"Нове обличчя" на старому тлі
Два тижні, що передували виступові Президента на урочистому заході, присвяченому річниці Конституції України, ознаменувалися державною пропаґандистською кампанією в найкращих традиціях минулих часів. Громадськість старанно готували до сприйняття "нових ініціатив", які мають сприяти виведенню України з кризи.
І ось їх оприлюднення відбулося. Безсумнівно, Президент розуміє реальну економічну ситуацію в державі й те, що він безповоротно втратив би довіру, якби констатував "незаперечні успіхи" економічних реформ. Утім, витоки невпинної деґрадації економіки традиційно зараховано до радянської спадщини, а гордістю Президента також традиційно є зіставлення жахливих макроекономічних показників на момент президентських виборів 1994 року й поточних даних. Можна цілком погодитися з Президентом у тому, що "стабілізувати ситуацію не вдалося", проте ніяк не можна поділяти задоволення з приводу грошової стабілізації, стабільності гривні та інших показників, що їх досягнуто нічим не виправданою ціною падіння життєвого рівня населення.
Як і слід було чекати, виступ містив уже традиційні напади на Кабінет Міністрів і Верховну Раду й самоусунення від відповідальності за стан справ в економіці.
З очевидним інтересом сприймаються вісім пунктів "невідкладних заходів". Четвертий пункт нарешті прикрасила ідея угод з іноземними інвесторами. Надії на залучення ресурсів міжнародних валютно-фінансових організацій доволі знаменні - особливо з огляду на те, що Президент відверто й цілком однозначно критикував МВФ і під час перебування в США, і під час недавнього візиту в Україну Стенлі Фішера. Якби критика міжнародних валютно-фінансових організацій тривала, то крім припинення потоку в Україну приватних іноземних інвестицій (пов'язаних із горезвісним скасуванням пільг спільним підприємствам) країна позбулася б можливості використовувати фінансові ресурси також і міжнародних організацій.
Цілком логічними є заклики до лібералізації економічного режиму в Україні. Проте пов'язування їх із беззастережним ухваленням пакету податкових законопроектів, про порочність ідеології яких висловлювалися вже геть усі, щонайменше не дуже розумно. Також нормальними є заклики до скорочення державних витрат й загального режиму економії. Про роль структурної перебудови економіки на різних рівнях говорять багато й охоче - хоча кожний розуміє під нею щось своє й подеколи глибоко особисте. Що мається на увазі під нею у виступі Президента, поки що залишається загадкою.
Багато добрих побажань традиційно залишаються побажаннями, не маючи реального механізму реалізації. Це стосується як прискорення процесу приватизації, удосконалення прав власності в сільському господарстві, так і леґалізації тіньової економіки. Навіть якщо відбудеться законодавче оформлення амністії нелеґально вивезеного капіталу, немає ніяких ґарантій, що наша держава як завжди не передумає й не вилучить навіть ті крихти, які з якихось причин повернуться в Україну. Та й що робити тут цьому капіталові в умовах нестримної деґрадації економіки?
Можна особливо підкреслити необхідність розподілу державних замовлень на конкурсній основі. Але як це співвідноситься з даними, що просочилися в засоби масової інформації, про створення на найвищому урядовому рівні напівсекретної робочої групи задля вироблення переліку спільних підприємств, яким треба надавати пільги? Чи не виникне такої ж ситуації з держзамовленням?
Так само привабливо виглядає й державна підтримка науки, якщо взяти до уваги, що поточна заборгованість із заробітної плати в окремих інститутах Національної академії наук України становить одинадцять місяців.
Останній восьмий пункт має однозначне популістське забарвлення. Заборгованість у платні є найвразливішим місцем нинішнього Президента. Саме за себе говорить уже те, що відомості про обсяг заборгованості, що їх Національний банк подає до Верховної Ради, позначено ґрифом "не для друку". Уявити собі ліквідацію заборгованості перед працівниками підприємства шляхом оголошення такого підприємства банкрутом і розпродажем його майна на аукціоні може тільки людина, яка дуже погано уявляє реальні процеси в економіці. Адже нікому не відомо, скільки має минути часу, як реально оголосити підприємство банкрутом, які перспективи, що майно цього підприємства хоч би комусь знадобиться й виручених коштів вистачить на ліквідацію заборгованостей.
Не прикрашає президента будь-якої країни критика пенсійного забезпечення державних службовців. Як можна вимагати від них кришталевої чесності й некорумпованості, позбавивши їх впевненості у своєму майбутньому й давши їм зарплати на рівні прожиткового мінімуму?
Не можна не помітити, що окрім так званих "невідкладних заходів" в економічній галузі загальна канва виступу свідчить про початок роботи зі створення "нового обличчя" Президента. Тут і пропозиції про подовження повноважень Верховної Ради, і спроби загравання з політичними партіями, вдаючи загальну згоду, і обіцянки народові, що підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги цього року не буде.
Вже доволі відчутна перспектива президентських виборів. Із ними нібито випадково мають збігтися обіцяні пенсійна реформа, компенсація вкладів та інші соціальні заходи. Доволі прозаїчну мету має і пропозиція залучити до створюваної Найвищої економічної раду при Президентові України Голову Верховної Ради, нинішнього та колишніх прем'єр-міністрів, тим самим жорстко накинувши їм відповідальність за тривання деґрадації економіки і, певною мірою, зіпсувавши їхній власний передвиборний імідж. У цьому ж ряді перебуває висловлене побажання отримати повноваження на розпуск Верховної Ради в разі неухвалення бюджету й деякі інші положення.
Скоріше за все, через два місяці у виступі, присвяченому Дню незалежності, Президентове "нове обличчя" набуде чіткіших рис. І то скоріше за все як очищення "наявного", так і розвиток "нового обличчя" матиме жорсткий часовий графік, розрахований з огляду на дату чергових президентських виборів.
Що ж до конкретних "невідкладних заходів" у економічній сфері, то такі ґрандіозні ініціативи можна б і не анонсувати за два тижні. Все сказане минулої п'ятниці може претендувати хіба на нові контури старого очевидного курсу.
