Нова редакція Конституції набуде чинності лише за відсутності парламенту
Президент ініціюватиме скликання Національної Конституційної Ради. Про це він урочисто повідомив на Софійській площі Києва в промові з нагоди Дня незалежності. Підготовлений НКР проект нової редакції чинної Конституції, має бути винесено на всенародний референдум. В такий спосіб оновлений, Основний Закон має набути вищої легітимності, бо, як відомо, носієм державного суверенітету, єдиним джерелом влади є народ.
Загалом, на обраному Президентом шляху конституційних реформ, є ряд непереборних правових перешкод. Перш за все, у чинній Конституції чітко визначено спосіб внесення змін до неї. Це можливо лише шляхом внесення законопроектів, які приймаються Верховною Радою. Референдум може бути результативним лише тоді, коли із пропонованими конституційними змінами погодиться парламент. На цю проблему свого часу наразився Л. Кучма, коли результати всенародного референдуму стосовно запровадження ряду змін до Конституції, що відбувся 16 квітня 2000 року за його ініціативою, не були імпліментовані Верховною Радою і нова редакція Конституції не набула чинності. З того часу законодавство, що регламентує порядок внесення змін до Основного Закону, не змінилося.
Але змінилися інші правові, а також, головне — політичні обставини. Після того як, із початком роботи парламенту п’ятого скликання, практично набув чинності новий порядок призначення прем’єр-міністра та формування уряду, Президент втратив багато важелів впливу на виконавчу владу. Жорстке політичне протистояння призвело до глибокого розколу в середині самої влади, як наслідок розпочалася так звана політична криза, що потягла за собою проведення дочасних виборів парламенту. Пропрезидентський блок «Наша Україна — Народна самооборона» на них, у кращому разі, може сподіватися на малопочесне третє місце із максимум 17% голосів, чого зовсім недостатньо навіть для початку ініціювання процедури конституційних змін у парламенті. З такою кількістю, багнетів В.Ющенку марно сподіватися зберегти за собою політичні можливосі реалізації і інших далекосяжних планів щодо України, про які він невтомно говорить вже кілька років.
Тему конституційної реформи активно, але вульгарно, намагається експлуатувати Юлія Тимошенко. Розмови про всеукраїнський референдум із дев’яти (!) запитань, на які виборець мав би відповісти аби поставити технічне завдання фахівцям для написання тексту нової редакції Конституції, ймовірно здаються політтехнологам її штабу хорошим довгограючим інформаційним приводом для ведення виборчої кампанії (так само як і технологи НУ-НС зуміли переконати своїх замовників у нібито актуальності, насправді, третьорядної проблеми депутатської недоторканності), але ніяк не ведуть до досягнення проголошеної мети — реформи влади. Тепер Президент перехоплює цю ініціатву у свого постійного, але завжди ситуативного союзника. Тому малоймовірно, що фракція БЮТ беззастережно підтримає президентський варіант конституційної реформи.
Партію ж регіонів і комуністів цілком влаштовує чинна сьогодні Конституція. Вони сподіваються знову утворити правлячу коаліцію. Інші політичні утворення, що сподіваються потрапити до парламенту плекають надію повторити минулорічний маневр Олександра Мороза, коли малочисельна парламентська фракція отримала непропорційно значну кількість важливих посад та інших преференцій.
Швидкий фланговий рейд В. Ющенка в тили союзників і противників може пустити шкереберть їхні найближчі політичні плани. Дарма, що правова база намірів Президента, що найменше, не є бездоганною.
Всі учасники бойових дій в українській політиці продемонстрували свою моральну готовність за будь-якої нагоди ігнорувати Закон і суспільні інтереси за підтримки судово-правоохоронної системи країни. Це стосується не лише питань політичних, але, більшою мірою, участі цих суб’єктів: у приватизаційних процесах, рейдерстві, земельній прихватизації, забудовних аферах, роботі системи транспортування енергоносіїв інших державних і комунальних підприємств... Врешті-решт, суспільство переконалося у готовності правлячої верхівки йти на будь-які рейдерські атаки й на головний ресурс суспільства — на владу. Будучи морально підготовленими до таких дій верхівки, громадяни не будуть здивовані й новими позапарламентськими конституційними ініціативами Президента.
Тим паче, що такий його крок матиме вигляд прямого звернення до народу через голови політиків. Мовляв: «Дорогий український народе, як вони, ці політикани, нас із тобою дістали — лишень на власне збагачення працюють. При цьому, діючи винятково у правових межах, ми із тобою, моя націє, із цими пройдисвітами не впораємося!» Отже, лише раз і без права на повтор: скликаємо Національну Конституційну Раду; готуємо проект нової редакції Конституції та виносимо його на Всенародний Референдум і, звісно, абсолютною більшістю голосів виборців його підтримуємо.
За такої схеми нову редакцію Конституції може бути введено в дію або просто постановою Центральної Виборчої комісії, або указом Президента. Звісно, така процедура законодавством не передбачена. Знайти ж порозуміння із новою Верховною Радою, швидше за все, не буде реальним. От якби парламенту не було! Це можливо лише у випадку, коли результати виборів 30 вересня буде визнано не дійсними. Тоді, за всього бажання, виконати законну процедуру внесення змін до Конституції не можливо, отже доведеться застосувати норму про те, що народ є єдиним джерелом влади.
ДО РЕЧІ
Радник президента України Степан Гавриш прогнозує можливість одночасних дострокових парламентських і президентських виборів у разі, якщо відразу після виборів до Верховної Ради 30 вересня в Україні не почнеться процес підготовки нової редакції Конституції, повідомляє Інтерфакс-Україна.
«Якщо ми не зможемо найближчим часом вийти на загальнонаціональну дискусію, об’єднати політичні сили, парламент, уряд, судову систему навколо цієї дискусії на чолі з Президентом, то можемо перейти в режим некерованості державою», — заявив на прес-конференції у вівторок у Києві С. Гавриш. За його словами, парламентські вибори не усунуть протистояння між гілками влади, й конфлікт буде неминучий. С. Гавриш вважає, що відразу після проведення дострокових парламентських виборів 30 вересня необхідно створити національну конституційну раду з представників народу, яка займатиметься розробкою нової редакції Конституції.
На думку С. Гавриша, нова редакція Конституції має бути ухвалена наприкінці 2008 — початку 2009 року. При цьому вона повинна передбачати нову систему виборів до парламенту. Зокрема, він вважає за необхідне запровадження двопалатного парламенту. Після цього мають бути призначені нові позачергові парламентські вибори на основі нової виборчої системи. С. Гавриш також повідомив, що його ініціатива перебуває «в процесі дискусії в Cекретаріаті Президента, вона не є однією й головною».
