Гарячі теми:

Парламентський «клінч»: чи можливий вихід?

26 травня, 00:00

Валерій ЗАЙЦЕВ, «День»

Уся зграя кинулася до берега, розплескуючи і розбризкуючи

мілку воду, так що поверхня Вайнганги скипіла піною й великі хвилі пішли рікою. І почалася тривала битва.

Редьярд Кіплінг, «Мауглі»

Голосування по кандидатах на пост голови Верховної Ради, яке пройшло в п’ятницю, вразило спостерігачів чистотою експерименту. Депутати антилівого блоку (фракції НДП, НРУ, СДПУ(о), ПЗУ), виконуючи свою обіцянку, не прийшли по бюлетені для таємного голосування, решті (КПУ, «Лівий центр» і «Громада») не залишилося іншого виходу, окрім демонстрації єдності у відповідь. Лаври від цієї єдності дісталися лідерові комуністів Петру Симоненку (191 голос), а його жертвою стали обидва «громадинці», котрі не зняли кандидатури (Олександр Єльяшкевич — 3 голоси, Михайло Павловський — 0) — що характерно: за них не тільки не проголосувала власна фракція, а й, ось рівень «дисципліни», М.Павловський навіть не насмілився підтримати самого себе!). Самовисуванців ніхто і не вважав реальними претендентами (Микола Ковач — 2, Олександр Ржавський — 1).

Голосування, котре пройшло, але за нормами чинного нині регламенту юридично не відбулося, гранично ясно виявило розстановку сил: антиліві фракції спроможні блокувати процес обрання керівництва ВР; їхні опоненти за умови деякого додаткового зусилля, мобілізувавши всі засоби (можливо, засоби Павла Івановича Лазаренка), можуть провести зміни до регламенту і скасувати норму про обов’язкову участь у виборах 2/3 депутатського корпусу.

Оскільки ця норма вигадана для захисту прав парламентської меншини, сам факт її скасування може трактуватися як «наступ на демократію» і неминуче призведе до поглиблення протистояння у ВР, дискредитуючи законодавчий орган та послаблюючи його спроможність виконувати роль противаги виконавчої гілки влади. Додатковою обтяжувальною обставиною стає чинник часу. Цілком очевидно, що незалежно від того, чи триватиме внутрішньопарламентська битва за пост голови, чи перейде вона на поле битв за новий регламент, процес може затягнутися надовго. І хоч, як зазначають експерти, розпуск за статтею про «30 діб» не загрожує ВР (засідання проводяться), однак дискредитація парламенту у громадській думці може набути лавиноподібного характеру.

Простого виходу із цього глухого кута просто немає. Будь-які поступки, на які могла б піти та чи інша сторона, сприйматимуться (передусім, самими учасниками конфлікту) як «здача під тиском» і погрожують «втратою обличчя». У зв’язку із цим уявляється перспективною нетривіальна ідея, висловлена в кулуарах одним із впливових парламентаріїв. Ідеться про те, щоб, тимчасово відклавши набік здатне викликати поглиблення конфлікту питання про голову ВР, — для початку обрати його другого заступника. На цю посаду цілком природно може претендувати лідер «Лівого центру» Олександр Мороз. Новообраний віце-спікер зможе вести сесійні засідання й виконувати безліч інших важливих функцій до обрання перших парламентських осіб. Такий порядок обрання має масу переваг, головна з яких полягає в тому, що Олександр Олександрович, як один з партійних лідерів, а не просто претендент-одинак вибуває із числа претендентів на посаду голови і таким чином усувається один із «каменів спотикання» нинішнього протистояння.

Випуск газети №:

№96, (1998)

Рубрика

Подробиці