Нашвидку?

Підсумки виявилися не дуже радісними. Видобуток вугілля в Україні, за даними Міністерства палива й енергетики, у січні-лютому скоротився на 11% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, в тому числі енергетичного — на 9%. (Та «крайнього» знайдено. Як відзначалося у доповіді держсекретаря міністерства Володимира Лушкіна, винен «Енергоатом» — простої енергоблоків довелося компенсувати спаленням 1,3 млн. тонн вугілля на ТЕС. При цьому ніхто не пригадав, що атомники перевиконали план виробництва електроенергії і торiк, і протягом двох місяців нинішнього року). Минулого року iз 165 шахт, як сказав у доповіді на колегії міністр Сергій Єрмілов, тільки 20 мали прибуток (300 млн. грн.), а 145 вугільних підприємств зазнали 1,7 млрд. грн. збитків.

Якщо терміново не вжити антикризових заходів, то, за прогнозами, видобуток вугілля у країні почне падати мало чи не в геометричній прогресії. Вже у 2005—2006 роках він поменшає на 30%. Як зазначив Єрмілов, фактично це перехід до стадії безповоротного розвалу. Рецепт міністра — реформи. І цього ніхто не заперечує. Ні на колегії, ні там, де безпосередньо видобувають вугілля. А ось вiдносно того, що і як реформувати, серед «вугільних генералів» єдності не спостерігається. І міністра дуже дивують наполегливі рекомендації «окремих добродіїв не поспішати в реформуванні, ще раз усе зважити, вивчити». «Що ж тут ще вивчати? — дивувався, доповідаючи на колегії міністр. І ратував за фінансове оздоровлення, збалансованість економіки, адаптацію організаційних форм до економічного стану підприємств і ринкових принципів, за державний протекціонізм. Характерне ствердження Єрмілова: «Інших шляхів ми не бачимо, також не отримуємо й інших пропозицій» (www.mpe.energy.gov.ua).

Тим часом тижнем раніше, коли голова Мінпаливенерго роз’яснював парламентаріям суть реформи вугільної промисловості (слід створити потужні вугледобувні компанії у вигляді унітарних підприємств для відновлення єдиного технологічного ланцюжка, забезпечення ефективного управління витратами й акумулювання ресурсів), голова пеківського парламентського комітету Андрій Клюєв привернув увагу міністра до невирішеності проблеми боргів вугільних підприємств. З його слів, на початок року їхня дебіторська заборгованість становила 4,2 млрд. грн., тоді як кредиторська — 10,3 млрд. грн. «Із такими боргами нові компанії, природно, жити й ефективно працювати не зможуть», — спрогнозував донеччанин. Він також зазначив, що потрібно провести інвентаризацію заборгованості, визначити, хто проводитиме реструктуризацію, тому що «саме Мінпаливенерго цю роботу не потягне».

Але мінпаливу впевненості вистачає, що було б навіть добре, якби не йшлося про долі сотень тисяч людей. Тому поспіх у цьому випадку може дати не найкращі результати. Проте С. Єрмілов повідомив, що згідно з наказом Мінпаливенерго вже створено шість державних підприємств: «Львів-», «Волинь-», «Лисичанськ-», «Орджонікідзе», «Червоноармійськ-» і «Артемвугілля» (затверджено їхні статути, проведено інвентаризацію майна, передано на баланс основні фонди). Один із найбільших фахівців, колишній міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб сказав «Дню», що це «крок, але не вперед, а назад».

Реформаторський запал Мінпаливенерго викликає здивування й у керівництва країни. Президент Леонід Кучма, зокрема, сказав із цього приводу, що перш ніж починати реформування вугільної галузі, слід розібратися з її фінансуванням. «Балачки про реформи потрібно припиняти і слід навести елементарний порядок. Куди далі рухатися, якщо не вирішити питання iз зарплат, iз боргів?» — підкреслив Президент. Він виступив проти механічного об’єднання вугільних холдингових компаній і підкреслив, що рішення, якi стосуються вугільної галузі, повинні приймати на рівні Кабінету Міністрів. «Рішення не повинні зупинятися на рівні міністерств», — сказав він, зазначивши, що прийняття цих рішень має бути прерогативою уряду. «Оскільки це великий клубок проблем, тут і економіка велика, і навіть політика», — пояснив Президент.

Ці слова отримали підтвердження і в ході останньої колегії Мінпаливенерго, де, як повідомляється на сайті міністерства, «відбулося ділове, конструктивне обговорення доповідей». Так, ветеран вугільної галузі, колишній міністр, а нині директор провідного вугільного інституту Микола Сургай у своєму виступі став на бiк профспілок і керівників вугільних підприємств, які не підтримали міністерські реформи. «Будь-яку справу потрібно готувати», — сказав він, пояснюючи причини шахтарського спротиву. На його думку, в нинішніх реформах немає «нічого нового». Те, що сьогодні обговорюють, керована ним експертна група ще за дорученням колишнього міністра С. Тулуба підготувала («не так, як сьогодні, — підпільно, нас, вчених, ніхто не спитав»), і було видано декрети уряду. «Що ви вигадуєте, що ви тут чудите, хлопці? — по-дружньому спитав ветеран у членів колегії. — Це ж декрет, що має силу закону, його ж не скасували». (Зауважимо, що декрет, в ранзі прем’єра, підписував нинішній Президент країни).

Народний депутат, керівник шахтарської профспілки Михайло Волинець, який також висловився на користь змін у вугільній галузі, водночас зауважив, що «суть реформ, проголошених сьогодні Міністерством енергетики, нам незрозуміла». З його слів, і більшість присутніх у залі колегії також не розуміють, як ці реформи повинні здійснювати. «Чи є розрахунки, які використають джерела фінансування, які терміни виконання, хто за це відповідає? — запитував депутат, прослухавши міністерські доповіді, і відзначав. — На ці запитання сьогодні немає відповіді». Він також дорікнув керівникам міністерства, що ніхто з них не повідомив на колегії про 45 гірників шахти Крепінська (Луганська обл.), які вже десять днів відмовляються піднятися на поверхню, очікуючи, коли їм виплатять зарплату, а також про голодуючих гірників кількох шахт. Волинець уголос назвав структури, що монопольно розпоряджаються фінансовими потоками Донбасу та на які, мабуть, орієнтуються нинішні реформи вугледобувної сфери. Він закликав їх вийти з тіні, легалізувати свої капітали, пояснивши, що від цього залежатиме майбутнє підприємств і шахтарських міст. Депутат закликав Мінпаливенерго не ігнорувати в ході роботи над реформами інші відомства (Мінекономіки та Мінфін), а також уряд, парламент, місцеву владу, профспілки. Якщо міністерство не прислухається, то, як передбачає Волинець, реформи застопоряться.

Голова «пеківського» комітету парламенту А. Клюев підбив своєрідний підсумок цієї дискусії: «Ми маємо чітко розуміти, що у результаті цих реформ ми повинні отримати. У гіршому випадку, ми повинні не зашкодити».