у владу людей, які здатні знаходити компроміси між різними точками зору. І те, що відбулося з бюджетом, це була демонстрація президентом принципової позиції, що в бюджеті ключовим питанням є рівень доходів громадян. І якщо можна назвати перипетії навколо фінансового кошторису торгом, то цей торг, безумовно, виграв Президент.

При цьому Віктор Ющенко не займався популістськими речами, просто запропонувавши підвищити мінімальну зарплату та мінімальний прожитковий рівень, він показав конкретні шляхи наповнення бюджету. Продемонструвавши, що насправді гроші були, відсутня була політична воля та прагнення мати зобов’язання перед суспільством. Перш за все, у представників правлячої коаліції.

— Всі кажуть про протистояння та наявність холодної війни між Секретаріатом Президента, з одного боку, та урядом, з іншого. Як ви вважаєте, в Україні є криза влади? Якщо так, якими можуть бути її наслідки?

— Так. Криза є. Я думаю, що ці конфлікти поступово переростають у системну кризу державної влади, яка вже має наслідки суспільно-політичної кризи. Більше того, можу впевнено сказати, що одна із головних причин цієї кризи — недосконала політична реформа. Поправки до Конституції були направлені не на збалансування владних інституцій і побудову демократичної системи влади. Вони були направлені на цементування олігархічної владної моделі і збереження тих політичних сил, які складали основу режиму Кучми. Так було задумано розробниками реформи.

Зараз ми вже бачимо, що з’явилася прем’єрська республіка. Тобто декларувалося, що політична реформа повинна вирішити проблему узурпації влади у Президента, але насправді вона приводить до закріплення монополії на влади у прем’єра, уряду. По суті, нічого не змінюється.

Реформа фактично спотворила вибір 52% громадян України, які проголосували в грудні 2004 за демократичний курс розвитку країни. В їх баченні Україна — це демократична держава, яка рухається до європейських стандартів політики, до інтеграції в ЄС, з високим рівнем життя, наявністю свободи слова та іншими демократичними цінностями.

І зараз парламентська більшість, яка була сформована не за результатами виборів, а шляхом цинічного обману людей, вчинила фактичний переворот, направлений на ревізію політичного курсу. Хочу підкреслити, що діюча коаліція в сумарній кількості має не більше 40% підтримки населення. Тобто зараз влада фактично представлена меншістю. А більшість спостерігає, як відбувається реверс політичного курсу.

— Які конкретні приклади цього реверсу ви можете назвати?

— В системі незбалансованої Конституції ми бачимо абсолютно відвертий наступ Януковича та його команди на інститут президентства, на свободу слова. Але найгірше те, що Партія регіонів, задекларувавши «підвищення добробуту громадян вже сьогодні», насправді пропонує абсолютно антисоціальний бюджет. Крім того, все частіше певні олігархічні групи, які знаходяться при владі, наступають на власність тих, хто не представлений у владі. Вся державна машина, яка має бути відсторонена від політичних інтересів, тепер обслуговує бажання Партії регіонів, її прагнення встановити монопольну владу. До речі, в бюджеті була спроба підтримати окремі сегменти партійного будівництва і партійного іміджу в окремих регіонах.

Є так званий індекс ділових очікувань бізнесу. Зараз, і це, до речі, є експертна оцінка, рівень даного індексу найнижчий. Такого не було вже десять років. Тобто бізнес не довіряє Януковичу, він боїться цієї коаліції! І це зрозуміло, бо, по-перше, влада веде себе як одна велика корпорація, що намагається тільки для себе зробити певні пріоритети розвитку. А по-друге, питання малого і середнього бізнесу так і не було піднято на необхідний рівень.

Прикро, але зараз ми входимо в етап, який можна назвати етапом застою, коли в питаннях економіки нічого не буде робитися, крім того, що деякі фінансово-промислові групи задовольнятимуть свої інтереси за рахунок інших підприємців.

— Президент якось може вплинути на ситуацію?

— В Президента недостатньо конституційних повноважень. Ті повноваження, які в нього є, наприклад, право вето, він вже активно використовує. Але йому все більше потрібно спиратися на політичні інструменти. А для цього Президентові варто серйозно займатися своєю партією.

«СИСТЕМА ВЛАДИ ПОВИННА СЛУГУВАТИ ІНТЕРЕСАМ УСЬОГО НАРОДУ, А НЕ ВЕЛИКИХ КОРПОРАЦІЙ»

— Якими ви бачите шляхи подолання політичної кризи? Президент, приміром пропонує вдосконалити політичну реформу, опозиція намагається взагалі скасувати поправки до Основного Закону. Який з цих сценаріїв найбільш прийнятний, як на вас?

— Думаю, що кожна політична сила обирає оптимальний сценарій для себе. А Президент чітко сказав: «Якщо не хочете сідати за стіл переговорів щодо покращення політичної реформи, тоді я буду ставити питання про її скасування».

Я можу впевнено сказати, що з цією Конституцією побудувати систему влади, яка дозволила б проводити реформи в інтересах громадян, неможливо. В моєму розумінні, як і в розумінні багатьох фахівців, слід звернути увагу на висновки ПАРЕ, експерти якої сказали про те, що зміни до української Конституції були прийняті з порушенням процедури. Окрім того, Венеціанська комісія (експертний орган Ради Європи) вказує на те, що зміни до Конституції не можна проводити під тиском та шантажем, як це сталося в нас, а їх потрібно проводити після широкого обговорення, щоб був досягнутий суспільний консенсус.

Тому, напевно, все ж таки варто дати можливість Конституційному Суду поставити крапку в питаннях: чи мають все ж таки право існувати нові зміни до Конституції і чи порушення, які були зафіксовані під час голосування за політичну реформу, є підставою для скасування введення в дію нових змін до Основного Закону?

Відповіді на ці питання КС мають бути дані якнайшвидше. Вже сьогодні зрозуміло, що Основний Закон повинний бути вдосконалений — і питання не в тому — яка сама парламентська чи президентсько-парламентська модель влади повинна бути обрана. Головне — яким інтересам буде слугувати нова система влади. Інтересам великих корпорацій або інтересам всього народу України.

Зараз же ми бачимо, що з Конституцією працюють на короткострокові політичні цілі, тобто хірургічним методом намагаються отримати від Конституції якихось штучних або кон’юнктурних переваг, які дозволять певним політичним силам сконцентрувати владу в своїх руках. Це неприпустимо.

— Сьогодні політики практично з усіх таборів визнають, що політичних підстав для розпуску парламенту немає. Як на вас, наскільки ймовірність позачергових виборів залежить від політичної волі?

— Думаю, сьогодні є і юридичні, і політичні і моральні підстави для розпуску парламенту.

Юридичні підстави — уряд не був сформований за 60 днів після виборів, уряд був сформований на 62-й день. Окрім того, в уряді більше 60 днів не було одного із міністрів — МНС. Чи можна з урахуванням цього вважати, що Кабінет Міністрів діяв у повному складі? І є ще питання, які можна направити до Конституційного Суду.

Що стосується морального аспекту, я думаю, що на сьогоднішній день у Президента є всі необхідні конституційні повноваження і моральне право, щоб прийняти такі рішення. Але чи буде прийняте таке рішення в суспільстві, це питання до громадян.

Політичні підстави полягають в тому, що сьогоднішня більшість сформована на підставі обману виборців, коли соціалістична партія йшла під демократичними гаслами, а потім зробила зовсім інший вибір. Я вважаю, що це відверта зрада виборців.

— Припустимо, Президент пішов на розпуск. На вашу думку, помаранчеві сили спроможні скористатися додатковим шансом і таки домовитися?

— Не слід сьогодні робити поділ на помаранчевих та синьо-білих. Помаранчеві вже не при владі, бо хтось зрадив своїм виборцям, хтось почав переговори із Партією регіонів. А ті, що залишилися, як бачите, пішли своїми політичними дорогами. БЮТ — своєю. Один створив громадянський рух «Народна самооборона» (Юрій Луценко. — Ред. ), другий організував політичний рух «Європейська платформа для України» (Микола Катеринчук. — Ред. ).

Справа в тому, що зараз формується зовсім інша модель конфлікту. Де з одного боку, олігархи, а з іншого — суспільство. Побудована зовсім інша система конфлікту, коли замість Кучми, з’явилося п’ятнадцять Кучм! Це називається побудовою олігархічної республіки. А для людей все залишилося, як є, нічого не змінилося. Люди як були не захищені, так і залишаються. Держава не виконує своїх функцій щодо розв’язання їх проблем. І тому казати про помаранчевих і синьо-білих…

— Ви натякаєте на наявність альтернативи?

— Так, я думаю, що альтернатива з’явиться, тому що зараз, згідно із останніми соціологічними опитуваннями, до 30% громадян виступають проти всіх. А це свідчить про те, що значну частину суспільства не задовольняє жодна із політичних сил.

ДВА СЦЕНАРІЇ ДЛЯ НСНУ

— Перед тим, як полишити ряди «Нашої України», ви говорили із Президентом? Багато хто із ваших колишніх однопартійців кажуть про те, що легше піти, гучно гримнувши дверима та створити новий проект, аніж намагатися реанімувати «НУ».

— По-перше, я лише допомагав Президенту побачити новий формат партії — НСНУ. Адже декларувалося, що «Наша Україна» — це партія Майдану, відповідно — партія, яка має бути надзвичайно близькою до інтересів людей. Але насправді, в партії запанували адміністративні та бізнесові інтереси. Керівництво партії загралося в адміністративну модель і як наслідок із партії Майдану НСНУ перетворилася в партію чиновників та бізнесу. Тому щоб вижити, НСНУ треба було змінитися, демократизуватися. Саме за це я і боровся. І Президент на першому етапі з’їзду виступив з близькими моєї позиції тезами, і навіть, більш радикальними. Я побачив, що ми з ним думаємо однаково. Але на другій частині з’їзду спрацював інший сценарій — боротьби проти розколу партії. І багато хто говорив про те, що Катеринчук хоче влади у партії, він бачить себе лідером партії. Але це була лише спроба зняти питання демократизації партії і зберегти владу в руках окремих людей. В результаті в НСНУ зіштовхнулися два сценарії. Перший — розколоти партію руками Катеринчука і таким чином показати Президенту його місце, що це не його партія. А другий сценарій тих, хто підтримував мене, — демократизувати партію, повернути їй суспільну довіру і діяти спільно із Президентом.

Але сценарій з’їзду був добре опрацьований керівництвом партії, яке використовуючи недемократичні інструменти, зробило все, щоб зірвати прагнення більшості делегатів змінити керівництво, оновити партію. Я виконав свої обов’язки перед партією і пішов. Це було чесно.

Зараз за справу взявся Президент, він фактично призначив Віктора Балогу — антикризовим менеджером в НСНУ. Він намагається щось робити. Але краще це було б робити політичним, а не адміністративним шляхом. І я пропонував цей політичний шлях. Але це не було почуто.

«ВОЮВАТИ «ПРОТИ ВСІХ» ЛЕГШЕ, АНІЖ БУДУВАТИ НОВЕ»

— Ваше ім’я зараз пов’язують із новим рухом «Європейська платформа для України». Що це, власне, за проект і яка його ключова мета? Чому перший з’їзд цього руху відбувся у закритому режимі?

— Рух «Європейська платформа для України» направлений на об’єднання активних громадян, політиків навколо ідеї членства України в Європейському Союзі. Знаєте, для багатьох політиків ідея євроінтеграції — це як побудувати комунізм, а для мене — це цілком реальний курс. І я переконаний, що більшість громадян України в це вірять. Вони знають, що рівень життя, свобод, захищеності прав людей, соціальні гарантії набагато вищі саме у європейських країнах.

А що стосується, як ви кажете, закритості «Європейської платформи»… Це був не з’їзд, це було лише засідання оргкомітету. Прийшли політики, представники громадських організацій, активні громадяни — я всім їм дуже вдячний за підтримку моєї позиції. Ми створили оргкомітет руху, почали організаційну роботу і готуємо системні документи. В моєму розумінні все пройшло цікаво і результативно. А те, що ми не запрошували журналістів, можна пояснити нашим бажанням того, щоб люди могли вільно висловлюватися, не затискуючись перед пресою.

— Хто увійшов до складу робочої групи?

— Головою комітету обрали мене. Через місяць у нас буде спеціальне звернення до політиків, політичних сил, громадських організацій, в якому будемо закликати до об’єднання навколо європейської ідеї.

— Дороги політичного руху «Європейська платформа для України» Катеринчука та громадянського руху «Народна самооборона» Луценка пересікаються?

— Я можу сказати, що «Європейська платформа для України» — це підготовка для побудови дієвої політичної підтримки у суспільстві, направленої на вступ України в Європейський Союз.

А «Народна самооборона» — це громадянський рух, який, на мою думку, має об’єднати всіх активних громадян, які не погоджуються з політикою існуючого уряду. Але незважаючи на різні концепції, шлях у нас один — ми прагнемо об’єднати суспільство навколо ідей демократії європейського стандарту — де головна роль належить не олігархам, президентам, прем’єрам, спікерам, політикам — а громадянам.

— А ви не думаєте, що «Європейську платформу для України», яку ви створюєте, ваші колишні партійні колеги розглядатимуть як ідеологічного конкурента?

— Я вам можу сказати на це, що тільки суспільство визначає, кого підтримувати і кому довіряти представляти свої інтереси. І це нормальний процес коли є конкуренція, коли немає авторитаризму партій і лідерів. В моєму розумінні, демократична розбудова України без конкуренції, в тому числі і за довіру людей, неможлива. Тому ми рухаємося за демократичним сценарієм. А ось те, що вже починається, — це така «війна всіх проти всіх», від якої програє перш за все суспільство. І це набагато легше, аніж будувати щось нове і корисне людям.

— Всі називають весну часом «Ч». Чому опозиція впевнена в тому, що саме з настанням весни буде оголошено про проведення позачергових виборів? Чому не в січні, лютому, а саме по закінченню зими?

— Я вважаю, що весною кризова ситуація буде на піку і це може спричинити певні підстави, щоб Президент подумав, чи скористатися йому своїми конституційними повноваженнями щодо розпуску парламенту чи ні. Пік полягатиме в тому, що економічна ситуація буде дедалі погіршуватися. Люди зіштовхнуться із великим рівнем інфляції, із зростанням цін і абсолютно неконтрольованою ситуацією в економіці. Це вже буде суспільно- економічна криза, яку потрібно буде розв’язувати якимось чином. І одним із інструментів її розв’язання можуть бути саме дострокові вибори.

— Регіонали кажуть: якщо будуть позачергові парламентські вибори, будуть і президентські. Це реально?

— Якщо в них будуть підстави для цього, будь-ласка. Але жодних конституційних підстав для проведення позачергових президентських виборів немає.

— Окресліть підсумки 2006 року. Для України — це…

— Це випробування демократії. Цей рік приніс поразку демократичним силам, коли вони через свої амбіції не змогли створити демократичну коаліцію, яка дозволила б продовжити реформи, що розпочиналися два роки тому. Прикро, що не змінилася якість політики. Політичні підходи залишилися старими з епохи Кучми. Принципово нову, демократичну, прозору модель жодна із партій сьогодні не демонструє.

Рік, що минає, це рік розчарувань громадян, які повірили політикам. Але разом з тим, це рік, коли зароджуються нові ідеї, нові рухи і нові суспільні настрої. Люди перехворіють, а потім зрозуміють, що все потрібно брати в свої руки. Громадяни України мають унікальну рису: вони вміють самоорганізовуватися і я переконаний, що вони не дозволять забрати в них їх вибір і майбутнє країни. Словом, я думаю, що все тільки починається...