«На проукраїнських керівників підприємств оголошено полювання»

Щодня зі сходу України надходять повідомлення про побиття, викрадення, тортури, полонених у підвалах «ДНР». Переважно бойовики застосовують насильство до конкретних категорій людей — активістів та журналістів, які виступають за єдність країни; тих, хто був задіяний у процесі організації виборів, членів «Свободи» та «Правого сектору», подеколи — навіть своїх «однодумців». Серед постраждалих є шахтарі, очільники профспілок, керівники підприємств. Як стверджує голова Конфедерації вільних профспілок та Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець, завданням бойовиків є не лише залякування лояльних до України представників галузі. Передусім вони намагаються паралізувати економіку східної України. Це має призвести до того, що досі переважно нейтральні шахтарі схиляться в бік «ДНР» та «сильної руки» Путіна. Власне, утримати цей нейтралітет, навіть зважаючи на величезну кількість насильства, — дуже непроста справа.

Розмову з Михайлом Волинцем починаємо з того, що він перераховує найгучніші випадки насильства й тиску.

— Костянтин Мусейко, інвалід Чорнобиля, підприємець, депутат новогродівської міськради, батько трьох дітей був захоплений сепаратистами в полон у своєму будинку. Його пограбовано, в будинку розстріляно стелю та стіни, вбито собак, вкрадено всі цінності, документи. Костянтина спершу відвезли до Донецької ОДА, де його катували щоп’ятнадцять хвилин, вимагали мільйон гривень. Потім він потрапив до телецентру, де знущання посилилися. Чеченець Мурза зрізав обручку з його пальця ножем.

Вдома в Мусейка було захоплено також гірника Олександра Вовка. Після звільнення у нього виявлено струс мозку та переламану верхню щелепу.

Олександр Гуров, шахтар,  член нашої профспілки: той самий чеченець Мурза так само зрізав з його пальця обручку, розбитою лампою зрізав на передпліччі жовто-синє татуювання «Слава Україні! Героям Слава!» Інша людина, вже «слов’янської» зовнішності, одним ударом зламала Гурову перенісся. Це був професіонал, найімовірніше, працівник міліції: після удару він відразу озвучив, що саме переламав жертві.

— Постраждалі нині перебувають у Києві?

— Так, вони в Києві, на лікуванні. До речі, дружина Гурова, яка також змушена була виїхати з дитиною до Києва, втратила роботу. Олександр Вовк не може отримувати пенсію, оскільки в нього відібрали пенсійне свідоцтво. В одного з полонених бойовики відібрали 700 гривень та машину. У Мусейка, наприклад, викрали всі банківські картки.

А от ще один приклад. Місто Горлівка. На державне підприємство «Артемвугілля» прийшли люди з автоматами, захопили в полон генерального директора Миколу Алишева. Сім’я викупила його за 10 тисяч доларів —  з проламаною головою,  переломами хребта і щелепи. Зараз він також перебуває на лікуванні.

Система діє таким чином, що централізовано фінансується тільки верхівка сепаратистів, решта — заохочується негласним дозволом на грабежі. Найактивніше тут, звісно, діють кримінальники, пияки, прогульники, які були звільнені, наркомани, безробітна молодь (яка, втім, не винна в тому, що вона безробітна, бо на Донбасі немає роботи). Їм дали зброю, вони відчули, що вони є джерелом влади, що вони можуть іти до керівників підприємств і вимагати з них гроші. Це явище масове там, де сепаратисти почуваються вільно: в Донецьку, Торезі, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому, Дзержинську, Слов’янську, Антрациті, Первомайську, Алчевську. В Маріуполі поки що ситуація заспокоїлася, тому що там створено кількадесятитисячну дружину, яка захищає свої підприємства та патрулює місто.

— У Криму були випадки викрадення директорів держпідприємств із вимогою переписати майно на Аксьонова. На Донбасі такі випадки трапляються?

— Так. Сепаратисти вже, власне, обклали даниною майже всі підприємства та їхніх керівників. Наприклад, на одному з підприємств у місті Красний Луч вони примусили генерального директора написати заяву про відставку та забрали нове авто. У «Донбасантрациті» в Красному Лучі викрали кілька автомобілів. У технічного директора держпідприємства «Луганськвугілля» вимагали грошей. А коли не отримали, то забрали службовий автомобіль. Окрім усього іншого, захоплено санаторій-профілакторій, де шахтарі між змінами могли відпочивати й оздоровлюватися.

На керівників підприємств, які виступають за єдність країн, оголошується полювання.

Окрім іншого, такий стан речей руйнує дисципліну, що для гірничої галузі може виявитися фатальним і коштувати десятків людських життів.

«БОЙОВИКИ МОЖУТЬ ЗАМІНУВАТИ ЩО ЗАВГОДНО»

— Досі шахтарі зберігали нейтралітет. Але після посилення АТО деякі з них вийшли на акцію «проти київської хунти», що на тлі всього, про що ви розповідаєте, виглядає дивним...

— Шахтарі від початку не підтримали сепаратистів, але бойовики всіляко намагаються їх задіяти. Головна мета сепаратистів полягає в тому, щоб зупинити економіку Донбасу, посіяти хаос, щоб люди залишилися без засобів до існування. Це має призвести, згідно із задумом, до реалізації головної мети Путіна — люди попросять «сильної руки» в нього самого. Усе вказує на це.

Нещодавно група автоматників прибула до Лисичанська, захопила на одному з підприємств 100 кілограмів вибухової речовини, електродетонатори, зупинила роботу чотирьох шахт. 26 травня зупинили роботу на шахті ім. О.Скочинського (м. Донецьк), 27 травня разом із головами державних профспілок, якими керує народний депутат регіонал Турманов, зупинили роботу на шахтах «1/3 Новогродівка» та «Росія» (Донецька область), «Південнодонбаська №3», шахті ім. Челюскінців, «Трудовській» та шахті ім. Є. Абакумова. Бойовикам вдалося зупинити роботу шахт у Дзержинську та Лисичанську: через захоплення Донецької залізниці немає змоги відвезти вугілля споживачам.

Окрім того, голова держпрофспілки шахти «Трудівська» за кошти профспілки винайняв автобуси та відвіз шахтарів на згаданий вами мітинг. Незалежна профспілка гірників України, яку я очолюю, видала звернення до шахтарів, їхніх дружин і матерів, у якому сказано, зокрема, що держпрофспілка насправді завжди захищала інтереси не робітників, а роботодавців. Шахтарі до нас дослухалися та все ж таки вийшли на роботу. Однак водночас проти нас почалася підпільна робота. Наприклад, на шахті «Зоря», яка — на кордоні з Росією, хтось написав на загоні, що НПГУ — це «хунта», закликав виходити з профспілки. Ми не знаємо, хто автор саме цієї кампанії, але нам відомо, що зараз державні профспілки разом із ПР і комуністами ведуть проти нас підривну роботу.

— Бойовики атакують шахти за вибірковим принципом?

— Ні, їм треба будь-що зупинити діяльність індустрії.

— ДТЕК — також?

— Так, і на шахтарів «Метінвесту» так само чиниться тиск.

— Чи маєте інформацію про те, скільки шахтарів серед полонених?

— Ми не проводили такого аналізу. Але вони є. Є такі, що внесені до «чорного списку». У Донецькій ОДА є альбом, розмножений на чорно-білому ксероксі. Там зібрано фото людей, на яких оголошено полювання. Серед них, наприклад, — 62-річний Володимир Деркач. У минулому він — шахтар, чорнобилець-інвалід, голова первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України шахтарів-інвалідів. Там є й Микола Волинка, голова Незалежної профспілки гірників Донбасу. Він змушений був залишити Донецьк через загрозу життю.

— Ви згадали про вибухівку. Скільки бойовикам вдалося її викрасти та яким може бути призначення, за вашою інформацією?

— Вибухівка була захоплена на шахті «Привільнянська» (входить до держпідприємства «Лисичанськвугілля»). Ідеться про сто кілограмів. Були й інші випадки. Одну тонну було вивезено зі складу МНС. Намагалися викрасти вибухову речовину також на заводі в Антрациті. Але її вдалося вчасно евакуювати. Можуть замінувати що завгодно. Чим більше хаосу — тим краще вони «виконають завдання».

РОСІЙСЬКЕ ЛОБІ В ПРОФСПІЛКОВОМУ РУСІ

— Варто говорити також про підривну діяльність іншого характеру. Минулого тижня я був на Конгресі світових профспілок у Берліні, де розповідав про ситуацію в Україні. Після мене слово взяла представниця делегації українських державних профспілок, яка звинуватила мене в тому, що я кажу неправду; заявила, що насправді Київ і Західна Україна ведуть війну проти народу сходу. Варто нагадати, що саме державні профспілки контролюють спільні представницькі органи, ходять на засідання до Кабміну...

— А світова спільнота як на це реагує?

— Під час мого виступу на Конгресі світова спільнота мені аплодувала, а коли виступала згадана мною дама, аплодувала тільки Росія. Зараз до ФПУ надходять листи з проханням пояснити суперечності в позиціях представників від України.

— Наскільки російське лобі в профспілковому русі сильне?

— Достатньо сильне. Росіяни намагаються контролювати профспілки країн пострадянського простору. Плюс країни колишнього соціалістичного блоку, навіть ті, які вже входять до ЄС. Особливо ті з них, де залишилися лідери з радянських часів.

— І їм це вдається?

— Легко.

ШАХТАРІВ ДЕЗОРІЄНТОВАНО

— Які ваші прогнози щодо подальшої реакції шахтарів на ситуацію? Зрештою, від того, яку позицію вони займуть,  багато що залежить...

— Шахтарів дезорієнтовано, бо на Донбасі відключено всі українські телеканали. Замість них працюють російські.

Сильним аргументом є дуло автомата й гранатомета. Вони живуть у страху. Як людина, що пропрацювала в цій галузі багато років, я відповідально заявляю, що аморфна маса тяжіє до сильного, саме більш сильній стороні люди схильні коритися. Навіть якщо на тому боці немає правди.

— Шахтарі свого часу були, мабуть, найактивнішою протестною групою в  Україні. Але зараз ми не бачимо спроб чинити спротив кримінальній окупації Донбасу. Чому?

— Насправді ці спроби є. В містах Білозерськ, Добропілля шахтарі об’єдналися з представниками громадянського суспільства, патрулюють міста, навіть підтримують правоохоронців у відділках міліції. Ці самі люди з двостволками захищали виборчі дільниці. Але давайте не забувати, що ми живемо в умовах війни, коли в результаті діяльності Росії українці починають стріляти в українців. І все це — на тлі викривлення ситуації на міжнародному рівні, яким активно займається та сама Росія. Попри все, ми не повинні дозволити ошукати шахтарів, втягнути їх у всі ці бандитські справи. А це, зважаючи на інформаційний простір, означає щоденну й копітку роботу.