Олексій ПОДОЛЬСЬКИЙ: «Я обов’язково проведу прес-конференцію у США»

Резонансні кримінальні справи 2000-х років в Україні отримали нову підвищену увагу з боку міжнародного співтовариства. Як відомо, минулого тижня у Вашингтоні засідала Гельсінська комісія при Конгресі США, яка провела слухання на тему «Головування України в ОБСЄ». Відповідав на запитання сенаторів та конгресменів міністр закордонних справ України Леонід Кожара. Як і раніше, основну увагу українських ЗМІ привернуло «питання Тимошенко». Практично всі українські інформагентства передали, що «у комісії сподіваються — рішення Європейського суду з прав людини у справі екс-прем’єра України Юлії Тимошенко стане додатковим імпульсом для її звільнення». І це правильно.

Але фактично непоміченим залишився ще один блок дуже важливих питань. І це знову до проблеми якості української журналістики. Чому промовчали? І не тільки вони. Опозиція теж. Наприклад, була б цікава реакція того ж Миколи Томенка, який очолює парламентський комітет з питань свободи слова та інформації. Але поки — тиша. Частково про резонансні питання повідомив «Голос Америки». Мова йшла про те, що американські законодавці вимагали від міністра Кожари ознайомити їх із ходом розслідування у справах постраждалих журналістів та політиків в Україні. Лунали імена журналіста Георгія Гонгадзе, колишнього народного депутата Олександра Єльяшкевича та громадського діяча Олексія Подольського. Нагадаємо, на Єльяшкевича був здійснений напад у лютому 2000 року, далі в червні того ж року побили Подольського і зовсім трагічно завершилося викрадення Гонгадзе, якого вбили у вересні знову ж таки 2000-го. Питання ці порушив впливовий конгресмен Стів Коен.

Проте навіть «Голос Америки» подав новину про кримінальні справи дещо поверхово. Аби більш детально проаналізувати ситуацію, звернемося до стенограми слухань Гельсінської комісії. Забагато цитат, але вони показові. Отже, згадуючи про випадки з Єльяшкевичем, Гонгадзе та Подольським, Стів Коен підкреслив: «У всіх цих випадках правосуддя не було приведене у дію достатньою мірою, аби всі сторони, причетні до скоєння протиправних дій, були притягнуті до відповідальності. Моє питання до Вас буде наступним: що зараз робиться для того, аби правосуддя, навіть якщо воно сягатиме найвищих щаблів у вашій владі, чітко визначилося з тим, щоб ці звірячі вбивства та побиття, які носять політичний характер та є порушенням громадянських прав цих осіб, були розкриті повною мірою та винні були притягнуті до відповідальності?»

Це запитання міністр закордонних справ України фактично проігнорував, відповідаючи зовсім на інші теми, тому пізніше Коен повернувся до нього: «Я говорив про трьох людей, які стали жертвами політичних нападів у Вашій країні... Людина, яка скоїла напад на журналіста Гонгадзе, була засуджена. Але, наскільки мені відомо, він у своїх показах свідчив про причетність Кучми — колишнього президента України — до замовлення цього нападу. Були ще двоє людей, які серйозно постраждали в результаті нападів. Наскільки мені відомо, винні у скоєнні цих нападів не були арештовані чи притягнені до відповідальності. Дуже жорстокий напад на політика Єльяшкевича так і не був розслідуваний належним чином. Він був змушений шукати притулку в Сполучених Штатах та отримав його через загрозу, яка виходила від колишнього президента. Наскільки мені відомо, зараз він мешкає в Україні, проте той злочин так і не був як слід розслідуваний, на мій погляд, через втручання української влади у хід розслідування. Інший журналіст, на якого здійснили напад, — Подольський. Нападники у цій справі також не були притягнуті до відповідальності. І тому моє запитання до Вас: чи відомо Вам про будь-які дії, які проводяться на даний момент, чи будь-які дії, які ми можемо передбачити, внаслідок яких злочинці будуть притягнуті до відповідальності, й якщо розслідування сягне рівня колишнього президента країни, його теж притягнуть до відповідальності?»

Виходячи зі стенограми, склалося враження, що у міністра Кожари не було виходу, тому довелося відповідати: «Я ціную Вашу обізнаність у питаннях, що стосуються такої великої кількості відомих кримінальних справ в Україні. І Ви знаєте, що розслідування у справі загиблого журналіста Гонгадзе ще триває. Я зараз не уповноважений коментувати хід розслідування. Отже, все що я можу сказати сьогодні тут, перед комісією, це те, що є загальне відчуття, що розслідування триває та наближається до розв’язки цієї дуже болючої справи для України. Я не можу відповісти конкретно щодо Єльяшкевича, тому що не знайомий із цією справою. Пан Єльяшкевич мій колишній колега по роботі у Верховній Раді України. Я бачив його кілька місяців тому в Києві. Він виглядає непогано (...може, це була така спроба зняти напруження. — Авт.). Проте мені не відомо про те, що конкретно з ним трапилося. Щодо пана Подольського, на жаль, я не маю цього прізвища в моїх документах у тезах мого виступу. Ви також згадали ім’я пана Чорновола, який помер в автомобільній катастрофі понад 10 років тому. Він був провідним лідером опозиції в той час в Україні (Коен не згадував про Чорновола. — Авт.)».

Далі Коен перебиває й уточнює запитання: «Наскільки я зрозумів, Ви сказали, що пам’ятаєте, як працювали разом із паном Єльяшкевичем, якого нещодавно бачили. Чи правильно я розумію, що Вам не було відомо про факт жорстокого побиття Вашого колеги і що було створено комісію при Верховній Раді Україні ІІІ та ІV скликань, яка одноголосно прийшла до висновку, що президент України Кучма та тодішній голова Служби безпеки Деркач були співучасниками у плануванні та здійсненні замаху на життя народного депутата України Єльяшкевича? Ця інформація була доступна громадськості, проте Вам не було про це нічого відомо? Це ж Ваш колега».

«Я став членом українського парламенту в 2006 році, — відповідає міністр Кожара. — Тоді як пан Єльяшкевич, закінчив свою парламентську діяльність 2002-го, наскільки я пам’ятаю. Так, насправді, я чув про цю справу. Наскільки я пам’ятаю, тоді було створено спеціальну парламентську комісію для розслідування цієї справи. На жаль, пане Коен, я не можу зараз розповісти про всі подробиці тієї справи, оскільки я не готовий говорити щодо цього питання на даний момент. Проте я можу пообіцяти, що ми надішлемо Вам додаткову інформацію через наше Посольство у Вашингтоні, округ Колумбія».

Із наведеного діалогу ми можемо зробити висновки, наскільки були готовими до цієї теми сторони. Більш обізнаним, як не дивно, виявився американець. Треба відзначити, міністр закордонних справ України виглядав переконливо, коли піднімали питання по Придністров’ю, Нагірному Карабаху, Грузії, підтримці свободи мас-медіа, боротьбі з ксенофобією, антисемітизму та торгівлі людьми, відданості України напряму євроінтеграції, в зв’язку з чим задоволення від відповідей українського міністра та слова підтримки діям України висловив співголова Гельсінської комісії Бен Кардін. Але коли мова зайшла про конкретні справи, тут, очевидно, міністр виглядав розгублено. Насправді парадокс. Виходить, він прихав у США, країну, яка надала політичний притулок єдиному політику з України — Єльяшкевичу, і нічого докладно не може сказати про деталі справи.

«Це погана робота міністерства, — коментує «Дню» Олексій Подольський. — Коли ви головуєте в ОБСЄ і берете участь у подібних слуханнях, ви маєте бути готовими з усіх питань, які стосуються України. Інакше — це прояв непрофесіоналізму. З іншого боку, коли Кожара каже, що він нічого не знає, — це теж неправда. Адже саме в розпал справи Гонгадзе Кожара працював в Адміністрації Президента, якраз у міжнародному відділі, який на той час очолював Орел. Кожара був його безпосереднім функціонером. Саме міжнародна інституція в Адміністрації президента Кучми займалася питаннями справи Гонгадзе. Чому? Тому що розслідування справи Гонгадзе було однією з основних вимог Заходу щодо України. Отже, Кожара знає подробиці цієї справи. А уникнув він відповіді тому, що не підготувався до нього, а головне — не узгодив політичної позиції з найвищим керівництвом держави».

Щоб наш міністр не потрапляв у незручні ситуації, ми готові допомогти. Ось деякі посилання на матеріали в «Дні» на тематику вищезгаданих кримінальних справ: «Замовлення на безкарність» («День», №214, 24 листопада 2011 р.); «Боротьба триває...» («День», №15, 28 січня 2013р.); «Справа Гонгадзе». Далі буде...» («День», №16, 30 січня 2013 р.); «Олексій Подольський: «Треба дослідити замовників» («День», №26, 13 лютого 2013 р.)...

Варто нагадати, що наразі ведеться досудове слідство щодо замовників вбивства журналіста Гонгадзе та побиття журналіста Подольського. Ці справи об’єднані. Головним виконавцем згаданих злочинів визнано Олексія Пукача, якого не так давно суд першої інстанції засудив до довічного ув’язнення (має ще бути апеляційна інстанція). Виконавці, якими керував Пукач (окрема група міліціонерів, яка здійснювала злочин проти Гонгадзе, та окрема група, яка здійснювала злочин проти Подольського) на сьогодні відбувають різні строки покарання. Нагадаємо, раніше перший заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін уже заявляв, що «ми маємо досить доказів, що підтверджують причетність Кучми до цього злочину, і зараз ми займаємося розслідуванням і збиранням усіх можливих доказів». Щодо Єльяшкевича ситуація інша. Тут був проведений абсолютно фіктивний суд, на якому не було ні постраждалого, ні підозрюваного. Засуджений у справі пізніше визнав, що не скоював злочину, але визнав свою вину через тиск.

«З Кучмою наразі все зрозуміло, — продовжує Подольський. — Пукач назвав його замовником убивства Гонгадзе. Натомість його навіть не викликали свідком у цій справі. Проте американці звернули увагу на цей яскравий приклад подвійного правосуддя і зараз, по суті, аргументують його існування. Мовляв, якщо ви позиціонуєте себе правниками і хочете навести порядок в країні, то чому ви фактично пробачили Кучмі... Якщо, наприклад, Тимошенко сидить, то Кучма собі вільно гуляє, їздить на полювання, ходить на світські прийоми. А його родина робить спонсорські внески у різні заходи».

Втім, розгляд цього питання на слуханнях Гельсінської комісії свідчить про те, що наведені вище резонансні справи можуть отримати нове дихання. Американці взяли справу під ще прискіпливіший контроль. «Мені стало відомо, що вони збираються мене запросити, — каже Подольський. — Якщо це відбудеться, то, безумовно, я поїду і надам нову інформацію по всіх цих кримінальних справах. Я розповім американським юристам, наприклад, про всі дива щодо вбивства Кравченка, відбитки пальців, сліди порохових газів, тобто про всі ті доводи, які лежать на поверхні самої справи, а вони вже нехай самі роблять свої висновки. Я обов’язково розповім про суддю Мельника — як він фальшував процес щодо Єльяшкевича. Я завжди казав, що шлях до Кучми пролягає через слідство. Коли почнуть розслідувати, як фальшувалися згадані справи і хто це робив, тоді на поверхню вилізуть усі імена замовників, які ми називаємо «списком Подольського». Про цей список я їм теж передам інформацію. Звичайно, сторона Кучми теж не дріматиме. Як завжди, вони робитимуть все, аби відбілити імідж екс-президента. Саме тому, якщо буде така можливість, я також обов’язково проведу прес-конференцію в США».