Останній доказ королів
Початок теми на 1-й стор.
Минулого четверга Верховна Рада на своєму закритому засіданні займалася своєю улюбленою справою: намагалася дати політичну оцінку монетарній політиці Національного банку, і зокрема його голові Вікторові Ющенку.
Щоб наші читачі могли уявити, про що, власне, йдеться, коли згадується «секретна» доповідь слідчої комісії ВР, пошлемося на основні теми цього документа (котрий став секретним, очевидно, через непорозуміння). По-перше, Нацбанк звинувачується у злому намірі відносно «збиткового» розміщення золото- валютних резервів країни. У довідкових матеріалах наводиться перелік депозитних операцій НБУ, кожній з яких комісія виставляє свою політичну оцінку, на кшталт «Комісія не виключає можливості особистої зацікавленості посадових осіб НБУ в проведенні операцій…».
Слід зазначити, що ці фінансові операції, як узагалі будь-які фінансові й управлінські рішення, завжди мають декілька схем «втілення». Отже, тільки з цієї причини керівництво НБУ потенційно можна зробити винним завжди. А коли ще керівництво НБУ дотримується інших світоглядних ідеалів, скажімо, не хоче соціалізму із селянським обличчям, тоді й не відбувається того, чого так хотілося б Вікторові Ющенку, а саме: щоб так звані слідопити «не давали оцінок певним заходам, відриваючи їх від контексту конкретних подій; не розцінювали фінансові операції заднім числом після того, як на ринку сталися істотні зміни; не розглядали заходи, розраховані на кризові обставини, з погляду спокійного академічного аналізу». (Цитата з неофіційної довідки НБУ. — Ред. ) Хоч і така упередженість, як випливає з пояснень В. Ющенка, не закриває того факту, що «за прямими операціями Україна одержала декілька десятків мільйонів (доларів) прибутків, за ефективністю операцій —понад 150 млн. Це проста річ, яку легко можна довести, якщо є бажання ці докази слухати».
Щодо правових основ для кримінального переслідування банківських працівників, на чому наполягає слідча комісія ВР, то тут доречно послатися на думку голови Рахункової палати України Валентина Симоненка, який на прохання «Дня» прокоментував ситуацію, котра склалася навколо Національного банку. «Рахункова палата двічі розглядала питання, пов'язані з діяльністю Національного банку. Вперше це був аналіз бюджету НБУ. Тоді (тобто влітку 1998 р. — Ред. ) РП рекомендувала законодавчо врегулювати прийняття балансу НБУ. Адже це величезна сума грошей, понад 1 млрд. грн. Усі погодилися, але нічого зроблено так і не було.
Після 17 серпня 1998 року РП знову перевіряла НБУ в усіх напрямках грошово-кредитної політики, в тому числі й систему валютних резервів. РП знову зіткнулася з проблемою законодавчого вакууму. Як перевіряти ці резерви? У законодавстві немає однозначного визначення, що таке резервний фонд НБУ. У законі про банківську систему він називається «золото-валютний резерв», а в декреті Кабміну про валютне регулювання — «офіційний валютний резерв». Але це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. З другого боку, для того, щоб перевіряти грошово-кредитну політику Нацбанку, її треба затвердити на Верховній Раді. Цей документ Верховною Радою не затверджувався і навіть не вносився на розгляд.
Тимчасова слідча комісія ВР після початку власної перевірки направила до РП листа, підписаного Віктором Сусловим, із проханням «перевірити використання резервного фонду Національного банку». Але ми у принципі не можемо його перевіряти. Тому що саме це положення було виключене з переліку повноважень РП Конституційним судом. Тому ми знову-таки запропонували ВР врегулювати законодавчу базу, а саме: з грошово-кредитної політики, з балансу НБУ. Перевіряючий орган повинен мати точку відліку: що ж ми перевіряємо, що правильно, а що не правильно? А поки цього немає, будуть існувати, як я їх називаю, «фільтраційні» правові зони, де що хочеш, те й робиш. І хто правий, ніхто не зрозуміє. І так може тривати місяцями, роками… До речі, слідча комісія Віктора Суслова використала матеріали РП».
Але повернемося до секретних матеріалів. Другий пункт звинувачення (який виходить із першого, що нібито безперечно кидає тінь на НБУ) стосується вибіркового кредитування комерційних банків за рахунок знов-таки валютних резервів. У записці ВР міститься перелік декількох банків, серед них: «Реал- банк», ПУМБ, «Україна», «Промінвестбанк», російські «Кредитімпекс» і «Національний резервний банк», — кредитні операції яких викликають підозру в депутатів. Ми не беремося судити, наскільки ці підозри обгрунтовані, оскільки ми не маємо в своєму розпорядженні відповідної інформації. Проте в цьому звинуваченні, також як і в першому, альтернативність і різноваріантність у виборі партнерів із боку НБУ не може бути основою для звинувачення в злочині. Інших же доказів, окрім «називання» імен деяких, а не всіх 200 банків, комісія не дає. Крім того, наскільки відомо кореспондентові «Дня», рефінансування комерційних банків здійснюється згідно з нормативними документами.
На своїй вчорашній прес- конференції глава НБУ, проте, зазначив, що Нацбанк не списав ще жодного збиткового кредиту, хоч і не виключає помилок у роботі Нацбанку. Але й ці помилки, за словами п. Ющенка, не порушують чинного законодавства.
Ну й остання, третя частина «телеги» стосується звинувачень персонально проти Віктора Ющенка: родичі, партнери, уподобання і подібне. Що в них правда, а що неправда, « у нього вкрали, чи він украв»?, завжди знайдуться люди, яким цікаво покопирсатися в чужій білизні. Самого ж банкіра такі підозри принижують: «Це факти, висновки якоїсь «трійки». Це не гідно нашого часу... У такій ситуації НБУ довго працювати не може. Ринок чекає системних рішень, а робити це на любительських засадах, між засіданнями слідчої комісії, не дозволено».
До речі, Тимчасовій слідчій комісії було передано 22 томи на 1200 сторінках пояснень за всіма запитами. Чому ці матеріали не задовольнили депутатів, — для Нацбанку залишилося загадкою. Дійсно, не внаслідок же поганої кваліфікації народних обранців депозити переплутані з кредитами, валютні резерви з активними операціями і таке інше?
