Миряни проти єпископів
Згадані вище матеріали в газеті «Русь Православная» є, однак, особливими, бо всі вони написані громадянами України. Варто ще відзначити, що «Русь Православная» має свою сторінку в Інтернеті і тому статті, про які йдеться, стали доступними світовій спільноті. Саме з цих двох причин ми вирішили ознайомити наших читачів хоча б з кількома цитатами з цієї газети.
Юрій Федоров, голова Православного братства Сергія Радонезького (Ялта, Крим), у статті «Тревожный Собор» розповідає про події, що супроводжували останній Собор УПЦ. Автор детально і з гордістю описує, як активно миряни Київського, Дніпропетровського й Кримського православних братств пікетували Собор своєї власної церкви й наводить тексти плакатів, які вони несли: «Автокефалія — шлях до пекла!», «Віруючі Дніпропетровської області проти відокремлення від Єдиної Руської православної церкви!», «Священик для церкви, а не церква для священика!», «Архієпископа Лазаря — в монастир на покаяння!» (архієпископ Сімферопольський і Кримський Лазар не робить поступок все більш вимогливому братству Сергія Радонезького). Причин пікетування Собору було дві. Це, по-перше, недостатньо рішучий протест ієрархії УПЦ проти податкових ідентифікаційних кодів, а ще — побоювання (досить безпідставні), що Собор проголосує за вихід з-під юрисдикції Московської патріархії. Загалом, пікетування було виразом серйозного конфлікту між «революційно» налаштованими керівниками братств, з одного боку, та деякими поміркованими єпископами — з іншого.
Щодо зібрання ієрархів своєї Церкви пікетники вели себе не дуже поштиво. (Московський теолог Андрій Кураєв, який був у той момент присутній у Києво-Печерській лаврі, де розвивалися ці події, пише: «На моїх очах збуджена пікетниця грубо сперечається з намісником Лаври єпископом Павлом і навіть хрестить Владику» (відомо, на кого кладуть хрест у певних випадках!). На закінчення автор статті «Тревожный Собор» з несхваленням розповідає, що «митрополит Володимир суворо відчитав пікетників за «самодіяльність». Було видно, що він незадоволений ініціативою православних мирян.»
Ще більш цікавою є стаття «Війна проти православ'я в Україні». Її автор — староста Союзу Православних громадян України, донецький політик, д-р філософії Олександр Базилюк. Він пише: «Політика української влади в галузі релігії була нав'язана ззовні. Країни Заходу, приклавши руку до розвалу СРСР, роблять усе, щоб роз'єднати та послабити слов'янський світ. Роль п'ятої колони серед слов'янських держав взяла на себе Україна, згодившись з намірами Заходу економічно й духовно колонізувати слов'янський світ... По суті, в Україні реалізується хитромудрий план знищення Православ'я шляхом його «окатоличування» з метою досягти повного розриву з РПЦ... А після цього відбудеться пряме підпорядкування всіх православних Папі Римському. Тому наш обов'язок — протистояти автокефалії УПЦ у будь- яких формах, як канонічній, так і неканонічній. Ми повинні також домагатися того, щоб канонічну автокефалію всередині РПЦ було виключено навічно. (Мимоволі згадуєш одного із героїв Олександра Островського, автора «наукового трактату» під назвою «О вреде реформ вообще».) Олександр Базилюк пропонує також — «заради усунення політичних спекуляцій» — перейменувати Українську православну церкву в «Русскую православную церковь Московского патриархата». (Вибачимо доктору філософії його невігластво в церковних справах. Окрім усього іншого, він, очевидно, і не підозрює, скільки зусиль прикладає священоначаліє УПЦ заради того, щоб український православний люд — основна частина віруючих УПЦ — рідше згадував про юрисдикційну приналежність УПЦ до Московського патріархату.)
На завершення наведемо кілька цитат зі статті «Это предательство» того самого п. Федорова. Він пише, що «не дивлячись на відверту зраду Православ'я з боку деяких українських єпископів Московської патріархії (він має на увазі єпископів УПЦ), православна спільнота не збирається здаватися.» На доказ цього автор наводить текст звернення ялтинських братчиків до митрополита Володимира, де, зокрема, говориться: «Ми вимагаємо чіткої і єдиної позиції щодо скасування ідентифікаційних кодів для православних віруючих... Православне братство за дорученням віруючих Криму вимагає також припинити всілякі обговорення автокефалії УПЦ, бо це є зрада єдності віри й церкви заради того, щоб догодити окупаційним силам та сатанинському режимові...» На цьому поставимо крапку.
Не треба бути ясновидцем, щоб здогадатися, що численні епіцентри політичної боротьби нині перебазувалися в релігійне середовище, а деякі політики, зазнавши поразки деінде, трохи поміняли свою фразеологію і без будь-яких скрупулів почали руйнацію Церкви з середини — почали перетворювати її на агресивну політичну проросійську партію.
Важливо підкреслити, що священоначаліє УПЦ не підтримує подібні тенденції. За словами ректора Київської духовної академії та семінарії протоієрея о. Миколи Забуги, «Русь Православная» взяла на себе функції цензора православного церковного життя, шукає «своїх» серед українських братчиків, стала рупором їхніх безпідставних претензій до владик. Митрополит Володимир звелів обмежити реалізацію цієї газети у кіосках УПЦ.
