НУ чекають часи розколотого дзеркала
Микола Катеринчук, який написав напередодні заяву про вихід iз партії «Наша Україна», вчора зізнався журналістам, що не збирається писати заяву про вихід із фракції. «Чому я маю виходити (з фракції)? Якщо виключать, вийду», — сказав він. При цьому Катеринчук повідомив, що вже зареєстрував заяву про свій вихід iз партії в канцелярії НСНУ. Дивно, скільки галасу спричинив вихід Катеринчука. З’явилися надії на створення нового політичного проекту. Сам Катеринчук запрошує з собою у світле майбутнє Луценка, Кириленка та Яценюка. Щоправда, ніхто з них поки не відгукнувся. Якщо серйозно, те, що Катеринчук пiшов, — це, звісно, великий удар по «Нашій Україні», справи в якої й так кепські. Ми запитали експертів «Дня», що означає відхід Катеренчука для НСНУ? І якими є політичні перспективи для цього політика? Чи зможе він створити свою політичну силу?
Андрій ЄРМОЛАЄВ , директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Швидше за все, «Нашу Україну» чекатиме доля такого собі розбитого дзеркала, коли партія починає розпадатися на декілька уламків одночасно. Розуміючи цю загрозу, склад партійного керівництва не пішов на загострення другого етапу з’їзду й не допустив того, щоб розкол стався публічно, на очах у глядачів. Але розкол усе ж неминучий. Тільки зараз він буде відбуватися «повільно й на шматки», причому в декількох напрямках.
Перший напрямок — це напрямок політичної мімікрії з розрахунком на те, що нові фаворити й нові проекти, яким допомагатиме Президент, не забудуть і про «Нашу Україну». Тим паче що Президент залишається почесним головою партії. У будь-якому разі нашоукраїнців об’єднають з «правильними» політичними проектами. Про це відверто натякнув на з’їзді пан Луценко. І ця тема, на мій погляд, надихнула частину партійної номенклатури.
Другий напрямок, пов’язаний з цим осколковим ефектом, представлятиме ту частину нашоукраїнців, які хотіли б зіграти у власну гру. Тих, хто заявляв, що Президент і партія — це не одне й те саме. Упевнені в тому, що ця гра можлива, вони боротимуться за вплив у партії до останнього.
Третя тенденція пов’язана з опозиційними радикальними настроями, з бажанням знайти нових лідерів, з бажанням створити об’єднану опозиційну силу. І я не виключаю, що ця тенденція виллється в те, що з партії виходитимуть цілими організаціями на низовому рівні й переходитимуть в інші партійні проекти. Але куди вони переходитимуть? Наприклад, до націонал-демократів Костенка чи вступатимуть у союзницькі відносини з організаціями блоку Юлії Тимошенко.
І четвертий напрямок — це вирушення в самостійне плавання політиків-одинаків, які чудово усвідомлюють те, що зараз можна зіграти на підвищення: на підвищення рейтингу, на підвищення власної політичної ціни. Вони демонструватимуть, що головна їхня перевага — це здатність виглядати самостійними й незалежними. Вони розігруватимуть особисті карти з розрахунку на те, що в передвиборний період попит на лідерів, на яскравих політиків-одинаків різко збільшиться. І відхід Катеринчука — саме цього штибу. Він іде для того, щоб зайняти нейтральну вичікувальну позицію. Але я думаю, що він вестиме дуже активну популістську роботу, щоб зберегти себе в публічній сфері, й тому чекати від нього зараз якихось різких рухів, об’єднань або переходу в інші проекти не варто.
Але це лише початок процесу внутрішньої трансформації «Нашої України». Її чекають непрості часи розколотого дзеркала. Інша річ, що партійна номенклатура не квапитиметься з третім етапом. Тому чим довше затягнеться процес партійного самовизначення, тим непомітніше пройде процес розколу партії.
І останнє, найважливіше в цьому коментарі. Нашоукраїнцям нікого винуватити, крім самих себе в цій кризі. Дивлячись на два етапи цього з’їзду можете собі уявити, якою могла бути парламентська більшість або уряд.
Причини цього криються не лише в амбіціях і відсутності політичної команди, «Наша Україна» передусім переживає всі хвороби й вади партії влади.
Ще однією причиною є позиція, яку зайняли зараз так звані інвестори революції. Ті, завдяки кому здійснювалася підтримка виборів 2004 року. Ці суб’єкти незадоволені тим, як поводиться блок НУ. Вони незадоволені цими чварами, неефективністю влади, незадоволені неефективністю Президента в тому, як він розпорядився перемогою. І вони готові інвестувати новий політичний проект.
Напевно, попервах Президенту й нашоукраїнцям вдалося переконати інвесторів у можливості НУ залишитися при владі. Тому ми є свідками утворення нового проекту, більш амбіційного, але й більш керованого. І про це недвозначно було заявлено на з’їзді «Нашої України». Про це натякали Луценко й інші політики. Наскільки успішним буде такий поворот і чи зможуть політики мімікруючої частини «Нашої України» зіграти в це нове об’єднання, поки невідомо.
Максим СТРІХА , директор Інституту відкритої політики:
— Відхід Катеринчука свідчить передусім про те, що в нього не витримали нерви. Крім того, вага нової політичної партії, про створення якої заявив Катеринчук, навряд чи буде значною. Зараз йдеться не стільки про створення нової політичної партії, скільки про створення нового могутнього об’єднувального процесу, який зміг би задовольнити виборців, які не хочуть сьогодні дилеми Тимошенко — Янукович.
Тому партія, яку створює зараз Катеринчук, буде сьомою в блоці «Наша Україна». І їй, зрештою, все одно доведеться вступити в переговори і з НСНУ і з іншими п’ятьма партіями блоку для подальшого об’єднання.
