Підраховано, зважено й розділено
Про минулі вибори сказано майже все. Хто, як і чому голосував. Яким виборчим технологіям віддали перевагу конкуренти. Але тепер всі баталії позаду. Переможці, які пережили пару тижнів тваринного страху й готові самовіддано служити Вітчизні чергові п'ять років, можуть дати відпочинок виснаженим тілам і душам. Тим, хто програв, залишається підбивати підсумки й аналізувати результати. За цього виділяються два основних аспекти перемоги Кучми — інформаційна блокада основних конкурентів «претендента №1» і політична незрілість виборців. Те й інше правильно, однак за кадром залишилися деякі технологічні особливості минулої кампанії.
Не будучи, м'яко кажучи, шанувальником Л. Кучми, не можу не відзначити кілька професійних кроків його технологів. Передусім, ними на практиці було здійснено принцип: «розділяй і володарюй». Завчасно роздрібнили всі, скільки-небудь значущі, політичні партії й на чолі новоутворень поставили «гнучких» політиків. Це дало можливість попередити можливий у майбутньому «антикучмівський» альянс.
Перший етап в'ялопротікаючого виборчого процесу тривав недовго й закінчився наприкінці серпня. Саме тоді розмірене, патріархально-містечкове протікання всієї кампанії зірвали «канівські угодовці». В стані Л. Кучми намітилася паніка. «Шеф! Все пропало! Клиент уезжает, гыпс снимают!» Ситуація починала виходити з-під контролю. Зміркувавши, що виграти вибори «малою кров'ю» не вийде, його технологи застосували тоді два, майже безвідмовних, засоби — масовану пропаганду й маніпуляцію громадською думкою, засновану на сфальсифікованих даних соціологічних опитувань. Для доказу того, що ми мали справу з пропагандою, а не чимось іншим, я наведу визначення терміну «пропаганда», дане відомим фахівцем у цій галузі знань. «Пропаганда — це інструмент політики, засіб соціального контролю. Переконання не входить до завдань пропаганди, її функція — залучити прихильників і тримати їх у підкоренні. Завдання пропаганди полягає в охопленні всіх видів людської діяльності з тим, щоб змінити середовище проживання людини й примусити її прийняти певну точку світогляду». Ці слова належать Геббельсу. Паралельно суспільству нав'язувалися численні соціологічні опитування, що проводилися «незалежними» експертами. Тепер кожен ранок починався з призовного кличу трубадурів і глашатаїв: «Свіжі рейтинги! Кому свіжі рейтинги?» Але, якщо пропагандистські «штучки» призначалися для плебсу, то «рейтинговий свіжачок» — для конкуруючих фірм. Ну, а що ж основні кандидати? Найбільш дивне те, що «фальшиві зайці» подіяли. Особливо охочими до них виявилися «ліві» кандидати. Не проводячи власних соціологічних досліджень, О. Мороз, О. Ткаченко, П. Симоненко живо відгукувалися на підсумки «незалежних» опитувань, і вже бачили себе пр-р-резидентами. Ситуація нагадувала середньовічну, коли вождями деяких тубільних племен вибирали тих, хто володів великою кількістю скляного намиста й яскравих ганчірок (А Марк Твен, пам'ятається, стверджував, що в деяких американських містечках найшанованішими вважалися ті, в кого було більше гною). Так, ледве «завагітнілiй» майбутнім президентом «четвірці» «кучмівські специ» зробили аборт. Та й самі пацієнти, схоже, не дуже опиралися. З образою в голосі ставили Кучмі в провину користування послугами московських фахівців. А хто їм заважав вчинити аналогічно? Було б бажання. Вважаю, що справа тут не у відсутності грошей (багато хто б працював за символічну плату, через повагу до клієнта й через «велику любов до Кучми»). Проблема в іншому. Абстрагуючись від емоційної складової, зазначу, що Кучма був дуже зручним клієнтом. Робив те, що говорили, одягав те, що говорили, говорив те, що говорили. Та ще й добре платив. Ідеальний випадок. Інша справа, що завжди приємно працювати з клієнтом, який є особистістю, володіє харизмою й без «якоря» п'яти років «реформ». Але це вже емоції й технологічні тонкощі. На відміну від Кучми, інші кандидати оточили себе підлесливими чиновниками, які є фахівцями хіба що в придворних інтригах. Так їм, напевно, зручніше. Але таким чином претенденти більше зображали передвиборну боротьбу, ніж дійсно боролися за перемогу. Якщо ж передбачити протилежне, то слід би провести недорогу, але динамічну й професійно організовану кампанію.
Вважаю, що вибори-99 були останніми в Україні, проведеними відверто дилетантськими методами. В США, приміром, років 50 як вибори проводяться професійними «campaign-management firms». Відомий американський правознавець Р. Лорч зазначав, що «приблизно з кінця 40-х років проведення кампаній за важливі державні пости драматично змінилося. Управління кампаніями, від партій і кандидатів, перейшло до спеціалізованих фірм». У нас же хотіли перемогти чинного Президента за допомогою людей «просто приємних» і «приємних у всіх відношеннях». Так не буває. Не можуть перемогти аматори профі. Можуть бути якісь короткострокові успіхи, але загальний результат приречений.
А зараз усе підраховано, зважено й розділено. Але чомусь пригадується легенда сивої давнини, що розповідає про те, як у далекі часи на стіні палацу всемогутнього владики раптом стали проступати криваві літери. Ретельно стерті, вони знову проступали наступного дня. Ніхто з придворних візирів не міг прочитати ці слова. Сенс напису був підвладний лише полоненому мудрецеві. Він означав: «підраховано, зважено й розділено» — гріхи підраховано, важкість їх зважено, царство буде розділено. Таке тлумачення дав мудрець. Воно коштувало йому життя. Але скоро все сталося так, як він передбачав. Також вельми символічний образ ТИТАНіКа, застосований асами з підвідомчого «Інтера». Його доля відома тепер усім — найближчий айсберг і далі з усіма зупинками. То що, з «пірровою перемогою» вас, панове!
