Не так тії вороги...
Газета "Независимость" чи не єдина залишилася вірною Президентові Леонідові Кучмі. Ставку на нього вона зробила ще коли він був кандидатом у президенти. Виграла, а тепер підтверджує свою лояльність практично кожним номером. Кучма, наскільки відомо, відповідає взаємністю. Останнім часом газета, викриваючи ймовірних Президентових ворогів, вступила в суперечку з цілою низкою організацій. Подейкують, що ці публікації замовило президентське оточення, говорять навіть про особисту причетність Володимира Горбуліна. Повірити важко, але, можливо, немає диму без вогню.
В Україні існує чимало політичних структур, різних незалежних дослідницьких організацій та фондів, і характерною ознакою багатьох їхніх аналізів та прогнозів є розчарування президентськими діями (радше - бездіяльністю) та дивною (м'яко кажучи) кадровою політикою. На це є досить підстав. Виголошена в жовтні 1994 року програма радикальних економічних реформ провалилася: вітчизняний товаровиробник ледь животіє, люди місяцями не отримують платні. Така сама доля спіткала й Президентову програму боротьби з мафією. Нещодавно оголошено кампанію "чисті руки" - а поряд із Президентом сидять Олександр Ткаченко, що винен до бюджету 70 мільйонів доларів, Григорій Ворсінов, репутації якого присвячено чимало скандальних публікацій, Юрій Кравченко, інвалід 3-ї групи, який "вдало" розпоряджається благодійними грошима, що надходять для сімей загиблих працівників міліції - це в них чисті руки?
Політичні партії ставляться до Президента по-різному, але здебільшого також негативно. Відсахнулися навіть ті, які все-таки вряди-годи виступали на його підтримку. Нічогісінько задля їхнього зміцнення Президент не зробив, а його позиція щодо нового виборчого законодавства свідчить, що й наміру такого не має.
На наступних президентських виборах із чотирьох реальних кандидатів демократам найлогічніше було би підтримати саме Леоніда Кучму. Але він невпинно опиняється в ізоляції, і винен у цьому сам.
Тим часом політичні організації, політологи, незалежні засоби масової інформації цілком закономірно шукають "свого" кандитата в президенти. Хтось із них, можливо, справді бачить "своїм" президентом Євгена Марчука. Хтось інший бачить у цьому привід поливати цих людей брудом.
Але чому ми обов'язково мусимо воювати між собою? В нас усіх спільне минуле. Кожний із нас із кимось був в одному таборі, з кимось - по різні боки барикад. Коли Олександр Разумков був комсомольським ватажком, Володимир Кулеба редагував газету "Комсомольске знамя". Тепер вона називається "Независимость", а Кулеба звинувачує Разумкова у ненависті до України. Час би вже зрозуміти, що період боротьби закінчився й настала пора працювати. І Разумков, до речі, працює. Він є серйозним аналітиком-економістом. Він є порядним політиком - хоч би тому вже, що добровільно пішов із президентської команди, оскільки не погоджувався з її політикою. І при цьому не дозволив собі жодного неетичного випаду проти тих, що залишилися. Він аналізує, він критикує, маючи на це таке саме право, як у фонду "Українські перспективи" - не підтримувати Президента, а в газети "Независимость" - вести на своїх сторінках дискусії по суті, відповідати на критику, аргументувати й захищати його дії.
Важко зрозуміти й звинувачення на адресу часописів "Бизнес" і "Зеркало недели". В Україні чимало бізнесменів, економістів, політиків починають робочий тиждень із перегляду газети "Бизнес", мало переймаючись тим, хто там головний редактор чи хто її фінансує. Головне - що є добра і потрібна газета. Те саме стосується серйозного аналітичного тижневика "Зеркало недели". І якщо Юлія Мостова змогла змусити гривні, рублі, долари чи тугрики працювати для України цим можна лише захоплюватися.
В Україні працює чимало західних фондів. Вони допомагають українським неурядовим структурам, засобам масової інформації, фінансують різні видання, оплачують закордонні поїздки депутатів, журналістів, політиків. Діяльність організацій, які отримують ці гроші, не фінансується з бюджету - отже, вони не живуть за рахунок невиплачених зарплат учителів і лікарів. І можна вітати те, що у своїй діяльності вони можуть використовувати іноземні кошти. Я далека від твердження, що "гроші не пахнуть". Напевно пахнуть. Але належу до прагматиків. І якщо можна використати чужі кошти на користь моєї країни, то я це обов`язково зроблю. І пораджу іншим.
Незалежно від того, хто насправді стоїть за цими статтями в газеті "Независимость" і чи причетний до них Президент, ці публікації спричинять чимало негативних публікацій саме на адресу Президента. Не тому, що їхні автори орієнтується на Марчука, Мороза чи Лазаренка, а тому, що вони не погоджуються з Президентовою політикою і прагнуть змін. І провокує їх на це газета, яка жодного разу Президента не зрадила.
