Недоторканність зняли. З депутатів. А з системи?

Позбавлення народними депутатами недоторканності своїх колег в історії українського парламентаризму — рідкісне явище. Тут можна згадати такі прізвища як Павло Лазаренко, Віктор Жердицький, Микола Агафонов, Віктор Лозінський, Сергій Власенко... Але 3 червня був саме такий день. 287 голосів за зняття з позафракційного народного депутата Сергія Клюєва недоторканності. І 262 голосів за аналогічне рішення щодо Сергія Мельничука від депутатської групи «Воля народу» (потрапив до Ради від «Радикальної партії Олега Ляшка»). Таким чином, парламент дав згоду на притягнення до кримінальної відповідальності Мельничука, але провалив голосування щодо згоди на його затримання та арешт. Відносно Клюєва було подання лише про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності. Така різниця викликала обурення у народних депутатів.

Що інкримінують Клюєву та Мельничуку? Під час виступу в парламенті перший заступник Генпрокурора Володимир Гузир нагадав, що у поданні щодо Клюєва мова йде про шахрайство в особливо великих розмірах — 2009—2010 рр. кредит на понад 200 мільйонів євро від державного Укрексімбанку та 250 мільйонів бюджетних коштів. Гузир також зазначив, що розслідуються і інші епізоди, в тому числі і питання Межигір’я. А от відносно екс-командира батальйону «Айдар», Володимир Гузир заявив, що Мельничук причетний до протиправних дій не в зоні бойових дій — йому інкримінують створення злочинної організації. У відповідь Клюєв з трибуни парламенту заявив, що «не причетний до жодного злочину». А Мельничук, отримавши слово заявив, що ГПУ його «переслідує на замовлення кримінальних кланів».

ПРОЙДІТЬ...

Насправді, сигнал від парламенту позитивний для суспільства, але від цього питань не менше. По-перше, сам процес перекидання відповідальності в рамках Верховної Ради (епопея з регламентним комітетом) вже свідчить про відсутність рішучості в цьому питання. По-друге, чому саме Клюєв і Мельничук — до них що найбільше запитань? А до інших депутатів? Тобто мова йде про відсутність системного підходу. По-третє, чи означає позбавлення недоторканності кримінальну відповідальність, адже винуватість ще треба довести? А з доказами, за словами народних депутатів, у Генпрокуратури — проблема. Всі ці та інші питання звучали на засіданнях в середу.

«Скажіть, будь ласка, що саме скоїв Клюєв, на підставі чого ви його притягуєте до відповідальності?,  — запитує народний депутат від «Народного Фронту» Георгій Логвинський у представника Генпрокуратури. — Бо в нас є приклади з іншими особами, коли ви подаєте документи до Євросоюзу, а потім з них знімають санкції, тому що там не містять складу злочину. Саме тому і в мене запитання: чому? Вимога, щоб надати чітку інформацію по кожному, в чому суть кримінального провадження? Чи притягнуті до відповідальності посадові особи прокуратури, які на даний час не зробили відповідні дії, у зв’язку з чим Євросоюз зняв санкції з осіб часів Януковича?».

А от народний депутат від фракції «Самопоміч» Єгор Соболєв звернувся до «Опозиційного блоку»: «Я хочу сказати Сергію Клюєву і іншим депутатам від ОБ: представники колишнього режиму мають відповісти за свої злочини не для помсти і не для розваги, а для того, щоб нинішня влада знала, що кругова порука розірвана. Зараз ми не зупинили всю корупцію, вона продовжується в багатьох великих державних підприємствах, вона далі «дахується» окремими міністерствами. І ми бачимо навіть в роботі нинішньої Генеральної прокуратури, у тому числі, і по цих розслідуваннях, що кругова порука зберігається. І тому страшенно важливо, щоб ми її почали рвати. Безумовно, Сергій Клюєв — це тільки перший крок. Ми не розуміємо, і ми приєднуємося до думок колег, які казали: А арешт? А Бакулін? А Бойко? А Льовочкін? Я хочу сказати нашим партнерам по коаліції, ми ж з вами насправді маємо бути готовими, що і це можуть бути люди серед нас: ті, хто зараз займає високі посади, ті, хто зараз входить в коаліцію... Закон, справді, має бути один для всіх».

ЄДИНИЙ ХТО З «ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ» ПРОГОЛОСУВАВ ЗА ПОЗБАВЛЕННЯ ДЕПУТАТСЬКОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ І ПРИТЯГНЕННЯ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СЕРГІЯ КЛЮЄВА — ВАДИМ РАБИНОВИЧ

Від вчорашніх рішень парламенту виникають подвійні відчуття. Наче все правильно, але проблема тут набагато глибша. Щодо Клюєва питань немає — треба відповідати за скоєне, проте в цій системі координат він виглядає як жертва. Складається враження, що один клан взяв гору над іншим. Вади системи від цього не вирішуються. Її корені сягають 1990-х рр. і президентства Леоніда Кучми. Час від часу її жертвами в результаті внутрішньовидової боротьби кланово-олігархічних структур ставали Юрій Кравченко, Георгій Кірпа, Валентина Семенюк-Самсоненко, Михайло Чечетов...

«Зняття депутатської недоторканності — знакове явище, адже йдеться про так звані неписані правила в політикумі, — коментує «Дню» доктор політичних наук, завідувач відділу політичних стратегій НІСД Максим Розумний. — У нас існує така собі напівфеодальна соціально-політична система, якій притаманні свої статуси, привілеї... У збереження цієї системи зацікавлений весь вищий клас України. Тому знаття недоторканості — дуже болюче питання для них, навіть не зважаючи на те, що це не вирок. Не думаю, що подібні приклади стануть системним явищем, тому що неопатримоніальні відносини зберігаються і навіть прогресують. Політичний клас просто дає сингал про те, що щось відбувається, що ми намагаємося міняти правила гри, але справжні завдання цих кроків — не зламати систему, а убезпечити її від більш серйозних викликів і загроз, якими є громадська думка в Україні і закордоном. Політичний клас таким чином фактично відкупився від більш серйозних претензій і загроз».

Це свідчення глибокого нездоров’я в нашій країні. Тому потрібні комплексні заходи для лікування. Найбільш ураженою залишається правоохоронно-судова система. Хоч лідер фракції «Блок Петра Порошенко» Юрій Луценко і заявив в парламенті, що «питання про винуватість або невинуватість Клюєва і Мельничука має вирішувати суд», але чи здатний він на це? Зворотнім прикладом тут є резонансна «справа Гонгадзе—Подольського», яка незалежно від кольору влади в Україні триває вже майже 15 років і виступає яскравим прикладом кризи правоохоронно-судової системи.

«Можливо наші правоохоронні структури і суди здатні когось притягнути до відповідальності, але все це відбувається в рамках тих правил співжиття, які притаманні оцій напівфеодальній державі, — підкреслює Максим Розумний. — Ця система часто діє не за законами, а «по понятиям». І тут вона ефективна — чужих не допускає, своїх оберігає. Вона так діє впродовж всього пострадянського періоду. Для того, щоб все це зламати потрібна нова альтернатива, спільнота людей, яка буде діяти за новими правилами і підходами до життя».