Наступальний відступ

Наступного тижня має відбутися ключова зустріч міністрів закордонних справ «нормандської четвірки» в Парижі, яка покликана розв’язати тупиковий вузол ситуації на Донбасі. Нас вкотре будуть «замирювати» з російськими бойовиками і російською армією, які, по суті, є інструментом агресії. Тим часом в зоні конфлікту спостерігаються суперечливі тенденції. З одного боку, ворог продовжує обстріли наших позицій, а з другого — відступає з окупованих селищ. Так, зокрема, в середу бойовики повністю залишили Широкине, в якому зараз активно триває розмінування. Паралельно спостерігається продовження накопичення російськими бандитами зброї в районі Комінтернового (неподалік Широкиного). Кількість самих обстрілів за останні кілька місяців щодня не зменшувалась за цифру 50. На Донеччині біля села Зайцеве, яке обороняє окрема мотопіхотна бригада, у середу ввечері відбувся штурм бойовиків позицій сил АТО. Активність там спостерігається вже місяць. Не припиняються обстріли і Станиці-Луганської, що знаходиться в безпосередній близькості до самого окупованого Луганська. Місцева мешканка свідчить: «Немотивовані обстріли нашого району тривають і не дають забути, що таке війна».

•  Зрозуміло, що невщухаючі атаки бойовиків здійснюються для тримання української сторони в певному тонусі. В тому числі і на переговорах в Мінську, черговий раунд яких відбувся у середу. Щодо їх результатів, то поки загалу відомо лише те, що завдяки домовленостям днями було звільнено кілька бранців. Враховуючи кількість полонених терористами українців (понад 150), скоріше всього, це звільнення було лише показовим актом. Можливо, і відхід бандитів з деяких позицій так само є лише демонстративною поведінкою перед зустріччю «нормандської четвірки» в Парижі. Тим не менш, боєць Нацгвардії Мирослав Гай у Facebook написав: «Потихеньку ми відтісняємо терористів і звільняємо нові населені пункти. За останній час ми звільнили вже достатню кількість селищ. В низці напрямків сепаратисти відходять, залишаючи пости, а ми їх займаємо інколи з боєм. Що це? Повільний злив, повзуча деанексія, нестача особистого складу?.. Був випадок, коли вони просто пішли». Бійцям ця тенденція явно подобається, хоча і версій такої поведінки противника, як бачимо, багато.

•  Військовий експерт Костянтин Мащовець так прокоментував «Дню» цю ситуацію: «Відступ бойовиків з Широкиного — це часткове виконання російською стороною Мінських угод перед засіданням «нормандської четвірки». Для Росії важливо, щоб з неї зняли санкції. При цьому вони начебто відходять від Широкиного, але займають Комінтернове. Тобто насправді створюють видимість дотримання згаданих угод і відступають звідти, де це не завдає їм критичної шкоди. Якщо ж зустріч в Парижі провалиться і постане питання подальшого розвитку конфлікту, то українська армія готова до такого сценарію».

•  Цікавим моментом є те, що бандити, відступаючи, залишають докази прямої причетності РФ до війни. Так, наприклад, бійці АТО, проводячи заходи з розмінування Широкиного, знайшли російські рації, зразки російської форми, бронежилети, РГО (гранати), а також багато продуктів російського виробництва, які призначені виключно для харчування військових армії РФ. Росія вже навіть не приховує того, що зазнає значних втрат і що втрати ці стосуються саме її. Так, наприклад, ОБСЄ помітила фургон з написом «Вантаж 200», який перетнув українсько-російський кордон. Про це йдеться у тижневому звіті місії, яка базується на російських прикордонних пунктах пропуску «Гуково» та «Донецьк» у Ростовській області (ці пункти межують з українськими ПП «Червонопартизанськ» та «Ізварине»). Тобто РФ вже не намагається навіть маскувати фури з 200-ми.

•  Звичайно, дії бойовиків — лише те, що на поверхні. Ватажки, які були здатні на самостійну від Кремля поведінку, в основному вже ліквідовані російськими спецслужбами. Для Москви тепер важливо дотиснути офіційний Київ, щоб провести на Донбасі «вибори». Київ, в свою чергу, наполягає на дотриманні з боку РФ взятих зобов’язань. Щоправда, остання ховається за класичним виправданням «ихтамнет». Згадані ж докази присутності російської армії для Путіна, який звик все пояснювати «воєнторгами», не є аргументом. Але і Захід чомусь в цій ситуації тисне саме на Україну. Світова спільнота намагається примусити нас реалізувати небезпечний крок щодо «виборів на Донбасі згідно з українським законодавством». При цьому Захід змінив акцент з теми «особливого статусу» на згадані «вибори». Тобто все робиться для того, щоб відсунути проблему на невизначений час і «вирішити» її виключно за рахунок України. На жаль, на міжнародному рівні не ставиться жорстко питання про виконання Росією своїх зобов’язань. Треба також розуміти, що РФ — не просто агресор в конкретній ситуації. Росія є перманентним джерелом небезпеки і претензій як до України, так і до світу. А це означає, що необхідно залучити всі інструменти впливу для того, щоб РФ опинилась не за столом переговорів, а за столом, де має бути підписана капітуляція. Але навряд чи існує глибинне розуміння цього у Європи і світу.