Петро ПИСАРЧУК: «Якщо зможемо переконати не лише Донбас, а й Галичину, майбутній уряд формуватимемо ми»
Член фракції «Регіони України», один iз найрiшучіших прихильників екс-кандидата в президенти Віктора Януковича голосував на підтримку кандидатури Юлії Тимошенко на пост прем’єр-міністра. І заявляє про готовність допомагати її урядові. Водночас народний депутат продовжує вірити в політичне майбутнє Януковича. Найстрашніша помилка, яку може зробити нова владна команда, — це руйнація опозиції, переконаний співрозмовник «Дня».
— Можливості новопризначеного уряду на чолі з Юлією Тимошенко експерти оцінюють по-різному. Якими, на ваш погляд, є його шанси виправдати ті величезні очікування, що присутні сьогодні в суспільстві?
— Хотілося б, щоб уряд виправдав очікування та сподівання. Від цього виграли б усі, а насамперед — народ України. Однак в мене, на жаль, є значна доля скепсису. Нова команда недооцінює глибину наявних у суспільстві проблем. Для їхнього вирішення здебільшого пропонуються найпростіші рецепти. Тим часом перед Україною постали справді серйозні виклики. Якщо бути чесним і відвертим, слід визнати, що хвора в нас не тільки влада — хворе й суспільство. Корупція роз’їдає не лише державний механізм, вона вразила багато суспільних шарів, до яких держава не має прямого відношення. Без хабара вже не можна ані полікуватися, ані вступити до навчального закладу. Кажуть люди, що й за отримання парафії уже треба платити. Як вилікувати суспільство? Від влади, що прийшла, ми поки цього не почули.
Благими намірами мені видаються побажання розділити владу та бізнес. Тому що більшість новопризначених посадовців представляють саме бізнесове середовище. І я не бачу механізмів реалізації цих благих намірів. Якщо говорити про формальні речі, то й при старій команді люди, які йшли в уряд, зрекалися свого бізнесу. У Давосі Президент Віктор Ющенко запросив іноземних бізнесменів приходити в Україну, завіривши, що тепер тут ніхто не вимагатиме в них хабарів. Це серйозна заява на цілий світ, і в подібне хотілося би вірити. Але ж я добре знаю, що в команді, яка сьогодні формується навколо Президента та прем’єр-міністра, є немало людей, за якими ще з минулого перебування при владі тягнеться шлейф корупційних діянь. Їх зачепили за душу слова Юлії Володимирівни й вони стали святими? Я маю право в цьому сумніватися.
У тому, як відбувалося призначення нових міністрів та губернаторів, теж немає нічого нового. Як президент Леонід Кучма це робив келійно, закрито, так і нині зібралося четверо людей — Ющенко, Тимошенко, Мороз і Порошенко, повоювали трохи між собою та й повирішували долі людей. Комусь дісталася половина, комусь — чверть, комусь — шоста частина портфелів. Фаховий та моральний рівень того чи іншого кандидата, схоже, до уваги не брали — аби лиш задовольнити інтереси кожного з угруповань, які привели Ющенка до влади. Суспільство, виборці були від цього процесу взагалі усунуті, їхньою думкою ніхто не поцікавився. Якщо такі принципи демонструватимуться й надалі, при вирішенні вже не кадрових, а загальнодержавних питань, наша влада стане схожою на упряж iз лебедя, рака та щуки...
— Позиція фракції «Регіони України» при голосуванні за кандидатуру Юлії Тимошенко на пост прем’єр-міністра дещо здивувала. Чого-чого, а майже повної одностайності в підтримці найжорсткішого критика вашого кандидата в президенти Віктора Януковича від «Регіонів...» не очікували...
— Це зовсім не означає, що ми стали палкими прихильниками Юлії Тимошенко. Ми виходили з того, що наша команда вибори програла. Згідно Конституції, формувати новий уряд є правом нового Президента. Якщо уряд не почав працювати, які в нас можуть бути аргументи, щоб іти до нього в опозицію? У людей склався стереотип: опозиція — це ті, хто ламає мікрофони, блокує трибуну, організовує пікети тощо. Але в Європі зовсім інша опозиція. Нас не дуже цікавило, кого Президент збирався призначити прем’єром. Ми добре знали, що людина з нашого табору на цю посаду претендувати не може. Нащо ж тоді викликати вогонь на себе, давати привід для звинувачень: мовляв, ми новій владі працювати заважаємо? Навпаки, ми повинні їм максимально допомагати та сприяти. У Юлії Тимошенко і серед своїх, в стані переможців, проблем достатньо... Ми ж повинні бути конструктивною опозицією, яка полягає не в тому, щоб збурювати суспільство. Сформовано уряд, нам треба створити тіньовий. Треба домогтися прийняття закону про опозицію. Ми повинні запропонувати альтернативну програму розвитку України. Нехай люди дивляться та порівнюють. Ставати «дибки» в нас немає жодних підстав.
— Проте виборці сходу України, де обиралися більшість депутатів вашої фракції, до фігури Юлії Тимошенко ставляться, як відомо, прохолодно. Чи не призведе це голосування до втрати «Регіонами...» їхньої електоральної бази?
— Я не думаю. Якщо ви порівняєте програми Віктора Януковича та Віктора Ющенка, різницю побачите дуже незначну.
— Однак народ на персоналії орієнтується.
— Судячи з тих заяв, які ми отримуємо з місць, і в Донецькій, і в Луганській областях люди хочуть єдиної, соборної України, бажають, щоб були подолані ті непорозуміння, які виникли під час виборів. Депутати знайдуть аргументи, щоб переконати виборців, що ніхто нікого не зрадив. Політик завжди думає про вибори, а державник — за державу. Рано ще дивитися у 2006 рік. Ми не можемо прямо сьогодні кидати Україну у вир передвиборних пристрастей. Прийде час, тоді й скажемо, чим ми кращі. Якщо зможемо переконати не лише Донбас, але й Галичину, майбутній уряд формуватимемо ми.
— Ви хочете сказати, що «донецькі», представники колишньої партії влади голосували за Тимошенко, керуючись виключно державницьким інтересом?
— Ні, звичайно. Ясна річ, що багато хто вирішив проголосувати «за», переживаючи за свій бізнес. Час усе розставить по місцях. Утім, урядові опозиція зараз потрібна більше, ніж нам самим. Ющенко і Тимошенко приречуть себе на неминучу політичну смерть, якщо зруйнують опозицію. Адже безконтрольність породить вседозволеність, а разом iз нею — порушення ще більші, аніж ті, в яких звинувачували стару владу.
— Що, на вашу думку, в першу чергу повинен зробити уряд?
— Здійснити непопулярні кроки. Треба кардинально змінити соціальну політику. Балачки про бідність породили цілий клас «трутнів». Люди вже звикли сидіти на субсидіях чи якихось інших дотаціях iз державного бюджету, паралельно підробляючи на «халтурах». Впала трудова дисципліна. Тож потрібні будуть непопулярні заходи, які б стимулювали людей до праці.
— Які саме?
— Звичайно, не репресивні. Треба обмежити коло осіб, які мають право на дотації. Слід переглянути роботу бюро з працевлаштування. Там корупція. Люди масово отримують «фігові» довідки, щоб мати якісь мінімальні виплати без жодних трудових зусиль. Тягнучи з держави допомогу, багато хто займається «шабашкою», заробляючи нормальні гроші. Та хіба це не нонсенс, коли людина на «Мерседесі» мало не останньої моделі під’їжджає по довідки на субсидії?!
Президент багато говорить про створення нових робочих місць. Тож хочу доповісти йому, що в нас вже дефіцит не робочих місць, а кваліфікованих кадрів. Знайти хорошого юриста чи спеціаліста інженерно- технічного профілю стало проблемою. Рівень підготовки, яку дають більшість сьогоднішніх ПТУ, технікумів, ВНЗ, — це просто біда, це вселяє велику тривогу за долю держави.
— Яким вам бачиться майбутнє команди Віктора Януковича? Чи зможе Янукович утримати Партію регіонів в опозиції?
— Віктор Янукович був два роки при владі. Він задав досить високі стандарти, зокрема соціальні, вражаючі темпи економічного зростання. Якщо сьогоднішня влада зуміє це втримати, не переслідуючи нас та не заганяючи силоміць у глухий кут, — це буде одна стратегія. Не зуміє — інша. Сьогодні не стоїть питання, що ми вже опозиція. Ми не можемо бути опозиціонерами до українського народу. Але ми залишаємо за собою право контролювати нову владу. Нам ще потрібен час, щоб виробити стратегію та лінію поведінки. Вибори в 2006 році, тож часу вистачить. А поки вередувати, кричати немає ніяких підстав.
— Чи не вийде так, що по одному, потихеньку депутати із «Регіонів України» та інших фракцій, які представляють колишню владу, перейдуть до влади нинішньої?
— Можливе й таке, подібна тенденція вже намітилася. Не виключено, що в теперішній конфігурації фракція не залишиться. Але до нової влади з’являться інші опозиціонери. Зі стану тих, хто сьогодні серед переможців — із соціалістів, БЮТ, «Нашої України». Невідомо ще, де буде Народна аграрна партія, яка сьогодні буцімто підтримує Президента Ющенка...
— Про Віктора Януковича зараз майже не чути. Він зовсім зник з ефіру, що для політика неприпустимо...
— А про що зараз можна говорити? Кричати, кукурікати? Горлати, що вони погані? Вони є переможці, люди їм повірили. Передвиборна боротьба закінчилася. Нам сьогодні треба шукати шляхи до порозуміння, до витворення нової конфігурації в парламенті. Я думаю, немає підстав для зникнення Віктора Януковича з політичної арени. Можливо, прихильників менше буде, може, хтось здасть, хтось продасться. Але на сьогоднішній день це є лідер, бо за нього проголосувало близько 13 млн. виборців. Навколо нього будуть об’єднуватися люди, які мають інше бачення розвитку держави, ніж у нинішньої владної команди. Щоб довести свою ефективність, цій команді треба дати не 12%, а 15— 16% росту ВВП.
Ці вибори були великою школою життя для Януковича. Кожній людині треба вміти вигравати та програвати. У таких ситуаціях проявляється команда. Раз хтось із колишніх соратників сьогодні його покинув, значить, команди не було, була ілюзія команди... Щоб там не говорили, Янукович — це символ. Хай партія не набере на наступних виборах 13 млн. голосів, але п’ять— шість млн. ми таки наберемо.
