Особливо небезпечний статус

Питання українським політикам та громадським діячам щодо надання східним регіонам, де владу за допомогою російських військових та спецслужб захопили озброєні бандити, «особливого статусу» краще ставити прямо: як вам реінкарнація Кучми? В такий момент у них відбувається секундне перезавантаження. До чого тут Кучма? Ну, просто нікого не знайшлось у Президента для такої принизливої ролі, — говорить мені один політик. Дійсно, криза кадрів у Петра Порошенка помітно відчувається. Повести у форварди своєї команди Кличка, який довів, що кияни інколи люблять «віджигати» по повній, обираючи то Черновецького, то відомого боксера, можливо, говорить про те, що вирішувати питання Петро Олексійович любить сам. Поява ж Кучми на перемовинах із бандитами — яскрава ознака зовсім іншого явища.

«Кучма казав, що хотів би побачити Україну без Кучми. Але ж Україна залишається з Кучмою, — говорить один із організаторів відомої акції «Україна без Кучми» Володимир Чемерис. — Ющенко — це Кучма, Янукович — це Кучма, навіть один зі співзасновників Партії регіонів (Порошенко. — Ред.) — теж Кучма».

Вічний Кучма, який, виявляється, нікуди не зникав, а був незримою тінню нашої сучасної історії. Це дійсно так, бо суть і принципи, які запровадив Леонід Данилович у державній системі, базуються на одвічних пороках. І один із цих пороків розквітнув буйно — корупція. Тотальна корупція, що стала аксіомою нашого буття — від лікарні та університетів до вищих щаблів влади. Продавалося все — від землі до губернаторських посад. Кучма, як диявол-спокусник, просто дав можливість людям грабувати одне одного, і найспритніші виривалися вперед. Система працювала чітко. Настільки чітко, що, виявляється, її зовсім не просто зруйнувати двома Майданами і навіть війною.

16 вересня журналісти традиційно зібралися на майдані Незалежності для вшанування пам’яті загиблих журналістів. Палали скорботні свічки, за журналістською ходою повільно ступали перевдягнені в цивільне пузаті міліціонери, біля дошки з переліком прізвищ загиблих журналістів люди поклали квіти. На дзеркальній бронзовій поверхні цієї дошки — прізвища і дати, які наче натякають на цілу епоху «кучмізму». Серед них і мій земляк Петро Шевченко, до могили якого кожного березня так само збирались у Луганську його колеги і друзі. Ще не знали ми тоді, що ці прізвища стануть не просто трагічним обличчям епохи, а насінням, з якого зростуть десятки майбутніх смертей журналістів. Епоха Кучми не тільки не скінчилася, вона розквітла загубленими душами простих людей, загиблих на Майдані, тисячами військових, які полягли на сході України, вона, як пухлина, дозріла до того, що почала душити державу, поставивши під ризик саме її існування. До чого тут Кучма? Кучма — це вже не просто людина, це система. Це отрута, яку нам конче необхідно вивести із крові України.

Є питання і до журналістів. Пройтися пішою ходою раз на рік — добре, але замало. Позиція й контроль має проявлятися постійно. Наприклад, як розуміти те, що видання «Українська правда», засновником якого був Гонгадзе, стало одним із головних медіа-партнерів 11-ї зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії? І це лише один приклад. На жаль, небажання помічати дії, пов’язані з родиною Кучми, або навіть підтримка їх, стали нормою для нашої журналістики.

Стоять хлопці в балаклавах на Майдані з проханням допомогти армії, а дівчата з іронічною посмішкою пропонують їм купити квиток до Маріуполя. Сидять бабці на Хрещатику і розмовляють про родича, який повернувся з Донбасу без ніг. Порошенко підписав? Що підписав? А для чого воювали? — розсмоктують вони почуті новини, й апатично, якось спустошено одна з них махнула рукою. Стомилися — думається мені. Ладні закрити очі, може, й пронесе, мине, не зачепить. Якось так докульгаємо до «світлого майбутнього» без Донбасу та Криму. Зрештою якось воно і не віриться, що Путін піде на Київ. Правда? Ні, може і не піде. Путін — це «гебіст», а суть «гебіста» в потребі вербувати. Він буде купувати і залякувати, леститись і бити, підписувати і порушувати підписане до тих пір, поки не «завербує» ціль. Київ просто не помітить, як зрештою перетвориться на губернію у вишиванках. Не вірите? Подивіться на тих, хто правив нами десятки років, і чи не були ми такою губернією, із шкарлупи якої намагаємося вилупитися на Майданах. У патріотичному піднесенні, в максималістському героїзмі прагнемо стати повноцінною нацією, яка здатна боронити себе, щоб потім у черговий раз перетворитися на політичні проекти.

Кучма таки переміг. Верховна Рада, наче бажаючи приховати свій сором, провела таємне голосування по «особливому статусу», але декілька партій — частина «Батьківщини» і «Свобода» — при голосуванні демонстративно підняли свої картки на знак того, що вони «умивають руки» від погодження фактичної капітуляції на Донбасі. Хтось у запалі побив гожого Мирошниченка, хтось затягнув до баку із сміттям підкреслено імпозантного Журавського. Київ відвернувся від сходу, але чи повернувся до заходу, якщо в його генах ще блукає «ген Кучми»? Можливо, Путін дасть провести парламентські вибори наприкінці жовтня. Можливо, навіть то буде акцентовано до оскомини патріотичний парламент. Можливо, Москва, яка сама явно загралась і надбала разом із війною на Донбасі ще й купу проблем, не проти поки що переварити відкушене. Але то поки, тимчасово, на деякий час. Наразі ми маємо гнійник під боком, запалений апендицит з особливо небезпечним статусом. І через деякий час він вразить нас перитонітом. Можливо, і тоді знайдуться ті, хто скаже: до чого тут Кучма?

ПРЕЗИДЕНТ ПЕТРО ПОРОШЕНКО ТАК І НЕ ПОЯСНИВ СУСПІЛЬСТВУ, ЯК ВИНИК ЯК УЧАСНИК КОНТАКТНОЇ ГРУПИ ЛЕОНІД КУЧМА — ГОЛОВНИЙ ПІДОЗРЮВАНИЙ У ЗАМОВЛЕННІ ВБИВСТВА ЖУРНАЛІСТА ГІЇ ГОНГАДЗЕ. ЗА ЧАСІВ ПРЕЗИДЕНТСТВА ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА ПРОТИ КУЧМИ ВІДКРИЛИ КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ. БУЛО Б ДИВНО НЕ ПОМІТИТИ, ЩО БАГАТО РЕСУРСІВ, ЗОКРЕМА ІНФОРМАЦІЙНИХ, ДОВЕЛОСЯ ВИТРАТИ СІМ’Ї ЕКС-ПРЕЗИДЕНТА, ЩОБ СПРАВУ «ЗАМ’ЯТИ». А КОЛИ ЯНУКОВИЧА ЗМЕЛИ З ВЛАДНОЇ ВЕРХІВКИ, КУЧМА ВИНИК В РОЛІ «МИРОТВОРЦЯ». ЧОМУ? ВІДПОВІДІ НА ЦЕ ЗАПИТАННЯ НЕ УНИКНУТИ! / ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

КОМЕНТАРI

«У «СПРАВІ ГОНГАДЗЕ» ТРЕБА ПОСТАВИТИ ЮРИДИЧНУ КРАПКУ, ЩОБ ЗАПОБІГТИ НОВИМ ВИПАДКАМ»

Тетяна КОТЮЖИНСЬКА, юрист НСЖУ:

— Ми розраховуємо, що нинішня влада допоможе розкрити «справу Гонгадзе», тому що в ній потрібно розібратися до кінця, щоб запобігти новим випадкам. Покарання за скоєні злочини проти журналістів мають бути суворими та суттєвими. Інакше людина, яка захоче «вирішити» питання з журналістом за допомогою лайки, кулаків чи навіть кулі, не зупиниться перед своїм замислом. Якщо судове рішення передбачає штраф за серйозне побиття журналіста 51 гривню, то це просто ліцензія на вбивство.

«ПРИЙШЛИ КУЧМІСТИ, АЛЕ БІЛЬШ ПРОЄВРОПЕЙСЬКИ НАЛАШТОВАНІ»

Вадим ГЛАДЧУК, редактор інтернет-видання «Спротив»:

— Щодо справи Гонгадзе зараз відбувають покарання кілька міліціонерів, які виконували замовлення. Припускаю, що нинішня влада не буде карати замовників. Згадаємо, на «плівках Мельниченка» зафіксовано також розмова між Кучмою та Порошенком, де останній каже: «Я член вашої команди. Буду виконувати будь-який ваш наказ!.. Я раз у житті зробив вибір, і тут ніяких не буде змін».  Ці зв’язки залишаються досі. Влада фактично не змінилися, прийшли кучмісти, але більш проєвропейсько налаштовані. Скільки вже часу пройшло, як на Банковій побили людей, журналістів, але досі нікого не покарано, нічого не змінено. У нас сталі корупційні зв’язки, у нас вся політика — це наче якась спадковість. І ці вибори, що відбудуться, нічого не змінять, бо не відбулася люстрація. Тоталітарні закони 16 січня намагалися закрити рота журналістам, а люди, які голосували за ці закони, сьогодні знову йдуть до парламенту. Вони знову прийдуть до влади і знову будуть вбивати журналістів.

«ЗЛОЧИНИ РЕЖИМУ КУЧМИ ПРИЗВЕЛИ ДО НАБАГАТО СТРАШНІШИХ РЕЧЕЙ, НІЖ РЕЖИМ ЯНУКОВИЧА, І ЗАРАЗ — ДІЇ ПУТІНА»

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат, фракція «Батьківщина»:

— Я дуже вірю, що ми дізнаємося правду про цю справу й її буде розкрито. Ми можемо зрозуміти, що розкриття цієї давньої історії — чомусь не у пріоритетах влади. Але країна принаймні повинна пам’ятати, хто тоді був президентом і хто тоді був генпрокурором. Доки ми не дізнаємося правди, не можемо відчувати себе вільними й незалежними. Адже це все може призвести до того, що ми не помітимо набагато страшніших речей, які відбуваються в країні. Якщо журналісти гинуть, це знак, що суспільство в небезпеці. Я думаю, ми багато чого пробачили Кучмі за цей час, бо всі ті злочини, негаразди режиму Кучми призвели до набагато страшніших речей, ніж режим Януковича і зараз дії Путіна. «Справа Гонгадзе» для мене завжди залишиться на совісті Кучми незалежно від того, хотів він цього чи ні. Гонгадзе вбив той режим, який створив Кучма.

«ПОСЕРЕДНИК» КУЧМА ВИГІДНИЙ РОСІЇ, А НАС ЗАГАНЯЄ У ГЛУХИЙ КУТ»

Анастасія СТАНКО, журналістка «Громадського ТБ»:

— Судові справи проти влади, правоохоронців повинні бути не лише щодо порушення прав журналістів, а й звичайних людей, які були закатовані. «Справа Гонгадзе» стосується дуже високих чинів. Те, як його було вбито, те що він залишився без голови, — це все показово. Це найгірше, коли журналістів залякують. Не тому, що ми особливі, а тому, що журналісти є посередниками між народом і владою. Якщо чиновник краде або іншим чином порушує закон, журналіст про це говорить, і громадяни, виборці, народ — поінформовані.

Петро Порошенко був біля Віктора Ющенка, коли довіра до президента була дуже високою, але й тоді «справі Гонгадзе» не дали ходу. Чому зараз Кучма виступає в ролі «миротворця»? Такий посередник вигідний Росії, іншого вони б і не прийняли, вони знають, які важелі натиснути, якщо він буде робити щось не так. Ця фігура є вигідною для ворожої сторони. А нашу ставить у глухий кут. Тому можуть бути відмовки, що в нас є важливіші справи, ніж розслідування смерті Георгія: війна, економічні проблеми і т. ін. Наша робота — домогтися, щоб «справа Гонгадзе» була розкрита.

Підготувала Наталія МАРЧЕНКО