Непомаранчевий погляд
Голова партії «Російський блок» Олександр Свистунов давав інтерв'ю у той час, коли львів'яни пікетували Генеральне консульство Російської Федерації у Львові. Головним його бажанням було — оприлюднити позицію, якої дотримуються його однодумці, росіяни, які проживають в Україні і, зокрема, у Львові.
— Наша оцінка дій влади і системи влади не розходиться з оцінкою українського народу. Так, влада зловживала і зловживає. Так, цю систему влади потрібно змінювати. Причому не відбулося діалогу у народу з владою не тільки центральною, але і на місцях. Але я б хотів сказати й інше — народ все-таки мало хвилює, хто персонально буде президентом, його більше хвилює те ставлення, яке до нього виявлятиме влада. Зустрів кілька хвилин тому знайомого бізнесмена, він говорить: «Не хочу, щоб до мене три рази на день приходили з перевіркою, кожного разу вимагаючи — гроші на бочку! Не хочу, щоб відбувалося постійне перекачування грошей від однієї політичної структури до іншої. Хочу жити у правовій державі». І подібні претензії можуть висловити люди різних професій і соціальних прошарків, люди різних національностей.
Я би хотів заявити, що усе, що відбувається сьогодні у Києві, на майдані Незалежності знаходить розуміння у серцях російських. Але щось у цьому сценарії мене насторожує. Схожість з 1991-м роком, — ті ж лозунги і ті ж слова. Був і харизматичний лідер — В'ячеслав Чорновіл. Узявшись за руки, стояли люди від Львова до Києва. Чим усе це закінчилося? Промисловість у Львові було знищено якраз першою демократичною владою. А потім народ побіг мити туалети Іспанії, Італії та Канади… Тільки з міст і сіл Західної України виїхало півмільйона людей. Хоч реальна цифра, напевно, більша.
— А як би вам хотілося, щоб закінчилася помаранчева революція?
— Знаю, що певні угруповання буде нагороджено. А потрібен серйозний і реальний перерозподіл повноважень між народом і владою. Мене ніхто не переконає у тому, що люди, які стояли на трибуні перед Майданом, не лобіюватимуть свої інтереси, не братимуть хабарі. І коли вони кричать: потрібна нова влада, то усі розсудливі люди, які не втратили пам'яті, усвідомлюють, що всі ці люди вже були при владі. Тому російський рух відстоює кілька позицій. По-перше, сьогодні взаємовідносини між владою і народом мають бути, як я вже підкреслював, трансформовані. Потрібна реформа місцевого самоврядування, децентралізація влади, її передача з центру на місця. Я не за федералізацію, я — за регіоналізацію країни. Кожен регіон має свою специфіку, свої особливості, і якщо цього не враховувати, усе перемішати, знову прийдемо до революційної ситуації. По-друге, ми не визнаємо ультиматумів однієї політичної влади до іншої. Чому нас примушують носити помаранчеву символіку? У мене є приклади, коли били людей без помаранчевого кольору в одязі чи петельках, коли перевертали машини без оранжевих прапорців. Я б хотів закликати людей з оранжевими пов'язками до толерантності та стриманості. Ми все-таки живемо у демократичній державі, тому я поважаю ваш вибір, а ви маєте поважати наш.
Сьогодні потрібно вести діалог із народом. У тому числі з тим народом, який не носить помаранчевих пов'язок. Потрібно говорити з народом скрізь — і на Заході, і на Сході. Говорити відкрито про те, що конкретно треба зробити, щоб ми жили краще, що потрібно міняти.
Недавно керівник партії соціалістів на Львівщині публічно говорив про те, що ми самі розфарбували образливими лозунгами свій культурний центр. Напевно, ми самі себе і пікетуємо? Я вважаю, неприйнятним таке ставлення до людей, які становлять чималий відсоток населення — 100 тисяч. Як можна пікетувати своїх людей? Особистості, які провокують подібні речі, не уявляють наслідків таких кроків. Ситуація мине, а трагедія, непорозуміння поміж росіянами і українцями залишиться.
Люди стривожені. Є все-таки певне напруження, є перегини у промовах політиків, є провокації на побутовому рівні. Мені хочеться сказати: не потрібно усього цього, адже нас також багато і ми маємо право на справедливість і торжество закону. Я сподіваюся, що український народ розсудливий, я особисто ніколи не дозволю говорити про українців погано, і вірю — ми знайдемо взаєморозуміння.
— Яким ви бачите вихід з нинішньої кризи?
— Ми маємо численні заяви про фальсифікації виборів. Причому фальсифікували і на сході, і на заході України. Тому я вважаю, що фальсифікації було направлено не проти Ющенка чи Януковича, а проти українського народу. Необхідний закон, таким чином виписаний, щоб сама можливість фальсифікацій не випливала на порядок денний, не була можливою.
Вірю у третю силу, яка виведе Україну з глухого кута. Потрібні пошуки нових людей, свіжих політичних сил.
