Про «ефект сотника Володі»

Сьогодні до України прикута увага всього світу. Після трьох місяців жорсткої боротьби і протистояння Євромайдан і опозиція таки усунули від влади Віктора Януковича. Ціна виявилася дуже дорогою: сотня загиблих, до тисячі поранених та покалічених, кілька десятки вважаються зниклими безвісті. Таку ціну за зміну влади в новітній історії Україна ще не платила. Але відмінність ситуації якраз полягає в тому, що люди вмирали не за кланово-олігархічний пакт і переформатування влади, а за зміну системи. Те, що відбувається останніми місцями в Києві, можна трактувати як повстання, але поки не як революція. Система поки не демонтована.

Здавалося б непохитна влада Януковича, який протягом всіх чотирьох років свого президентства цементував вертикаль влади, змістити буде неможливо. Але дух протестувальників виявився незламним, суспільство самоорганізувалося і перемогло. Після зникнення вже колишнього президента Януковича та його найближчого оточення (Клюєва, Арбузова, Захарченка, Пшонки, Клименка...),  громадськість отримала доступ до їх маєтків. Подробиці палаців колишніх керманичів держави шокують. В ЗМІ, а особливо в соцмережах, зараз смакують подробиці розкоші багатіїв: золото, антикваріат, колекції, екзотичні тварини, спортивні комплекси, найдорожчі машини... Проте тут дуже важливо не переключати увагу на ці подробиці, а говорити про головне заради чого люди протестували і вмирали.

Безумовно, зараз першочерговим завданням є відновлення керованості державою та збереження її цілісності. Хоч і спостерігається масовий вихід регіоналів з партії, керують в східних та південних областях люди точно не з нової влади. З ними треба домовлятися. І якщо харківський дует «Добкін-Кернес» вже відхрещуються від сепаратистських заяв, в Криму такі заяви лунають. А в окремих регіонах пройшла хвиля проросійських мітингів.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Другим важливим завданням є виявлення і притягнення до відповідальності всіх причетних (замовників, координаторів та виконавців) до злочинів в останні місяці. Хто віддавав накази по розгону майданів, розстрілу людей? Хто викрадав та катував протестувальників? Хто наймав «тітушків»? На ці та інші запитання мають дати відповідь ті, хто сьогодні контролюють силові органи.

Третє. Формування влади. За ці останні дні в парламенті відбулося стільки подій, що розібратися в них навіть правнику — складно. Однозначно, юридичної чистоти в усіх ухвалених рішеннях немає. Експерти схиляються, що вони також диктуються вимогою ситуації, що склалася, та політичною доцільністю. Серед ухвалених рішень: повернення в дію змін Конституції 2004 року; звільнення екс-прем’єра Тимошенко; призначення Турчинова спікером парламенту; відсторонення від влади Януковича, обов’язки якого виконує той же Турчинов; призначення в. о. міністра внутрішніх справа, уповноваженого з контролю за діяльністю Служби безпеки; уповноваженого з контролю за діяльністю Генеральної прокуратури; скасування  «мовного закону», судової реформи...

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

На вчорашній вечір Верховна Рада продовжувала засідати. У неї багато роботи — формування парламентської коаліції, обрання нового голови і склад Кабінету міністрів, голови Національного банку... На фоні форсованого переформатування влади та кулуарних домовленостей, серед громадськості все частіше звучать перестороги, що Євромайдан був лише способом приходу до влади інших облич (серед яких ті, хто багато разів себе дискредитував), а не зміна системи. Виходячи з того, як себе поводять політики (старі методи і способи ухвалення рішень), вони не зрозуміли, що сьогодні Майдан інший, комбінації не пройдуть. Приклад уже є — зупинка кортежу Яценюка та Тимошенко в аеропорту і зауваження: так більше не можна.

«СЬОГОДНІ ЛЮДИ НЕ НАЛАШТОВАНІ ТЕРПІТИ ПОВЕРНЕННЯ ДО СТАРИХ ПРАВИЛ»

 Вікторія ПОДГОРНА, політичний консультант:

— Події останніх днів драматичні. Було важко уявити собі, що влада зможе піти не просто на силовий сценарій, а фактично на розстріл мирних громадян, протестувальників, ще й у такій кількості. Це тягне на злочин проти людяності, Гаазький трибунал. Вчинки влади, особисто колишнього президента Януковича, перетнули межу і перешли у площину злочинних дій. Його зі спільниками має бути покарано.

Політичні події розгорталися у зв’язку зі страшними рішеннями влади. Вони були закономірні, тому що витримати те, що відбувалося, українське суспільство не могло. За три місяці люди переосмислили багато речей, і це поставило владу поза законом та легітимністю, тобто будь-якою підтримкою більшої частини суспільства — на сході, на жаль, настрої трохи інші, вони просто ментально не здатні сприймати деякі речі через тривалу пропаганду й незнання правди. Політичні ж події досить істотні. Президент став злочинцем. Парламент став центром ухвалення рішень, але процеси, які там відбуваються, напружують суспільство та Майдан. Окрім того, що було ухвалено дуже важливі рішення: відсторонення від влади Януковича, призначення президентських виборів, встановлення контролю над силовими структурами — це вкрай важливо, враховуючи ситуацію із силовими діями.

Форсовані рішення, які ухвалює переважно команда «Батьківщини», містять як доцільну складову, так і суто політичну. Очевидна спроба не те щоб захопити, але перевести владу у свої руки. Для того щоб навести лад, не потрібно захоплювати всі посади, вирішувати питання скопом, без обговорення із громадськістю. Єдине, що було зроблено, Аваков поспілкувався із Самообороною і залучив їх до контролю над ситуацією в країні та силовими структурами. Але цього замало, тому що всі стратегічні рішення приймаються в парламенті, насамперед, опозицією, без урахування думок громадськості, хоча Майдан і досі стоїть і залишається суб’єктом політичних процесів. Загалом, без Майдану вони не змогли б отримати контроль над парламентом та владою в країні. Тож, цей політичний крок досить цинічний. Це — стандарти старої політики, яка повинна змінитися. Суспільство має велике замовлення і на зміну політичних облич, і на зміну політики як такої. Люди стояли не заради зміни одних облич на інші — ми це проходили у 2004 р. Люди прагнуть зміни системи, правил гри, зламу олігархічної корупційної моделі держави й економіки, яка не дає жити мільйонам людей. Вони зробили все для цього. Якщо ж опозиція буде поводитися так і надалі, вона ще більше відштовхуватиме Схід та Південь, даватиме можливість таким людям як Кернес та Добкін повертатися й розуміти, що правила гри залишилися незмінними.

Політикам потрібно було б продемонструвати принциповість, а Майдану, натомість нагадати політикам про їх моральні та інші зобов’язання перед суспільством і створити альтернативні механізми контролю за новою владою, щоб не відбулося повернення до старого алгоритму політики.

Окремо варто згадати повернення Юлії Тимошенко. Як людина, я згодна, що вона — політичний в’язень, і її потрібно було звільнити. Однак її політичні амбіції, про які вона заявила одразу, щойно приземлився літак, виглядають не зовсім адекватно. Напевно, вона не зовсім адекватно розуміє ситуацію в країні. Повернення старих політиків та старої політики — не на часі та не у порядку денному, сформованому Майданом, який прошов через такі великі втрати та іспити. Якщо політики не будуть обережними, відбудеться подальший розвиток революційних дій. Сьогодні люди не налаштовані терпіти перехід до старих правил.  

«НЕ ХОТІЛОСЯ Б, ЩОБ УСПІХ РЕВОЛЮЦІЇ ТЛУМАЧИВСЯ ЯК ПЕРЕМОГА ОДНІЄЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНИ НАД ІНШОЮ. А ТАКА НЕБЕЗПЕКА Є»

 Iрина БЕКЕШКIНА, голова Фонду «Демократичні ініціативи» ім. I. Кучеріва:

— У країні відбулася революція, однозначно. Поки що вона йде успішно для революціонерів, але це ще не кінець. Метою було не лише змінити владу, а й змінити життя. Наскільки це буде реалізовано покаже час, власне тому і стоять барикади і тому Майдан не розходиться. Основні вимоги Майдану були задоволені: відставка Януковича, вибори тощо. Що ж до інших запитів — їх не так легко й швидко можна виконати. Очевидною є потреба у реформах та новому уряді, який не повинен будуватися за партійним або ідеологічним принципом, — там мають бути професіонали.

Основне завдання парламенту — якомога швидше відбудувати функціонуючу владу. Крім того, потрібно провести розслідування щодо винних у злочинах проти людей, попередньо провівши зміну кадрів у прокуратурі та міліції: розслідування власних злочинів це нонсенс. Заразом, новопризначений уряд повинен відвернути дефолт, який насувається на Україну й вберегти її від економічної катастрофи. Адже казна пуста, грошей немає.

Що мені не сподобалося в перших кроках нових очільників — нотки популізму, до якого зараз не потрібно вдаватися. Наприклад, ініціатива щодо скасування пенсійної реформи. Багатші країни збільшують пенсійний вік не тому, що це їм подобається, це — необхідність. Якщо таку реформу провели замість вас інші, не чіпайте ті питання. Є небезпека, що нова влада буде вдаватися до популізму, і це лише погіршить ситуацію. Потрібно чесно говорити з людьми про існуючі проблеми й наголошувати на тому, що простих рішень немає.

Із Майданом треба вести діалог, але це досить складно, тому що Майдан не втілений у конкретних людях. Якщо він хоче бути стороною переговорів, потрібно виділити кілька людей, які стануть учасниками переговорів. Утім, це доволі складно, тому що Майдан досить фрагментарний і не має певного центру управління. Але деякі рекомендації Майдану цілком раціональні. Ті, хто відзначилися на Майдані й продемонстрували свою здатність займатися певними питаннями, можуть бути у складі уряду чи в інших керівних інстанціях. Є ініціатива висунення Ольги Богомолець, якщо вона, звісно, захоче, на посаду міністра охорони здоров’я. Також є пропозиція включити людей з «Правого сектору» та Самооборони до лав МВС. Залучати потрібно й представників громадських організацій. Наприклад, Ігор Коліушко, який має депутатський досвід, міг би бути міністром юстиції.

Загалом, дуже не хотілося б, щоб успіх революції тлумачився як перемога однієї частини України над іншою. А така небезпека є. Я не вважаю, що скасування закону про мови було першочерговим завданням, тим паче, аргументуючи це тим, що російська — мова окупантів. Неможна діяти таким чином. Насамперед потрібно вирішувати завдання, які об’єднують Україну, а таких дуже багато.

«...АЛЕ БОРОТЬБА ЗА СТАНОВЛЕННЯ НОВИХ ПРАВИЛ ЖИТТЯ МАЄ ТРИВАТИ»

 Левко ЛУК’ЯНЕНКО, громадський і політичний діяч, Герой України, колишній політв’язнень:

— Нація, яка не хоче посилати своїх синів на смерть за свободу нації — не буде мати свободи. Національна свобода — це настільки велика цінність, що кожна нація повинна жертвувати своїми синами задля збереження національної незалежності. Шкода, що загинули люди, але якби не було цієї стрілянини — світ, нація не сколихнулись би. Усі бачили, як на вулицях снайпери розстрілювали людей. Ці аргументи, думаю, були бронебійними на переговорах із Януковичем. Без цих смертей такої зброї на дипломатичних переговорах в опозиції не було б. Сильний тиск із боку суспільства змусив Януковича капітулювати. Нині злочинці від влади тікають від відповідальності за злочини щодо української нації. Але кожен винний має бути покараний.

Зараз ми бачимо процес становлення нової влади. Нова опозиційна більшість у Верховній Раді прийняла за ці дні багато важливих рішень. Основне — повернення до Конституції 2004 року, яка звузила права президента і посилила вплив парламенту. Але маємо небезпеку — Партія регіонів думає залишитися при владі. Усі вони тепер дуже дружно критикують Януковича, хочуть себе обілити і залишитися при владі. Це — страшна небезпека для майбутнього України.

Якщо їм вдасться повернутися до влади, то через місяць-півроку ми побачимо, що в нас нічого не змінилося. Бо справа ж не в особі самого Януковича (хоча це теж має величезне значення), а в тому, що була створена величезна партія олігархів, злодіїв, шантажистів... І якщо навіть у Партії регіонів не стане кількох керівників, — решта придасть новій державі старий зміст. Тоді перед Україною може знову стати питання про продовження боротьби за справедливість у суспільстві.

Ми живемо у дуже відповідальний момент. Не можна допустити повторення ситуації, яку ми мали 2004 року і нового повернення Партії регіонів.

Якщо нація бореться за те, щоб в Україні була справедливість, демократія, щоб ми жили в ореолі європейської цивілізації, то необхідно почистити владу повністю. Треба розглянути персональну участь кожного (у всіх — своя) і неодмінно засудити натхненників, організаторів і виконавців злочинів.

Також немає гіршої біди для будь-якого суспільства, коли бізнес зростає із владою. В Україні це сталося. У нас знищено судову систему як захисника справедливості для людей. Вимога їхнього відокремлення — зараз чи не основна.

Важливим є і принцип добору кадрів — людина, яка має бізнес, повинна зробити вибір — або ти йдеш у політику, або залишаєшся в бізнесі. Поєднувати це не можна. Це знівелює всі права громадян та унеможливить встановлення справедливості в нашому суспільстві.

Майдан має стати гарантом того, щоб ВРУ не стала черговим збіговиськом олігархів, які через півроку наплюють на народ і будуть з нього знущатися. Зміняться лише прізвища. Щоб цього не сталося, має бути Майдан, який підніматиме людей на сполох і вестиме постійний контроль над політиками.

У ВРУ має відбутися внутрішня структуризація — формування коаліції. Далі треба підшукувати відповідальних людей для нового уряду. Слід призначити і главу НБУ. Є проблема інформаційного простору, який до Майдану належав обмеженому колу осіб і не служив українській нації. Ця революція дала українцям змогу повернутися до своїх духовних цінностей. Необхідно зробити український простір національним і консолідуючим чинником формування нової державності.

Зараз ми бачимо деяких політиків, які дбають не про Україну, а лише про свої посади. Здається, Майдан їм уже заважає і вони б хотіли, аби він розійшовся. Проте для того, щоб виграв народ, Майдан має стати рушієм становлення нових правил життя. Нам необхідно очистити землю від імперських символів.

Колишня влада вважала за злочинців людей, які зі зброєю в руках воювали за самостійну Україну. Друзі, які сиділи зі мною в концтаборах, померли з тавром «злочинець» у самостійній Україні. Це просто немислимо. Тепер ми повинні виправити те, що за 23 роки державної незалежності так і не зуміли зробити.

Необхідно очистити весь апарат влади і виганяти старі кадри. Я не кажу, що їх треба судити так само, як вони судили нас, але допускати їх до влади більше не можна. Борцям за волю України треба забезпечити нормальні умови життя бодай під кінець життя...

Звісно, не треба забувати, що паралельно за нами пильно спостерігає інша сила — Московія. Путін має план підкорити всю Україну. Якщо не вдасться захопити всю, то бодай якусь її частину. Тому ми не можемо заспокоюватися.

Те, чого ми досягнули — вирішальна перемога в бою. Але це не кінець боротьби. Її треба продовжувати. Тому я дуже радий, що є Майдан, який стоїть і пильно дивиться за роботою нової влади. Для патріотичних сил зараз не час для відпочинку. Ми відсвяткували перемогу над Януковичем, але попереду — не менш важлива робота. Якщо ж ми, не дай Боже, проспимо цей момент і заспокоїмося, то зовсім скоро можемо опинитися в новому ярмі.

Підготували Юлія ЛУЧИК, «День», Анна ЧЕРЕВКО