Недовіра до гривні?
— Як це не прикро, помічений вами факт — це відображення настрою невпевненості, сформованого в період жорсткого протистояння політичних сил у парламенті. Причому на перше місце серед чинників, що впливають на фінансову поведінку громадян, я поставив би проходження бюджетних процедур. Простий українець чудово розуміє, що хороший і вчасно прийнятий бюджет гарантує йому зарплату, тоді як різні затримки означають заборгованість та інші негаразди. Що стосується реакції міжбанківського ринку, то, як відомо, валютний курс у нас ще з кризи 1998 року настільки «заякорений», що зрушити його з місця досить складно навіть за великого бажання. А ось роздрібний курс гривнi в обмінних пунктах умить відчуває зміну ситуації, і якби для «обмінок» не існувало таких жорстких адміністративних обмежень, що стримують їхній попит на валюту, то й міжбанк реагував би більш помітно. Тим більше, що маяком фінансово-економічних тенденцій у нас історично є саме гривня, а не інфляція, і люди передусім відстежують ситуацію з національною валютою. І ще один чинник. Валюта, яку продає населення, — це джерело монетизації економіки, тому що отриману натомість гривню люди несуть або ж на споживчий ринок, чим стимулюють економічне зростання, або ж до банку, чим нарощують потенційний кредитний ресурс і також стимулюють розвиток економіки. А коли процес, як сьогодні, рухається в протилежному напрямі, то це стримує монетизацію, а вiдтак, і зростання економіки. Отже, наслідки погіршення споживчих настроїв, як і очікувань виробників, слід долати якнайшвидше. І в зв’язку з прийнятими у середу в парламенті рішеннями з розблокування політичної кризи та появою сподівань на прийняття бюджету, який усе ще є нібито спонукальним чинником для поганих очікувань, полiпшення настроїв, мені здається, може статися найближчими днями. Для цього дуже важливо, що вирішили питання і з керівництвом Нацбанку, і він уже працює в нормальному режимі. Я думаю, що цьому сприятимуть і заявлені у тій чи іншій формі наміри нового керівництва Нацбанку, яких, очевидно, незабаром потрібно чекати. У них, на мою думку, не може не бути відповідей на запитання, які нині дуже багатьох цікавлять. Чи підтримуватиме політика банку курс на економічне зростання? Яким чином здійснюватимуть довгострокове рефінансування? Чи продовжиться курс на нарощування валютних резервів? Чи допустить банк тиск на себе з боку уряду, політиків і великих бізнесменів або ж цьому щось протиставить? Чи обмежиться центробанк тільки здоровою емісією, чи піде на поводі у тих, хто стоїть за інфляцію? Відповіді на всі ці запитання дуже впливатимуть на настрої і очікування. Тобто заява про основи і спадкоємність монетарної і валютнокурсової політики дуже розрядила б ситуацію. Проте у стислій формі вона вже прозвучала. Під час представлення колегам у Нацбанку Сергій Тігіпко сказав, що політика стабільної гривнi, за підтримки Президента і Верховної Ради, залишиться домінантою в діяльності Нацбанку.
