Партійну структуризацію парламенту замінить розгардіяш

Цей принцип було запроваджено постановою ВР від 13 травня. Він полягає в тому, що партії, котрі подолали на виборах 28 березня 4-відсотковий бар’єр можуть формувати свої фракції, якщо в них не менше 14 членів. Іншого принципу формування фракцій не передбачено.

Депутати-мажоритарники, котрі звернулись у КС, оскаржують рішення ВР у двох моментах. Перший — організаційний. Вони, зокрема, стверджують, що постанова парламенту незаконна, оскільки на той момент не було обрано спікера, підпис якого, згідно з Конституцією, має стояти під документом. Другий момент — значно серйозніший і показовіший для ілюстрації принципів, закладених в основу всієї нашої правової системи. Депутати вважають, що обмеження, накладені на формування фракцій (тільки від тих, котрі подолали 4-відсотковий бар’єр), порушують їхні права й, зокрема, ст. 36 Конституції, згідно з якою «ніхто не може бути змушуваним до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмеженим у правах за належність чи неналежність до політичних партій». Виходить, що незгодні мажоритарники тлумачать умови створення фракцій, як примушування їх вступати в одну з партій, які пройшли в парламент. Це — типово «радянський» (науково йменований «позитивістським») підхід до права, який у своєму ідеалі передбачає, що всі можливі життєві колізії повинні бути розписані в законах (суд у цьому випадку лише фіксує порушення закону). На практиці таке розуміння права призводить (коли говорити про вибори), приміром, до того, що в нас голосують ув’язнені й військовослужбовці (позаяк є громадянами й мають право голосу), чого у правових державах, як правило, не буває. Ми, мабуть, ще не скоро зрозуміємо просту річ (проголошену, до речі, нашою Конституцією як принцип верховенства права): не буває й не може бути «лінійної» реалізації громадянських і людських прав, задоволення одного права завжди веде до порушення іншого, а суд, фактично в будь-якій справі, повинен вирішувати — якому праву в даній конкретній колізії віддати перевагу. У принципі, позитивізм, пануючий в умах не лише юристів, політиків, а й пересічних громадян (котрі не розуміють як повинні реалізовуватися їхні права й відтак ставляться до них скептично й не збираються за них боротися), є однією з причин усім знайомого явища — «правий той, у кого більше прав». Тож майбутнє рішення Конституційного Суду буде вельми значним із точки зору того, наскільки ми просунулись у бік правової держави.

Тепер про політику. Рішення суду може мати серйозні наслідки для структуризації парламенту. Принаймні зрівняння у правах партійних фракцій (які також можуть зазнати змін у разі скасування травневої постанови ВР) і груп серйозно змінить парламентську карту. Чи виправдовує мета такі наслідки?

Ось що говорить про це кореспонденту «Дня» Тетяні ШУЛЬГАЧ один з ініціаторів процесу Дмитро ТАБАЧНИК:

«Безумовно, мета виправдовує засоби, позаяк штучна структуризація парламенту і «заганяння» 225 депутатів-мажоритарників у фракції цілком провалилася. Про це свідчить уже те, що почався розвал найбільш штучно створених фракцій. Я думаю, що напередодні можливого ухвалення закону про вибори наступної ВР на чисто пропорційній основі, на базі багатьох об’єднань і груп мажоритарних депутатів можуть скластися прообрази майбутніх партійних списків. Цей процес не можна ні гальмувати, ні штучно педалювати, ні нав’язувати.

Знаючи «незалежність» Конституційного Суду, я не даватиму прогноз. Думаю, що на сьогоднішній день кількість захисників жорсткої структуризації за партійними списками значно зменшилася, бо дедалі більша кількість депутатів хотіла б знайти своє місце за природними ознаками, переконаннями, а не за тим люблю я уряд чи не люблю. А коли я його люблю на 70%, а не люблю на 30%, куди мені податися»?

На прохання кореспондента «Дня» Ірини ГАВРИЛОВОЇ ситуацiю прокоментував голова парламентського Комітету з питань регламенту Віктор ОМЕЛIЧ, котрого майбутнє рішення КС торкнеться безпосередньо:

«Якщо буде прийнято таке рішення, то ВР зобов’язана буде повернутися до розгляду внесених раніше пропозицій. По-перше, у такому випадку може з’явитися кілька нових фракцій: сьогодні призупинено рішення ВР про створення Селянської фракції, а в такому випадку це питання знову може бути підняте. Проте якщо буде прийнято рішення про кількісний склад фракції не менше 25 депутатів, то можна прогнозувати дуже цікаві процеси в парламенті. Приміром, ПЗУ чи ПСПУ на сьогоднішній день перебувають на грані існування, тож коли ми повернемося до старої норми, виникне нова колізія, яку доведеться вирішувати ВР. До цього слід ставитися спокійно, оскільки пояснення, які можуть бути винесені КС, — це не розв’язання, а тлумачення проблеми. Я думаю, що ВР не піде на те, аби партії, які переступили 4-відсотковий рубіж, не мали свого представництва в парламенті. Якщо рішення КС буде на користь парламентських груп, то в нас «оформляться» ще 2 — 3 парламентські групи. Навіть коли КС ухвалить відповідне рішення, воно все одно не приведе до створення парламентської більшості, на що сподівається Президент».

№222 19.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»