Петро Симоненко: «Куди мене запрошують»?

— Знаєте, коли приймають рішення і не запрошують радитися при розробці важливого документа — ви мене пробачте. А тепер мені намагаються повісити ярлик, у тому числі й газета «День», що я, мовляв, дуже амбітна людина.

— Судячи з усього, рішення не приєднуватися до чотирьох кандидатів у президенти ви прийняли одноосібно, не порадившись зі своїми виборцями, у той час, як частина вашого електорату хотіла б вас бачити у складі чотирьох. Кажу про це не голослівно. На зустрічі Євгена Марчука з виборцями Луганської області до нього в різних містах люди зверталися з проханням: беріть Симоненка у свою «четвірку», вас буде п'ятеро — і це буде великий кулак, велика сила.

(Дещо збентежено) — Ні, зачекайте: «Беріть, беріть!» Тоді я повинен електорату пояснити, чому я туди не піду. Той же Олійник запекло виступає проти Компартії. То куди ж мене запрошують? У яку опозицію? Це політична гра, а я в такій грі участі не братиму.

— Після утворення «канівської четвірки» склалася ситуація, яка фактично робить сили, котрі не увійшли до «четвірки», коаліцією нині чинного Президента.

— Я завжди чітко відповідаю, як я бачу подальший розвиток. Ми ні від кого не ховаємося, і з 1993 року чітко висловлюємо свою позицію, своє ставлення і до Президента, і до його програми реформ. Я думаю, що такі розмови — це спроба чинити психологічний тиск на Компартію, на її лідера з тим, щоб змусити його приєднатися до «четвірки». Приєднатися ми зможемо тільки тоді, коли будемо бачити те, що нам пропонують.

— Петре Миколайовичу, ви один iз кандидатів, який ні з ким не хоче ділитися своїм електоратом, об'єднувати сили, сподіваючись тільки на свій авторитет. Чи правильний ви зробили розрахунок?

— З вересня 1997 року я пропонував усім союзникам лівих сил тактику єдиної команди, включаючи партійні сили знизу. Я розумів, прогнозував, що виникне маса проблем, питань, передусім, нас звинуватять у амбітності. Але від неї страждають сьогодні ті, хто звинувачує мене особисто. Слава Богу, я у 37 років вже був другим секретарем обкому партії і знаю, що значить управляти. У мене цих амбіцій немає. Я пропонував: нехай зберуться наші товариші, представники всіх партій, рухів, посидять подумають, порадяться, висловлять свої думки. Від цього відмовилися, а тепер за моєю спиною ведуть переговори. Це гірше за все...

— Виходить, ви стали в позу?

— Я став на основу елементарних принципів. Ви за що будете голосувати: за гарне обличчя, гарну усмішку чи за своє життя? Одна річ — подивитися, як він гарно намальований, сфотографований, як добре про нього поставлено телефільм. Інша річ — довбати, як дятел з ранку до вечора одне й те ж, не відповідаючи на елементарні запитання. Чому народ став жити гірше? Ну хто зможе відповісти на це? Ось я і пропоную: щоб відповідати людям конкретно, у нас має все бути розрахованим. Ми говоримо: поки сьогодні не зміниться економічна модель — нічого в країні не буде. Тільки пусті балачки.

— До речі, як ви ставитеся до популізму?

— Негативно. Бо це шкодить людям. Люди не зорієнтовані на те, яка найскладніша ситуація в державі. Людина має знати правду, вона має бути готова до неї, до того, з чим вона зіткнеться найближчими днями, в найближчі роки свого життя. А займатися популізмом, робити заяви... Прийшов, пообіцяв, а потім — що хочу, те й роблю, — ні, я категорично проти цього. Популізм можливий тільки в тому випадку, вважаю, якщо направлений на добро.

— Ви сказали, що багато прогнозуєте, причому ваші прогнози збуваються. У такому випадку, на вашу думку, який може вийти політичний розклад після виборів?

— Зараз важко передбачити, як будуть поводитися інші кандидати в президенти, коли почнеться «здача». Чимало партій сьогодні заявили про свою підтримку Леоніда Кучми. Не випадково ж з'явилося це зборище — «Злагода». Сьогодні у багатьох виникає інтерес: як буде проходити ця «здача». Природно, чиїсь позиції при цьому будуть посилюватися або ослаблятися .