«Перемир’я» тривоги нашої
Експерт: «Належні висновки із ситуації на Донбасі не роблять. Час використовують неефективно»
Пройшов майже місяць із моменту так званого припинення вогню на Донбасі. За словами речника РНБО Андрія Лисенка, за цей час вже загинуло більше 30 людей. Координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук пише, що щодня відбуваються численні обстріли позицій українських військових. За словами експерта, найбільш складною ситуація залишається в районі міст Дебальцеве, Рідкодуб, Нікішино, Красногорівка, Щастя, не припиняються обстріли донецького аеропорту. На території України також досі знаходяться російські війська, про що зазначила представниця Держдепу США Джен Псакі. «Ми закликаємо Росію відвести всі її війська та озброєння з території України», — звернулася вона до країни-агресора.
Тим часом українське керівництво продовжує зберігати зовнішній спокій щодо ситуації на Донбасі. 25 вересня у своєму «Твіттері» Президент Петро Порошенко вже зазначив, що це був «перший день реального перемир’я». Днями ж Андрій Лисенко заявив, що він сумнівається у необхідності проведення четвертої хвилі мобілізації. Але не все так просто. Згаданий Дмитро Тимчук повідомляє, що до штабу «ЛНР» були доставлені партії шевронів «Харківської народної республіки». Окрім того, в районі м. Стаханове фіксується перекидання підрозділів 76-ї десантно-штурмової дивізії ЗС РФ — якнайближче до згаданої «лінії зіткнення».
Тож які плани можуть мати російсько-терористичні угрупування? Чи існує реальна небезпека дестабілізації інших регіонів України? Як довго може тривати «перемир’я», результатами якого є щоденні жертви серед українців?
КОМЕНТАРI
«НАВРЯД ЧИ ТЕРОРИСТИ ПОГОДЯТЬСЯ ЗАЛИШИТИ КОНФЛІКТ У МЕЖАХ, ЯКІ ЗАРАЗ УМОВНО ВИЗНАЧЕНІ»
Олексій МЕЛЬНИК, директор програм із питань зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова:
— Небезпека розповсюдження конфлікту за рамки Донбасу існує. Час від часу вона посилюється або послаблюється. Але ця небезпека є постійною, і тенденції до ескалації досить високі. Будь-які дії — чи то цілеспрямовані з російської сторони, чи то з боку наших «ура-патріотів», на зразок побиття Шуфрича, — лише сприяють найгіршому сценарію, про який ми говоримо.
Існує багато версій подальших дій терористичних угрупувань Донбасу, в тому числі щодо спроб збільшення підконтрольної їм території аж до Криму або розширення «ДНР — ЛНР» до адміністративних меж Донецької та Луганської областей. Але найголовніше те, що з того боку конфлікту ніхто не збирається дотримуватися «перемир’я». По-друге, зараз є багато підстав вважати, що у терористів немає не те що одного центру контролю та координації, а хоча б кількох конкретних центрів впливу, з якими можна було б вести переговори та досягати якихось домовленостей. По-третє, навряд чи вони погодяться залишити цей конфлікт у межах, які зараз умовно визначені. Перспектива для цього конфлікту стати «замороженим» має суттєві відмінності з тим, що ми спостерігаємо в інших аналогічних місцях, як, наприклад, у Придністров’ї.
Наразі складається враження, що належні висновки з ситуації на Донбасі, не роблять, а час, який маємо на «перемир’я», використовується неефективно. Найбільш яскравий приклад — міністр оборони Гелетей, якого заслужено критикували всі експерти. І ми не бачимо якихось кадрових перепризначень.
Хотілося б вірити, що зараз щось відбувається, але про це не інформують широку громадськість. Це вважалося б нормальним, бо війна є війною. Але є дуже мало підстав тішити себе оптимізмом.
Щодо четвертої хвилі мобілізації мені важко сказати, що стоїть за цим рішенням. Та, очевидно, треба розуміти, що в цьому плані є достатньо серйозні обмеження: можна набрати ще кілька тисяч людей, але їх треба навчити, одягнути, нагодувати та забезпечити всім необхідним. І не за рахунок волонтерів, а за рахунок держави. Чи є в держави такі ресурси? Це питання може лежати в основі непроведення четвертої хвилі мобілізації. Адже я не думаю, що наші керівники настільки наївні, що не вірять у тимчасовість цього перемир’я.
«ДУЖЕ ПОМИЛКОВА ДУМКА, ЩО НАМ НЕ ПОТРІБНА ЧЕТВЕРТА ХВИЛЯ МОБІЛІЗАЦІЇ»
Олександр КIХТЕНКО, генерал армії, екс-командувач Внутрішніми військами України:
— «Особливий статус» Донбасу — це дуже проблемне питання. Як на сьогоднішній день його ефективно вирішити — сказати складно. По-перше, перемир’я як такого немає, адже за час його дії загинуло понад 30 осіб, багато поранених, знищеної техніки. Фактично перемир’я існує в односторонньому порядку — з боку українських сил. Представники так званого ДНР-ЛНР це перемир’я не підтримують, немає реального відведення військ РФ. Тобто «мінські домовленості» не виконуються, й є загроза продовження цього конфлікту. Я думаю, російсько-терористичні війська намагаються встановити кордон «ДНР -ЛНР» по адміністративних межах Донецької та Луганської областей. Та відбудеться це чи ні — залежатиме від української сторони.
Але можна констатувати той факт, що керівництво АТО та держави в цілому не зробило серйозних висновків ані з невдалих операцій, ані зі стану забезпечення особового складу. Наприклад, у Дебальцевому відправлено БТО «Волинь» на шкільних автобусах, перефарбованих у зелений колір, у них зовсім немає машин для перевезення людей та вантажів — забезпечення залишилося на такому ж низькому рівні. Місцеві органи влади пообіцяли відремонтувати шість БРДМів, але це не входить в обов’язки ні міської влади, ні військових комісаріатів. Таким чином, українські військові знову кинуті в гарячу точку без відповідної техніки та засобів.
Нам треба бути готовими до нового витка конфлікту — мають чітко працювати військові комісаріати, створюватись оперативні та стратегічні резерви, вирішуватися всі питання щодо забезпечення наших військ. А якщо ми і надалі очікуватимемо від Росії дотримання якогось перемир’я, то перемоги в нас не буде. І це дуже помилкова думка, що нам не потрібна четверта хвиля мобілізації. На сьогодні країна залишилася без серйозних мобілізаційних резервів — як матеріально-технічних, так і людських. І їх поновлення — завдання не одного місяця чи навіть року.
Керівництво нашої держави не робить жодних висновків із власних помилок та програшів у східному регіоні. Якщо зберігати мир будь-якою ціною, виходить, треба визнати окупацію України сусідньою державою і капітулювати. Але цей мир за будь-яку ціну сьогодні не задовольняє ні мене, ні будь-якого іншого українського патріота. Всі заяви і нерішучі дії влади лише підбурюють суспільство, і це може призвести до погіршення ситуації в цілому в державі. Люди, які сьогодні віддають своє життя та здоров’я в зоні АТО, мають відчувати, що держава їх не зрадила, влада їх підтримує, бо в іншому разі можна чекати будь-якої біди. Це закінчиться не лише сміттєвими баками.
Олександр СТУББ, прем’єр-міністр Фінляндії:
Ми на Заході забули, що росіяни не схильні приймати правила. Вони хочуть їх нав’язувати самі. Ми захотіли дати їм західну модель, але це не спрацювало. Тепер Заходу треба це визнати і переглянути своє ставлення до Росії. Позбутися ілюзії про співпрацю з Росією треба було ще 2008 року під час війни в Південній Осетії, коли російська армія вторглася на територію Грузії
(Frankfurter Allgemeine Zeitung, 1 жовтня 2014)