Не основний закон

Перший варіант Конституції відтвореної автономії було прийнято відтвореною ж Верховною Радою у 1992 році. На жаль, — сьогодні це більш ніж зрозуміло! — автономія, що передбачала наявність інституту Президента, потрапила до рук не Миколи Багрова, який вийшов у другий тур виборів і мріяв зробити з Кримом приблизно те, що зробив з Татарстаном Ментімір Шаймієв, а до рук недосвідченого юриста Мєшкова, який легко став маріонеткою запрошеного до Криму «московського» уряду. Внаслідок його безглуздої політики до Конституції декілька разів вносилися зміни, які щоразу зменшували повноваження автономії. Крим як автономія втратив право на власну податкову систему, економічну самостійність, а незабаром — навесні 1995 року — і саму Конституцію було відмінено Верховною Радою України; Крим втратив інститут Президента, право видавати свої закони, його уряд був (щоправда, тимчасово) підлеглий прямо Кабінету Міністрів України.

Тому не дивно, що коли через три роки у Києві було затверджено нову Конституцію, то, незалежно від того, яка вона була, її «хресного батька» і керівника авторської групи Леоніда Грача з ініціативи як Компартії, так і депутатів Верховної Ради зустрічали на Сімферопольському вокзалі, як колись Леніна, великим скупченням людей і мало не на руках несли на привокзальну площу, де відбувся мітинг. Головне, що сказав тоді Леонід Грач: статус автономії врегульовано всерйоз і надовго, протиріччя між центром та автономією вирішено, повноваження закріплено серйозні і достатні для реалізації цілей автономії. Тоді сподівалися на те, що автономія оформилася повністю, має навіть свій прапор, гімн, герб і що її гасло — «Процвітання в єдності!» — незабаром буде реалізовано на практиці. На жаль, у житті все сталося не так…

Буквально з другого дня після затвердження Конституції Криму з’явився рух за її зміни. Майже чотири роки цей рух стримував Леонід Грач, який з усіма ділився своїм досвідом «правового урегулювання кримської геополітичної проблеми» (так називався двотомник його промов і праць), але в день четвертої річниці Конституції новий спікер Кримського парламенту Борис Дейч відверто озвучив те, про що різні політичні сили говорили вже давно, — і цей варіант Кримської Конституції необхідно змінювати. Серед запланованих поправок Борис Дейч назвав процедуру виборів до Верховної Ради Криму, впорядкування відносин органів місцевого самоврядування, затвердження місцевих бюджетів. «Це нормальний законотворчий процес», — підкреслив спікер Кримського парламенту…

Що ж з цією Конституцією не так?

На жаль, Кримську Конституцію можна назвати Основним законом автономії тільки з великою натяжкою, оскільки знаменита з того часу «поправка Івана Зайця», прийнята в останній момент із голосу вже під час голосування, яка свідчить, що Кримська Конституція є законом України і не може суперечити будь-якому іншому закону країни, зводила всі зусилля «кримських сепаратистів» нанівець. У принципі поправка цілком нормальна, закономірна, відповідає духу законодавства унітарної країни. Однак у той же час, згідно з нею, виходить, що Конституція автономії є найнижчим за рангом законом країни, бо будь-який інший закон — вищий за неї. Так, вищими за Кримську Конституцію стали по черзі — закони про бюджет на кожен новий рік, які наполегливо «не хотіли» враховувати положення Конституції про те, що бюджет розробляється з урахуванням повноважень автономії. Вищими за неї були податкові, виборчі, управлінські та інші законодавчі акти, причому ієрархія точно відповідала поправці: не нові закони не могли суперечити раніше прийнятій Конституції, а саме так — Конституція автономії не «мала права» суперечити всім законам, що згодом приймалися. Не дивно, що Івана Зайця й досі регулярно згадують у Криму «незлим тихим словом»…

Не все гаразд і з символами. Леонід Грач буквально силою «продавив» прийняття до геніальної, за загальним визнанням, музики кримського гімну композитора із світовим ім’ям Алемдара Караманова, досить спірний текст місцевого автора, та ще у виконанні його особистого улюбленця Юрія Богатікова, який у Криму (напевно, і не тільки в ньому) є символом епохи, що вже пішла. Але гімн повинен бути спрямований у майбутнє і тому не дивно, що тепер у Криму зазвичай виконується тільки музика, без слів. Не секрет, що в майбутньому буде знову оголошено конкурс на новий текст гімну.

Береться під сумнів і ієрархія органів влади в автономії. Наприклад, не секрет, що завдяки положенням нинішньої Конституції, яка за волею Леоніда Грача зводить роль кримського уряду практично до ролі відділу Верховної Ради, стало можливим чотирирічне протистояння органів влади, яке переросло у розкол депутатського корпусу. Нинi висловлюються пропозиції щодо того, щоб новий закон про Раду міністрів Криму і новий варіант Конституції закріпили положення, за яким глава кримського уряду хоч і підкорявся б Верховній Раді, але або призначався Президентом, або обирався голосуванням усього населення, тоді ні у кого не буде спокуси змінювати уряд кожні півроку.

Багато хто в Криму також ставить питання щодо підвищення статусу кримськотатарської мови та зміни самого характеру автономії – з територіального на національний.

Очевидно, тільки після тривалої серії удосконалень Кримська Конституція могла б стати тим, чим вона і повинна бути — справді Основним законом автономії. У Криму вважають, що цей час ще попереду…