Олександр Зінченко: "Спосіб боротьби з тиском на ЗМІ один: набувати моці та сили"

"Інтер" вийшов у ефір України півроку тому, викликавши безліч нарікань та протестів телеглядачів країни. Сциллою та Харибдою, між якими "плавав" канал, був, з одного боку, Закон про телебачення, що визначив квоту трансляції передач будь-якого іноземного каналу, а з іншого - звичка та бажання переважної частини телеаудиторії України дивитися програми ГРТ в повному обсязі.

Сьогодні з державної точки зору виграш України від існування "Інтеру" більш очевидний. Третій загальнонаціональний канал, на частотах котрого до цього часу 24 обласних телекомпанії (окрім Львова) практично "начисто" транслювали ГРТ, став українським, і де-факто. Будучи комерційним каналом, "Інтер" відраховує до національного бюджету чималі суми у вигляді податків. З 28 грудня 1996 р. на "Інтері" немає реклами ГРТ, а значить, свої дивіденди отримує знову-таки український ринок.

Коротше, все було б добре, якби не одне маленьке "але": український глядач, утративши багато передач ГРТ, навряд чи поки що отримав від "Інтеру" натомість такий же якісний телепродукт. Через те у президента телеканалу "Інтер" передусім хотілося запитати:

- На що ви сподіваєтеся, наважившись конкурувати з ГРТ?

- Ми цілком усвідомлюємо, що рівень програм "Інтеру" поки що нижчий за рівень російських передач. Але розвиваємося ми сьогодні набагато динамічніше за ГРТ. Передусім - технологічно. На сьогодні "Інтер" обладнаний технічними засобами, виготовленими 1995 - 1996 рр. провідними фірмами світового рівня: Sony, Panasonic, Tektronix тощо. Разом з тим, "Інтер" уже практично вирішив комплекс проблем щодо переходу з аналогового мовлення на цифрове.

Щомісяця в нас прем'єри нових програм, а у вересні, до початку нового телевізійного року, їх вийде ціла обойма. Обладнання нового комплексу Newsroom не має аналогів ні в Росії, ні в Україні, і не за горами той час, коли "Інтер" виходитиме з 8 - 9 випусками "Новин" на добу у прямому ефірі. Ми нарощуємо кількість корпунктів - у тому числі й за кордоном. Наша нова програма "Англійський футбол" - це вже результат співробітництва із закордонними компаніями. Днями вийде в ефір знята німецькими журналістами спеціально для "Інтеру" програма про Янтарну кімнату.

- Отже, ваші пріоритети...

- У пошуку оригінального обличчя каналу ми робимо ставку на міжнародне культурологічне мовлення та на активну участь в ефірі "Інтеру" регіональних телекомпаній, для чого дуже серйозно працюємо з корпунктами ГРТ, які перейшли до нас за договором, надаючи їм найновішу техніку, вигідні можливості в рекламній діяльності тощо. І, нарешті, нашим коником буде, звичайно ж, інформаційне мовлення - причому в прямому значенні інформаційне, а не політично-трамбувальне. Його головним завданням буде оперативність та безліч наданих точок зору, без монопольного права будь-кого на істину. Наш глядач розумітиме: його тут не мають за дурня.

- Але ваш новий офіс на Дмитрівській вражає трьома речами: класним євроремонтом, класним телеобладнанням та... безліччю символіки ГРТ скрізь, куди не поткнешся, - на попільничках, записниках, авторучках... ГРТ тут господар?

- ГРТ завело собі іміджеву символіку до дворіччя існування компанії - і презентувало нам, як своїм партнерам. До своєї річниці, в "Інтеру" вже буде власна символіка - поки що до цього просто руки не дійшли. Щодо господаря... 71% статутного капіталу "Інтеру" належить Україні. ГРТ - 29%. Ми самі робимо верстку сітки програм ГРТ. Не проблема для нас, скажімо, й прокоментувати "гарячими слідами" будь-який сюжет з тієї ж, наприклад, програми "Час", яку ми даємо в ефір, виходячи з реальних запитів великої кількості наших глядачів.

- Якою мірою сильні політичні мотиви у прагненні ГРТ будь-що залишитися в інформаційному просторі України?

- Було б наївно думати або стверджувати, що цих мотивів немає. Але наша умова була жорстка: ніякого тиску щодо політичних програм. Більше того, ніхто не каже, що, наприклад, сьогоднішня умова ліцензії: 50% програм - ГРТ, 50% - "Інтеру" - зберігатиметься вічно. Вона цілком може змінитися - у міру зростання цікавості населення України до власних проблем, власної культури, до особистостей і т. ін.

- Що змусило ГРТ піти на такі "кабальні" для себе умови?

- Вони вже зовсім втратили ефір у Прибалтиці, фактично руйнується й регіональна структура ГРТ у країнах СНД, а в Україні утримання корпунктів ми повністю взяли на себе. У Москві теж є розсудливі люди, котрі розуміють, що в умовах існування незалежної України не могло все залишатися, як колись. І вони готові йти на компроміси, не сподіваючися, що матимуть швидкі дивіденди. Хоча, звичайно ж, запевнити їх у серйозності наших намірів було нелегко.

- Але, на мою думку, якість програм "Інтеру" поки що поступається не лише якості передач ГРТ, але й тієї ж "Студії 1+1". Олександр Роднянський орієнтується передусім на імена, на особистості, котрі, як правило, вже виявили себе й до приходу на їхній канал чи до телебачення взагалі. А у вас на такі імена не вистачає коштів?

- Хто кому і в чому поступається, судити глядачеві. Щодо кадрів, то в нас - своя доктрина в роботі з ними. І хоча, справді, відсутність на каналі достатньої кількості суперпрофесіоналів - це наша проблема номер один, ми переконані, що куплені гравці мають властивість дуже часто змінювати команди. Звичайно, ми не відмовляємося від запрошення вже розкручених ведучих, - як, наприклад, Канішевського чи Гнатенка, - але ставку робимо все-таки на виховання особистостей усередині "Інтеру". Так, ми помиляємося, ми набиваємо гулі, але це буде своя, збита команда, котра не скиглить від перших поразок, котра вважатиме "Інтер" справою свого життя, а не тимчасовим притулком.

- З якими політичними силами в Україні пов'язаний "Інтер"?

- Ми працюємо в досить вільному творчому режимі. Хоча це не означає, що якісь теми взагалі ні з ким не обговорюються. Але ніхто ніколи на "Інтері" не знімав і не зніматиме з ефіру програму, скажімо, через те, що вона комусь не сподобалася... Політика каналові диктується зсередини, а не із зовнішніх "висот".

- Припустімо. Але чи намагаються політичні сили чинити тиск на "Інтер"?

- Звичайно. З ранку до вечора. З одного боку, на "Інтер" чимало людей хотіли б потрапити, і вал заявок на програми, в котрих споконвічно маються на увазі інтереси, зовсім нетворчі, нескінченний. З іншого боку - та ж ситуація зі Львовом, де "Інтер" просто намагалися не допустити до ефіру...

Тиск на комерційні, незалежні мас-медіа на догоду чиїмсь політичним (та економічним!) інтересам - дуже небезпечне явище. Але метод боротьби із цим один: набувати моці та сили, динамічно розвиватися. Так, якщо ваш творчий виплід хирлявий, нікому нецікавий - його просто затопчуть, бо коли нічиї інтереси не зачіпатимуться, ніхто і не плюне. Але якщо ви створили щось міцне, щось серйозне, то заборонити, зруйнувати його буде не так уже й просто. І якщо думка "Інтеру" з приводу взаємовідносин влади з незалежними ЗМІ поки що лунає, можливо, не досить переконливо, то це не означає, що в нас її немає взагалі. Ми просто поки що вчимося говорити - і переконані, що своє слово ще скажемо.

Розмову вела Наталя ЛІГАЧОВА, "День"