Одна шоста...

У відносинах між соціалістами та новообраним Президентом України Віктором Ющенком явні проблеми. За словами другої людини в Соцпартії, першого секретаря полiтради СПУ Йосипа Вінського, Віктор Ющенко досі мовчить з приводу нібито обіцяної соціалістам шостої частини владних посад у державі. Це питання соціалісти планували підняти вчора на зустрічі свого лідера з Президентом. Результати зустрічі на момент верстки газети були невідомі, хоча той факт, що Ющенко та його оточення не поспішають задовольняти вимоги, є очевидним.

Втім, чи справді в соціалістів є підстави домагатися такої кількості посад у виконавчій владі, враховуючи результат пана Мороза в першому турі — близько 6% голосів — питання навіть не політики, а політкоректності. До речі, Йосип Вінський сам визнає, що навіть якби з Віктором Ющенком не було укладено жодної угоди, соціалісти все одно б його підтримували, бо більше їм підтримувати було нікого. Сумнівно й те, чи зможе СПУ, яка ніколи не була при владі, заповнити 5 тисяч (а саме такою є шоста частина посад у виконавчій владі) керівних вакансій справді компетентними кадрами. Щоправда, соціалісти вже не раз дивували спостерігачів своїм умінням навіть з невеличкого політичного капіталу здобувати просто-таки величезні дивіденди — чого варта тільки політреформа. Чи піде СПУ в опозицію до нової влади та за яких умов? Про це — в інтерв’ю «Дню».

— Днями в інтерв’ю журналістам ви заявили, що, враховуючи стан переговорів між СПУ та Президентом України Віктором Ющенком, партія, скоріш за все, не братиме участі у формуванні уряду. Це остаточне рішення СПУ?

— Остаточного рішення поки не прийнято. В понеділок у нас відбулася політрада, яка доручила лідерові партії та політвиконкому завершити переговорний процес.

— У чому суть непорозумінь?

— У нас немає непорозумінь. У нас є недомовленості. З Віктором Ющенком перед виборами було домовлено, що кожну шосту посаду в державі займатимуть представники Соцпартії. Це головна проблема. Ми ж із самого початку казали, що готові бути у владі, але як партія не збираємося йти на три або чотири посади.

— Якщо соціалісти не братимуть участі в формуванні уряду, чи означає це, що СПУ буде в опозиції?

— Соціалісти ніколи не зводили участь у владі до присутності в уряді. Адже це всього-на-всього три чи п’ять осіб, для партії це мало що значить. Ми наполягаємо на тому, що в нас повинна бути одна шоста посад в Кабінеті Міністрів, РНБО, керівництві держкомітетів, на рівні глав обласних та районних адміністрацій і їхніх заступників. Тобто мова йде про всю вертикаль влади. Це, за моїми підрахунками, близько 30 тисяч посад. 30 ділимо на шість — виходить п’ять тисяч. Якщо ми ці посади одержуємо, то беремо на себе реальну відповідальність.

Наше визначення щодо опозиційності виходитиме тільки із того, що робитиме нова влада. Якщо вона діятиме на користь народу України й реалізовуватиме те, що зазначено в угоді, яку ми підписали з Віктором Ющенком, ми не будемо до цієї влади в опозиції. Навіть якщо наших людей в її структурах не буде. Але якщо влада діятиме інакше, то, навіть якщо там наші люди будуть, ми все одно Президентові опонуватимемо. І своїх людей почнемо з владних органів відкликати. Ми прийняли на політраді рішення про так званий імперативний мандат: люди йдуть у владу тільки за рішенням керівних органів партії, і за їхнім же рішенням відкликаються звідтіля. Якщо хтось порушуватиме цей порядок, його чекає негайне виключення з СПУ.

— А якщо вам запропонують не шосту частину, а менше посад або посади меншої ваги?

— Безумовно, можуть запропонувати такі посади, які для СПУ не є визначальними та принциповими. Як відомо, Соцпартія виступала проти приватизації. А нам кажуть: «беріть» Фонд державного майна. Ми приймемо ті пропозиції, які нас задовольняють, і не приймемо ті, які нас не задовольняють.

— А чому, до речі, соціалістів саме такі посади в уряді цікавлять — Мінфін, Мінпаливенерго та МВС?

— Це випливає з нашої угоди з Ющенком. Ми говоримо, що треба підвищити зарплати та пенсії. Пенсії, приміром, піднімає не Пенсійний фонд чи Міністерство соцзабезпечення, — ці відомства лише розподіляють кошти. Підвищення зарплат визначається позицією Мінфіну та фіскальною політикою держави. Якщо там буде наша людина, яка забезпечить додатково 50 млрд. грн. до бюджету, ділити буде що. Якщо таких надходжень забезпечено не буде, не буде й чого ділити. Також говоримо про розслідування резонансних справ. Є дві посади, які мають до цього відношення: генпрокурор та міністр внутрішніх справ.

— А енергетика?

— Енергетика — це та складова, яка дає доходи в бюджет, — до 25%.

— Які у вас люди є на ці пости?

— Є в нас люди.

— А прізвища?

— Ми не будемо жодного прізвища називати, поки не домовимося принципово. Бо це буде роботою під конкретне прізвище. А ми говоримо, що партнером в переговорах має бути партія. Нехай скажуть, що віддають нам ці посади, а ми потім визначимося. Це може бути навіть не член Соцпартії. Але людина, якій ми довіряємо.

— Ви особисто на якусь посаду претендуєте?

— Я претендую на найвищі посади. Але мені ще ніхто нічого не пропонував.

— Що ви думаєте стосовно запропонованої Президентом Ющенком фігури прем’єра — Юлії Тимошенко?

— У фільмі «Іронія долі» є така фраза: «Поживем — увидим»...

— Вас не бентежить непублічний характер домовленості між Ющенком і Тимошенко, завдяки якій пані Тимошенко й дісталася посада?

— Таємна дипломатія в політиці завжди була, є й залишиться.

— Вас це влаштовує?

— Мені це не подобається. Але це є факт.

— Президент Ющенко обіцяв назвати кандидатури міністрів ще до кінця минулого тижня. Однак досі вони були невідомі, їх обіцяють оприлюднити лише після або під час голосування за прем’єра. З чим пов’язана відстрочка?

— Якби перемогла одна партія, було б зрозуміло, хто й куди йде. Але перемогла дуже різновекторна політична структура, там різні партії та різні люди. Було створено цілу систему обіцянок. Зараз йде процес визначення. Немає коаліційного уряду. Його й не буде, тому що немає провладної коаліції у Верховній Раді. Це переводить формування Кабінету Міністрів у особистісну площину. З огляду на те, що є протиріччя між окремими особами, навіть тими, які представляють одну політичну силу, узгодити список уряду надзвичайно важко. Я чудово усвідомлюю всю складність для Ющенка й Тимошенко вийти з цієї кадрової ситуації. Але я б їм порадив одне — переговори не повинні вестися за кулісами. Треба більше публічності та відвертості. На жаль, обраний інший механізм — двосторонніх стикувальних перемовин. Я до цих пір не знаю, що кому пропонується з соціалістів, хоча я — перший секретар Соцпартії...

— Немає більшості...

— Так, і не буде. Та я й не бачу потреби створення більшості у нинішній Верховній Раді. Бо вона буде нещирою. Прийняти людей, які працювали в прокучмівській більшості, в проющенківську — значить опиратися на «болото». Краще нехай буде ситуативна більшість. Реальна робота між урядом і парламентом може розпочатися лише після 2006 року.