«Помаранчева» дилема

Поки рядові депутати з Партії регіонів блокують роботу Ради, їхній лідер Віктор Янукович, причому під покровом ночі, проводить зустрічі, консультації, переговори з політичними візаві. Про що саме йдеться під час цих таємних нічних бесід — таємниця за сiмома печатками, однак, як вважають деякі експерти, екс-голова уряду намагається добитися прописки в коаліційному домі для своєї фракції. Більше того, існує версія, що Віктор Федорович нібито не проти покерувати депутатським корпусом у статусі спікера. Наскільки реальними є такі кадрові рокіровки й чи дійсно нинішня блокада Ради — лише ширма, за якою ховається силует широкої коаліції у форматі НУ-НС і Партії регіонів, «День» поцікавився у політолога Вадима КАРАСЬОВА.

— Вадиме Юрійовичу, на ваш погляд, нинішні розмови політиків і чиновників про старт коаліційного переформатування — це просто слова й не більше, чи?..

— Ні, знаєте, я думаю, це більше, ніж просто слова й навіть більше, ніж бажання. Однак ніхто не знає, як це зробити: акуратно, елегантно, без електоральних і політичних втрат. «Наша Україна» не може на це зараз піти відкрито, оскільки не доспіла сьогодні ситуація до того, щоб порушувати коаліційну угоду з БЮТом і вступати в коаліційні переговори з Партією регіонів.

— Разом із тим пані Герман говорить про те, що лідер Регіонів під покровом ночі проводить консультації, зустрічі. Думаєте, виводять нову коаліційну формулу?

— Цілком імовірно, що до кінця березня ситуація доспіє. Так, Партія регіонів цього хоче. Вони не знають, як вийти з безглуздого становища: далі блокуючи роботу парламенту, вони очок не набирають, але й вийти з блокування вони не можуть. Їм якнайшвидше треба отримати новий коаліційний формат, і вони готові навіть на те, щоб Януковичу дати місце спікера. Однак «Наша Україна» як фракція не готова вийти з коаліційного процесу з БЮТ і перейти в коаліційний процес з Партією регіонів. Але, припустімо, коаліція НУ НС і ПР відбулася. ТодіБЮТ робитиме те саме, що сьогодні робить Партія регіонів (блокувати роботу ВР. — Авт. ), тільки креативніше. Так, можливо, цю нову більшість підкріпить фракція Литвина. Комуністи — ні, оскільки для Віктора Ющенка це табу. І в результаті знов-таки виходить невелика перевага цієї коаліції над опозицією. Сенс?..

А Юлії навіщо зараз виходити з коаліційного процесу? Для неї кожний день цінний. Їй треба протриматися якомога довше на посаді прем’єр-міністра. Вона поки не готова ні до розриву стосунків iз Президентом, ні до розірвання коаліційної угоди.

— У такому разі, якщо ніхто не готовий, навіщо мусуються розмови про зміну коаліційного формату? Причому, що примітно, такі версії озвучує не лише опозиція, якій, звісно, вигідно поширювати подібні чутки, а й, скажімо, глава Секретаріату пан Балога.

— А тому що це політичним гравцям уявляється більш реальним, ніж дострокові вибори. Цим підживлюють Партію регіонів, і вони на цю наживку клюють, оскільки почали це безглузде блокування, а закінчити ніяк не можуть і не знають, чим воно, власне, має закінчитися. От і все. Тому всі чекатимуть кінця першого місяця весни, чекати, як ситуація «розрулюватиметься» й дозріватиме. Тоді «Наша Україна» стоятиме перед вибором: йди на дострокові вибори, які вона невідомо з яким результатом цього разу програє, чи міняти коаліційний формат.

— Але Віктор Ющенко розуміє, що БЮТ — опозиція значно сильніша, ніж Партія регіонів. Гадаєте, ризикне?

— Так, згоден з вами, БЮТ сильніше в цій ролі. Однак Віктор Ющенко в разі коаліційного альянсу з Партією регіонів отримує одне — свій уряд. За такого розкладу, навіть із сильною й креативною опозицією в особі БЮТ, у нього є більше можливостей стати куратором і генератором політичної стабілізації за допомогою уряду. За допомогою консолідованої виконавчої влади Президент матиме можливість ліквідувати хаос у країні й закласти основу для більш-менш стабільного режиму. Я вже не кажу про те, що консолідована виконавча влада дозволить Президенту взяти під більший контроль конституційний процес.

— Якщо допустити, що спікерський портфель віддадуть Януковичу, то прем’єрський — кому?

— У нинішніх і майбутніх конфігураціях все одно комусь треба віддавати портфель спікера, комусь — прем’єра. Ми ж бачимо, що або буде блокування Верховної Ради, або необхідно спочатку мислити в рамках посадового трикутника й лідера великої партії одразу включати в кадрову композицію. Давно вже говорили, що оплот стабільності це тоді, коли буде дві основні політичні сили, або з третім у владі, або — третій зайвий. Серединного, проміжного становища, яке спостерігається зараз, не виходить...

— Вадиме, а як ви можете пояснити парадокс: коли посаду голови уряду займав Янукович, стосунки по лінії Президент — прем’єр були, нехай холодні, проте не вибухові. А коли в кабінет прем’єра заходить Юлія Володимирівна — ідейна соратниця пана Президента, між Банковою й Грушевського вирує справжній вулкан пристрастей.

— Коли був прем’єр від однієї політичної сили, а Президент від іншої, тоді була гра серйозніша, оскільки тоді лінія конфлікту проходила не тільки й не скільки навколо повноважень, скільки навколо геополітики. Це й ПДЧ, який Янукович не підписав, і російська як друга державна й так далі. Словом, коли прем’єром був Янукович, конфлікт між ним і Ющенком був глибшим, хоча, дійсно, слід визнати, менш публічним, менш яскравим, менш запальним і менш емоційним. А що стосується конфлікту Президента з нинішнім прем’єром, то тут ситуація інша, оскільки бачення зовнішньої політики у Ющенка й Тимошенко збігаються.

— Іншими словами, іміджева конкуренція?

— Ні, навряд чи іміджева, це, швидше, контаймент — стримування президентських амбіцій Юлії Володимирівни. І, слід зауважити, що не тільки Президент займається цим стримуванням, а й чимала частина бізнес-еліти. Більше того, попутником Президента в цьому плані є й Партія регіонів, бо непередбачуваність Юлії Тимошенко для великого бізнесу дуже передбачувана. А чому помітно азарт у стримуванні Тимошенко? Тому що у Тимошенко й Ющенка — один виборець і це теж треба враховувати. Але головне, за що точиться між ними боротьба, — хто стане поводирем, провідником, вождем постреволюційного політичного режиму й постреволюційної держави. Янукович програв 2004 й 2007 року. І фактично він визнає першість Ющенка. Іншими словами, він розуміє, що не зможе стати Президентом України після подій 2004 року. І ті великі бізнес-еліти, які підтримували Януковича, розуміють, що найкращим главою держави й лідером нації або політичного режиму був би Ющенко. А от Тимошенко не згодна на лідерство Ющенка. Точніше, на словах вона нібито згодна, але реально цього поки не видно. А парадокс у тому, що між Ющенком і Тимошенко немає глибокого геополітичного конфлікту, немає розбіжностей у зовнішній політиці, немає істотних протиріч щодо розвитку країни. Вони вийшли з революції 2004 го. Але оскільки вони обоє вийшли з цієї революції переможцями, вони конкурують за те, хто очолить державу.

— Деякі експерти говорять, що для Регіонів Віктор Ющенко потрібен виключно як демократична вітрина для Заходу, не більше.

— Так, з одного боку. Але не забувайте, що тоді Янукович сам хотів стати лідером держави через прем’єрство, а точніше через посилення прем’єрських повноважень. Тепер, після двох поразок Януковича й двох перемог Ющенка на виборах 2004 та 2007 року, регіонали та їхній лідер готові зняти ці претензії.

— І як в вважаєте, тандем двох Вікторів проти однієї Юлії на майбутніх виборах спрацює?

— Це буде не тандем двох Вікторів. Юля йтиме на вибори як електоральний лідер, але елітний маргінал, проти лідера політичних еліт і лідера політичного режиму — Ющенка. Але, врахуйте, що якщо еліти зроблять ставку на когось, то вони зроблять з нього електорального лідера. А діючий Президент, до речі, відпочатку має електоральну фору. Власне, тому Тимошенко не дуже й хоче йти в опозицію, бо розуміє, що з опозиційних позицій набагато важче завойовувати президентські висоти. З прем’єрських позицій вона може добитися прихильності хоча б частини впливових еліт, які могли б вкласти в неї президентську інвестицію.

— Коли пані Тимошенко перебувала в Брюсселі, вона заявила, що в разі ефективної коаліційної роботи вона підтримає кандидатуру Віктора Ющенка на наступних президентських виборах. Голова Секретаріату Президента Віктор Балога пов’язав демонстрацію готовності підтримати Ющенка на президентських виборах з новою порцією висловлювань про можливий імпічмент діючого глави держави. Керівник Секретаріату констатував: «Наполегливість Віктора Ющенка в протидії спробам реанімувати політичну корупцію у вищих ешелонах влади, втіленні важливих державних і соціальних ініціатив наражається на глухий опір тих, чиї корпоративні інтереси не збігаються з поняттями «закон», «чесність», «мораль», «відповідальність». Саме тому знову витягнуто нафталінову ідею про імпічмент, яка не витримує найпростішого тесту на конституційність. Не виключено, що в протистоянні курсу Президента можливі найнесподіваніші політичні конфігурації та союзи». Найнесподіваніші політичні союзи — це, звісна річ, союз БЮТ і Партії регіонів. Сценарій, озвучений Балогою, можливий?

— Якщо гра йде в рамках трикутника, то завжди може знайтися третій зайвий.

Але, мені здається, що процитована вами заява з президентського боку в цьому випадку — це сигнал на розуміння деяким нашоукраїнцям, які не розуміють гру, яку веде Тимошенко з Ющенком, і які беззавітно підтримують лідера БЮТ. Просто іноді треба нагадувати, що можливі й такі кульбіти, й вони, до речі, вже були, коли зусиллями БЮТ і Партії регіонів долалося вето на закон про Кабмін. Однак, на мій експертний погляд, якоїсь гри Тимошенко з Януковичем проти Ющенка не буде. Надто вони різні. Та й навряд чи на це погодяться спонсори й куратори Януковича та Партії регіонів. У принципі, ми повинні сьогодні виходити з того, що основна боротьба за майбутнє національне лідерство йде не між Януковичем і Ющенком і тим паче не між Януковичем і Тимошенко. А боротьба йде між Тимошенко та Ющенком як двома переможцями революційних подій 2004 року. І поки вони не з’ясують між собою стосунки, Україна перебуватиме в певній перманентній і не тільки політичній кризі. А зараз уже зрозуміло, що Янукович знайшов собі місце: він готовий бути другим, розуміючи, що першим уже не буде. Тому для нього краще тримати синицю в руках, ніж віртуального президентського журавля. Це всі розуміють, зокрема й Тимошенко.