Позиція чи фракційна солідарність?

«Фракція «Самопомочі»  відкликає Ганну Гопко з посади голови парламентського комітету у закордонних справах через голосування за запропонований президентом проект змін до Конституції», - говориться на офіційному сайті політичної сили. Як відомо, минулого четверга у Верховній Раді відбулось голосування, відповідно до якого проект змін до Основного закону було спрямовано до Конституційного суду. Проголосували проти цього лише дві фракції парламенту – «Радикальна партія» та «Самопоміч». І тільки  один депутат зі складу останньої проголосував «за» - Ганна Гопко, яку фракція вирішила «покарати». Звичайно, існує багато проблем, пов’язаних із написанням даного проекту змін – як на процедурних, так і змістовних. Проте чи не може народний депутат мати окрему думку, відмінну від фракційної?

«Фракція прийняла це рішення після 10-годинного обговорення протягом двох днів, - коментує «Дню» голова фракції «Самопоміч» Олег БЕРЕЗЮК, - На засіданні фракції також була піднята тема донесення фракційної позиції щодо міжнародної політики України. Перед цим ми два місяці працювали над своєю позицією щодо конституційної реформи. Є два типи голосування: в непринципових питаннях люди, які мають іншу думку, можуть голосувати як вважають за потрібне. Але так як голосування за Конституцію України є принциповим і визначає наше життя на наступні десятиліття, фракція прийняла рішення голосувати проти. Більше того, був люфт – можна було б не голосувати. Основним інструментом роботи в парламенті є політична позиція фракції, яка складається з особистих понять і розумінь депутата. Але колективна мудрість, коли вона є професійною, є значно важливішою».

Та чи це не занадто жорстке рішення щодо Ганни Гопко, яка очолила список «Самопомочі» на парламентських виборах 2014 року?

«Гопко – це людина, яку всі знали до парламентських виборів, і її велика заслуга в тому, що «Самопоміч» сьогодні є в парламенті, тим більше, що вона була першим номером списку, - коментує «Дню» народний депутат від «Самопомочі» Вікторія ПТАШНИК, яку фракція вирішила відкликати зі складу Конституційної комісії за те, що вона «не відстоює позицію фракції на засіданнях комісії», на яких та проголосувала «за» конституційні зміни. «Я не підтримую те, що відбувається щодо Ганни Гопко, - продовжує Пташник, - У неї була позиція, яку вона відкрито висловлювала та пояснювала – чому вона хоче голосувати «за» конституційні зміни. І намір зняти її з посади голови комітету – незрозуміла для мене реакція фракції на це. Питання заняття посад в комітетах повинне підніматися, коли депутат неналежним чином виконує свої обов’язки, перебуваючи на відповідній посаді».

Окрім Вікторії Пташник, за Ганну Гопко вступилися й інші її колеги-парламентарі, які порівняли рішення «Самопомочі» із внутрішньопартійною діяльністю КПРС. А народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Ірина Геращенко зазначила у коментарі на Facebook: «На це не буде голосів. І питання не в голосуваннях депутатів, які точно не раби фракцій чи іх голів. А в тому, що в нас немає питань до пані Гопко як до голови комітету. І до Вікторіі Пташник - я особисто вважаю її одним із найбільших фахівців в антимонопольних питаннях».

Проте більш критично до дій Гопко поставилася політолог Вікторія ПОДГОРНА. За її словами, «якщо кожен депутат матиме окрему позицію, то фракції як такої не буде». «Є поняття інформаційної дисципліни, яке є ключовим, - зазначає Подгорна, - Якби мова йшла про звичайний законопроект, який потребує простої більшості у 226 голосів, то питання б не було принциповим. Але конституційні зміни під час їх остаточного прийняття вимагатимуть 300 голосів, тому кожен голос парламентської сили буде важливим». Політолог продовжує: «В усьому світі є принципові питання, які стосуються всієї країни – голосування за уряд, конституційні зміни, відставки та призначення ключових фігур. І якщо фракція вирішила голосувати якимсь чином, то Гопко могла хоча б не голосувати або «утриматись». В крайньому випадку вона б мала хоча б озвучити свою принципову позицію та в чому вона полягає. А вона цього не зробила, тож це виглядає як особистісне голосування, і з точки зору публічності вона зробила помилку. Для політиків це небезпечно, адже як би ми не ставилися до лідерів, політика стосується дуже багатьох людей, тому приймати особисті рішення дуже небезпечно».

За словами Вікторії Подгорної, «це проблема неузгодженості позиції всередині політичної сили та нез’ясованості певних питань, які призвели до подібної ситуації». «Враховуючи те, що «Самопоміч» - це нова політична сила, а Ганна Гопко - молодий політик, потрібно більше працювати з людиною, а не робити одрази такі жорсткі висновки щодо її роботи, - вважає ПОДГОРНА, - Я дуже поважаю Ганну Гопко, якій скоріше просто не вистачило досвіду для розуміння цього питання. Думаю, в її діях не було злого умислу – це просто питання політичного досвіду, бо такі рішення треба приймати в системному ключі».

Щоб краще розібратися у ситуації, «День» звернувся до Ганни ГОПКО за ексклюзивним коментарем:

- Розкажіть ваше бачення тієї ситуації, яка сталась всередині фракції «Самопоміч».

- Спочатку у деяких представників фракції були наміри, щоб я написала заяву та склала депутатський мандат, а потім – пропозиція щодо виключення з фракції «Самопомочі», яка не знайшла підтримки. Тоді мене вирішили відкликати з посади голови Комітету у закордонних справах. До цього я 2,5 години відповідала на різні запитання колег із «Самопомочі».

- Чому ви вирішили голосувати у розріз із позицією фракції щодо принципового питання змін до Конституції України?

- У питанні голосування за зміни до Конституції треба демонструвати відданість в першу чергу державі Україна, яка є важливішою за будь-які партійні інтереси. Треба завжди залишатися собою, спиратися на професійний досвід та розуміння ситуації, голосувати по совісті та пам’ятати, що тебе обирав український народ, який довіряв тобі вирішувати ті проблеми, які є в державі, щоб вона ставала сильною. Тому, розуміючи та маючи більш детальну інформацію про ситуацію на Сході та на міжнародній арені від наших партнерів з США, Канади, Німеччини, Польщі, НАТО, маючи пряму комунікацію з різними політиками світу, які нас підтримують, я голосувала за направлення проекту змін в Конституційний суд для висновків на відповідність Конституції.

Депутати мають приходити в парламент, щоб представляти не інтереси фракцій, а України. Можливо, в цьому моєму рішенні і був сигнал: «Колеги, подивіться на питання, які є, більш стратегічно. Подивіться, які думки є в Україні, на Заході щодо підтримки України. Думайте наперед!». Треба оцінювати свої реальні можливості. Шкода, що мої аргументи не знайшли підтримки фракції і в такому важливому питанні не була продемонстрована єдність коаліції. Хоча це є важливий процедурний крок, коли Президент має право направити в Конституційний суд проект змін. А вже потім, відповідно до рішення Конституційного суду, це питання вирішуватиметься парламентом остаточно. Можливо, там буде окрема думка. До того ж, треба переглянути склад КСУ, до суддів якого є питання як причетних до надання Януковичу безпрецедентних повноважень у нелегітимний спосіб. Окрім цього, зараз ми отримали додатковий аргумент для тиску на Росію для запобігання подальшої ескалації бойових дій, для вимог до міжнародних партнерів проявити єдність та ефективність у вимаганні в РФ виконати ключові пункти Мінських домовленостей.