Північний схід країни — за швидку військову реформу
Майже 80% жителів північно-східних регіонів України вважають за необхідне проведення військової реформи. При цьому соціологи констатують приблизно рівне співвідношення прихильників та противників вступу країни до НАТО. Про це свідчать результати соціологічного дослідження, що проводилося з 2 січня по 2 лютого 2004 року соціологами інформаційно-аналітичного відділу Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при президенті України. (Опитування проводилося в Харківській, Полтавській, Луганській та Сумській областях — передає Інтерфакс-Україна. Похибка вибірки становить 5%.) Усього було опитано 899 осіб, які представляють різні соціально-демографічні та професійні групи населення Харківської, Полтавської, Луганської та Сумської областей.
Згідно з результатами дослідження, необхідність проведення військової реформи визнає 78% жителів чотирьох областей. При цьому 60% вважають, що Україна може провести її виключно своїми силами, без участі іноземних фахівців. Більшість опитаних (64%) переконані, що терміни проведення реформи мають бути стислими і не перевищувати шести років. Тільки 13% опитаних вважають, що Збройні сили України сьогодні спроможні чинити опір внутрішнім або зовнішнім загрозам. Неоднозначний імідж української армії, відзначають соціологи, зумовлений, зокрема, трагічними інцидентами, що сталися протягом останніх кількох років (зокрема, падіння ракети на будинок у Броварах Київської області, потрапляння ракети в російський цивільний літак під час військових навчань у Криму, Скнилівська трагедія). Більше ніж половина учасників опитування (54%) відзначили, що катастрофи, до яких були причетні ЗС України, негативно вплинули на їхнє ставлення до армії та військовослужбовців.
Серед основних напрямів військової реформи в Україні підтримку більшості опитаних отримали: посилення національно-патріотичного виховання молоді (індекс підтримки 0,65 при максимальному — 1); створення виключно професійної армії (0,64); створення нових високотехнологічних видів озброєння (0,53); створення власного могутнього військово-промислового комплексу (0,50). При цьому посилення національно-патріотичного виховання молоді найбільше підтримують працівники органів влади (89% опитаних) і державного сектору економіки (88%). Створення професійної армії підтримують практично всі категорії опитаних. Тим часом респонденти досить неоднозначно оцінюють перспективи зменшення чисельності ЗС України (0,18). При цьому відзначається високий індекс підтримки ідеї скорочення чисельності вищого командного складу (0,42) при малому індексі підтримки пункту про скорочення офіцерів і рядових (0,17, і 0,14 відповідно).
Результати опитування свідчать, що більшість учасників не вважає за можливе появу сьогодні або у найближчому майбутньому якихось зовнішніх загроз для національного суверенітету України. Про ймовірності можливих військових конфліктів згадують усього 30% опитаних. У той же час думки про можливих противників України істотно розходяться: так, серед вірогідних «ворогів» України найчастіше називають США (32%), Росію (23%) та ісламські країни (20%). При цьому соціологи відзначили, що на геополітичні пріоритети респондентів значною мірою впливає їхнє місце проживання: так, жителі Полтавської області розподілилися майже порівну на тих, хто називає Росію стратегічним союзником (40%) і тих, хто вважає її противником (41%). У той же час серед жителів Луганської області лише 14% жителів бачать у північному сусіді України ворога, а 67% — називають її союзником. Намагаючись оцінити можливі «плюси» і «мінуси» для державної незалежності від вступу України до НАТО, респонденти розділилися на дві майже рівні за представництвом групи: 35% вважають, що українська державність від цього зміцниться, а 31% говорять про її ослаблення. При цьому думки учасників опитування відносно необхідності вступу України до Північноатлантичного альянсу розподілилися майже порівну: 33% — виступають за вступ України до НАТО, а 39% — проти. Головною соціальною опорою інтеграції України до цього військово-політичного блоку виступає молодь до 30 років (51%) і люди з високим рівнем доходів (41%).
До речі, предметом дослідження був також рівень життя респондентів. Результати засвідчили, що бюджети 40% сімей у чотирьох регіонах витрачаються виключно на придбання продуктів харчування й необхідних недорогих речей. Ще 10% респондентів відзначили, що в їхніх сім’ях грошей не вистачає навіть на придбання найнеобхідніших продуктів харчування. У найбільш складній ситуації виявилися представники таких соціально-професійних груп як медпрацівники, вчителі (59% відносять себе до «бідних») і пенсіонери (78%). У 33% жителів регіону коштів на життя в основному вистачає, але придбання товарів тривалого користування (телевізор, меблі і т.п.) викликає певні труднощі. Тільки 12% респондентів визнали, що їхні сім’ї живуть забезпечено, однак і вони поки що не можуть собі дозволити істотні придбання (квартира, машина). Ні у чому собі не відмовляє 1% опитаних.
