Планка для елiти
Вчора виповнилося 130 років з дня народження Агатангела Кримського
Все це — різні грані виняткового таланту академіка Агатангела Юхимовича Кримського (1871—1941 рр.). 15 січня ми відзначали 130 років від дня народження цього блискучого вченого та унікального діяча української культури.
Унікальність А.Ю.Кримського без вагань підтверджують ті люди, котрим пощастило знати його (наприклад, його аспірантом був іноземний член НАН України пан Омелян Прицак, засновник Інституту українських студій при Гарвардському університеті в США). Почнемо з найбільш очевидного (не торкаючись суті наукових ідей вченого): Агатангел Юхимович знав 16 живих та класичних мов, як Заходу, так і Сходу. Серед них французьку, англійську, німецьку та польську він опанував ще в дитинстві вдома під впливом батька, вчителя історії й географії, кримського татарина за походженням, а коли 1889 р. А.Кримський закінчив у Києві відому колегію П.Галагана, то розмовляв уже давньогрецькою, латиною, давньоєврейською, італійською, потім — вивчив санскрит, арабську, перську, турецьку, урду, розумів кілька мов Далекого Сходу...
Це вражає, чи не так? Скажімо відверто: добре, якщо сучасні сходознавці володіють двома-трьома мовами країн, що вивчаються; і тут приклад А.Ю.Кримського ще на багато десятиліть залишиться еталоном нетлінної допитливості думки і водночас — живим докором...
Але ж справа не обмежувалася знанням мов. Академік Кримський був видатним спеціалістом з історії, філософії та релігій країн Сходу (турецькі вчені стверджували, що «Кобзар» Шевченка, перекладений ним на мову Назима Хікмета, набув яскравих східних рис!). Леся Українка радилася з Агатангелом Юхимовичем, коли створювала класичні твори з історії найрізноманітніших країн від Якутії до Іспанії. І цінувала його консультації дуже високо.
Видатним українознавцем А.Ю.Кримського назвивають теж без найменшого перебільшення. Назвемо лише один факт: саме під його керівництвом у 1921 р. були складені «Найголовніші правила українського правопису» — перший офійційний правописний стандарт для всієї України.
Беручи ж ширше можна стверджувати: історичною заслугою вченого було те, що він прагнув прокласти своєрідний історико-філологічний міст між минулим кочового Сходу та Україною (бо пам’ятав, що вплив народів Великого Степу на життя давніх східних слов’ян був колосальним). І робив це на світовому рівні — сучасним фахівцям вистачить тут роботи на покоління вперед. Створений в 1991 році Інститут Сходознавства імені А.Кримського, як наголошувалося учасниками «Круглого столу» в «Дні» (див. №228, 229), фактично займається лише обробкою величезної спадщини сходознавця.
Про таких людей, як А.Ю.Кримський, треба писати не тільки грунтовні дослідження, але й художні твори — рівних йому постатей в нашій науці й культурі дуже мало. Життя вченого закінчилося трагічно — вже після початку війни, у липні 1941 року, 70-річний академік був заарештований НКВС, згодом вивезений до Казахстану, де й помер у шпиталі Кустанайської в’язниці.
Наукова та літературна спадщина Агатангела Кримського — яскраве свідчення того вкладу, який внесла українська інтелігенція до світової культури ХХ століття. Є в постаті подвижника української культури і повчальний зміст. Ті наші співвітчизники, що називають себе елітою, мають нагоду замислитися, чи насправді вони є виразниками духу народу. Принаймнi приклад Агатангела Кримського свідчить, що в українській історії є конкурентоспроможнi зразки мислення.
