«Поки — позиційна перевага Кучми. Але...»

Як і обіцяв генпрокурор Віктор Пшонка (у п’ятницю в ефірі телеканалу «Інтер»), в понеділок ГПУ подала апеляцію на рішення Печерського районного суду Києва про скасування постанови про порушення кримінальної справи щодо колишнього Президента України Леоніда Кучми за звинуваченням у причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Про це ЗМІ повідомив керівник прес-служби Генпрокуратури Юрій Бойченко. «Генпрокуратура подала апеляцію на рішення Печерського суду у справі Кучми», — сказав він.

Журналіст «Української правди» Сергій Лещенко у своїй статті «Врятувати (не)рядового Кучму» оприлюднив постанову про відкриття провадження по скарзі до Печерського суду адвокатів Кучми про закриття справи проти екс-президента. Подаємо скорочений варіант тексту (повний — на сайті www.pravda.com.ua).

«25 березня цього року в Києві відбувався вечір пам’яті Бориса Єльцина, на який прийшли двоє перших президентів України. Леонід Кравчук вітався з Леонідом Кучмою словами: «Я щойно повернувся із Лондона...» — «Ну от! У вас — Лондон, а я — невиїзний», — із розпачем сплеснув руками Кучма, який віднедавна отримав підписку про невиїзд.

Після творчого вечора відбувся фуршет, який запам’ятався присутнім тим, як дружина Кучми намагалася контролювати свого чоловіка та навіть нюхала його чарку, перевіряючи її вміст. Що, втім, не завадило Кучмі залишити захід ледь тримаючись на ногах.

За чотири дні до того в його житті сталося те, що навіть неможливо було уявити у найжахливішому сні. Проти Леоніда Кучми було порушено кримінальну справу. Це особисто зробив перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін.

Заради порятунку Леоніда Кучми були задіяні масштабні ресурси. Насамперед — у медіаплощині. Віктор Пінчук залучив Інститут Горшеніна, французьке піар-агентство Euro RSCG, а також американського стратега Дага Шона.

Реабілітацією Кучми зайнявся російський режисер Андрій Кончаловський, який почав знімати фільм про американську змову проти президента-реформатора. Час від часу телеканал зятя Кучми ICTV влаштовує показ іншої стрічки власного виробництва під назвою «Змова».

Які неофіційні канали були задіяні Пінчуком, можна лише здогадуватися. Зрештою, вони досягли своєї мети — 14 грудня 2011 року суддя Галина Супрун, саме в день народження зятя екс-президента, скасувала постанову про відкриття справи щодо Кучми.

«Українська правда» спробувала дослідити, як і чому суддя дійшла до такого рішення.

МАНІПУЛЯЦІЯ 1

Справу проти Кучми було порушено 21 березня 2011 року, а 24 квітня завершено слідство по ній, після чого сторони почали ознайомлення з матеріалами. Це передує подачі справи до суду для розгляду по суті обвинувачення.

Як раптом 30 червня 2011 року Служба безпеки України направила до Конституційного суду подання, фактично спрямоване на нівелювання записів Мельниченка.

21 жовтня КС оприлюднив своє рішення, яке влаштувало Кучму: «Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах (...) отриманих шляхом вчинення цілеспрямованих дій з їх збирання і фіксації із застосуванням засобів, передбачених законом України про оперативно-розшукову діяльність особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності».

Здавалося, що це рішення Конституційного суду могло допомогти Кучмі бути виправданим в результаті розгляду справи проти екс-президента по суті.

Іншого шляху не було — станом на 21 жовтня досудове слідство завершилося, і оскаржувати постанову про порушення справи проти Кучми було заборонено. (Стаття 236-7 Кримінально-процесуального кодексу.)

Але далі починаються дивні події. 16 листопада адвокати Кучми подають скаргу до Печерського суду про закриття справи проти свого клієнта.

Наступного дня, 17 листопада, суддя Супрун виносить постанову про відкриття провадження — при тому, що вже тривало ознайомлення сторін з матеріалами справи, тобто досудове слідство завершилося!

Встановленням обставин, чи було поновлено слідство, сторони займалися на першому засіданні 21 листопада. Усі сторони визнали, що станом на 17 листопада досудове слідство було вже завершено. Так, представник прокуратури Дмитро Басов усно підтвердив перед судом, що слідчі дії були поновлені... лише 21 листопада, тобто в день першого судового засідання.

Отже, станом на 17 листопада слідство поновлено не було. І замість відкриття провадження за скаргою Кучми суддя Супрун мала залишити скаргу без розгляду — іншого вона зробити не могла, бо Кримінально-процесуальний кодекс дозволяє оскаржувати лише «до моменту закінчення досудового слідства».

Останнім штрихом тут може бути нагадування, чим саме відома суддя Супрун. Саме вона влітку 2011 року відмовилася закрити «газову справу» проти Тимошенко, за якою в підсумку екс-прем’єр отримала сім років в’язниці.

МАНІПУЛЯЦІЯ 2

Виносячи постанову про закриття справи Кучми, суддя Супрун посилалася на згадане рішення Конституційного суду імені Хорошковського, яке фактично ставило записи Мельниченка поза законом.

Насправді, на цій стадії суддя мав право оцінювати лише дії слідства, але не докази.

Тобто вимога законності отримання доказів, що стали підставою для порушення справи, стосується органів слідства. Наприклад, чи були ними дотримані всі формальності при збиранні доказів.

Свою фразу «аудіозаписи розмов одержані Мельниченко М.І. незаконним шляхом» суддя Супрун могла вживати лише, якби Мельниченко був уповноважений слідством по справі Кучми збирати для них докази.

Звичайно, у Мельниченка була зовсім інша роль — він був залучений як свідок. Фактично, словами про плівки екс-майора суддя дала оцінку доказу обвинувачення, що неприпустимо на даній стадії. Це могло робитися лише при розгляді справи Кучми по суті.

МАНІПУЛЯЦІЯ 3

У діях судді Супрун проступає ще одне пересмикування, не менш витончене, ніж у попередніх випадках. Нагодою стала одна дивна фраза у постанові Рената Кузьміна про порушення справи проти Кучми.

На останній сторінці постанови Кузьміна невідомо чому сказано: «...Таким чином, належним приводом для порушення кримінальної справи стосовно Кучми є заяви Мельниченка, Мороза та інших осіб, а також безпосереднє виявлення прокурором у його діях ознак злочину».

Насправді, в постанові Кузьміна слово «заяви» вжито некоректно, тому що малися на увазі «розповіді» Мороза і Мельниченка, які були підставою для справи проти Кучми. По-доброму, Кузьмін мав написати «повідомлення у пресі Мороза і Мельниченка». Але суддя Супрун присікалася до слова «заяви». Благо, неточність в постанові Кузьміна дозволяла це зробити. Вона трактувала це слово в значенні «заява про злочин» зі статті 94 Кримінально-процесуального кодексу. Такі «заяви» офіційно подаються до правоохоронних органів та стають підставою для порушення справи.

Але «заяви про злочин» мають спеціальну процедуру оформлення, після чого людина попереджається про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, відбувається відбір пояснень і призначається дослідча перевірка.

Саме в цьому значенні суддя Супрун розглядала слово «заяви».

Таким чином, суддя Супрун штучно надала Морозу і Мельниченку статус «заявників» у справі проти Кучми.

Більше того, вона грала спектакль до кінця і з власної ініціативи запросила адвокатів Мороза і Мельниченка як заявників на розгляд скарги адвокатів Кучми — з тим, щоб потім розвінчати їхні «заяви» як оформлені невідповідним чином.

КУЧМУ НЕ ВИПРАВДАНО

Насправді, закриття справи суддею Супрун не дає підстав стверджувати про невинуватість Кучми. Воно лише вказує на помилки Рената Кузьміна при порушенні ним справи щодо Леоніда Кучми.

Тестом, чи був цей план порятунку Кучми узгоджений з Кузьміним, стане подальша доля судді Супрун. Кузьмін як член Вищої ради юстиції має право ініціювати її перевірку. Якщо цього не станеться, то відповідь буде зрозуміла сама собою.

...Станом на кінець 2011 року Леонід Кучма здобув суттєву позиційну перевагу.

Але, попри удар по записам Мельниченка як головному доказу по справі, залишається ще один спосіб їх легалізації. Адже існує кримінальна справа, порушена проти самого Мельниченка. Якщо він наважиться, то записи можуть бути використані ним як доказ того, що, записуючи Кучму, він діяв за крайньої необхідності. І тоді плівки стануть доказом захисту в справі проти Мельниченка.

Родина екс-президента не може почувати себе в спокої ще з однієї причини. Застосований сьогодні сценарій порятунку Кучми подібний до того, який використовувала Юлія Тимошенко в 2004—2005 роках.

Вона навіть домоглася рішення Верховного суду, яке на найвищому рівні визнавало законність закриття справ проти неї. Але це не завадило через шість років їх реанімувати.

І якщо так сталося один раз, то де гарантії, що не станеться вдруге?»