Про «грішне із праведним»

Вчора о 21:00 за київським часом в міжнародному аеропорту Хосе Марті у столиці Куби - Гавані відбулася перша в історії зустріч між Папою Римським Франциском та очільником РПЦ патріархом Кирилом.

Як повідомляють ЗМІ, очільники церков тричі обмінялися «братнім цілуванням», обнялися і привітали одне одного.

Як передає «Радіо Ватикану», в рамках зустрічі відбулася двогодинна приватна розмова, після якої – підписання спільної Декларації. «Ми розмовляли, як брати. Ми маємо те саме Хрещення, ми є єпископами, ми говорили про наші Церкви та дійшли до порозуміння в тому, що єдність будується, спільно прямуючи вперед. Ми висловлювали ясно, без недомовок», – цитує Папу Франциска ЗМІ. За словами Папи Римського, під час зустрічі також йшлося про «серію ініціатив», які, на його думку, є здійсненними. Окрему подяку він склав кубинській владі за вклад у перебіг цієї зустрічі.

У свою чергу патріарх Кирил назвав розмову «братньою дискусією», з усвідомленням відповідальності за обидві Церкви і за майбутнє християнства, яка «наповнена змістом, що дало змогу зрозуміти позицію одне одного». За його словами, обидві Церкви можуть разом трудитися над тим, «щоб не було війни, щоб повсюди шанувалося людське життя, щоб скріплювалися основи моралі родин та осіб».

Обидві делегації обмінялися подарунками.

Пізніше з’явився сам текст спільної Декларації:

1. Волею Господа Бога, від якого походять всі дари, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, з допомогою Святого Духа Утішителя, ми, Папа Франциск і Кирило, Патріарх Московський та всієї Руси, зустрілися сьогодні в Гавані. Дякуємо Богові, прославляємо Пресвяту Тройцю за цю першу в історії зустріч.

2. Наша братня зустріч відбулася на Кубі, на перехресті між Північчю та Півднем, між Сходом та Заходом. З цього острова, символу надії «Нового світу» та драматичних подій історії ХХ сторіччя, звертаємо наше слово до всіх народів Латинської Америки та всіх інших континентів.

26. Вболіваємо з приводу протистояння в Україні, що вже спричинило багато жертв, завдало незліченні страждання мирним мешканцям та привело суспільство до важкої економічної та гуманітарної кризи. Закликаємо всі сторони конфлікту до розсудливості, суспільної солідарності та до діяльного будування миру. Заохочуємо наші Церкви в Україні трудитись над досягненням суспільної гармонії, утриматися від участі в протистоянні та не підтримувати його подальший розвиток.

27. Висловлюємо побажання, щоб було подолано схизму між православними вірними в Україні на основі існуючих канонічних норм, щоб усі православні християни України жили в мирі та гармонії, і щоб католицькі спільноти країни сприяли цьому, щоб наше християнське братерство ставало дедалі видимішим.

Повну версію Декларації наводить «Радіо Ватикану».

Як до цієї зустрічі та спільної заяви відреагували в Україні, яка страждає від російської агресії, і в якій Російська православна церква зробила свій «внесок»?

Пропонуємо вам реакцію соцмереж.

Костянтин МАТВІЄНКО, політолог, зазначає:

«Гаванська декларація, підписана учора папою Франциском та патріархом Кирилом, поміж іншого визнає, що "уніатизм" це "метод минулого". Вітаючи "безпрецедентне відродження християнської віри у Росії", Декларація не згадує про подвиг Української Греко-католицької Церкви, яка зберегла себе у катакомбах часів СРСР, у сталінських таборах і тюрмах. Франциск не відчуває прагнень українських греко-католиків. У пп. 26 і 27 Декларації йдеться про Україну. А ні слова про засудження участі священників РПЦ у підтримці терористів на Донбасі і у Криму. Жодного заклику до Путіна припинити, розв'язану ним війну проти християнської України, жодного засудження вбивств протестантів та інших християн на Донбасі, про терор проти вірних Київського патріархату та УГКЦ з боку російських терористів. Хорошу вони підписали Декларацію. Самовикриваючу. Ця Декларація показує, що окрім, як на себе, Україні немає більше на кого сподіватися».

Олександр САГАН, релігієзнавець, написав на своїй сторінці Facebook:

«Підписана "Франциско-Кирилівська" декларація засвідчує повну неспроможність українського посла при Святому Престолі Тетяни Іжевської, яка ось уже 10 років незмінно (!) на цій посаді, що є порушенням ротаційного принципу. Думаю, що УГКЦ, православні Церкви, а також громадськість мали б висловитися із цього приводу. Бо ці сімейні підряди (як підвид корупції) у дипломатії, як бачимо, закінчуються тезами про "протистояння в Україні" (фактично декларується російська ідея "про громадянську війну" в Україні). Чи не пора дипломатію при Святому Престолі розглядати як роботу, а не пенсійний пансіон?»

Георгій Коваленко, протоієрей, речник УПЦ (МП) вважає:

Зустріч Папи Римського з Патріархом Кирилом з релігійної точки зору є історичною - але навряд чи релігійний чинник тут є основним. Вже другий день доводиться говорити щодо зустрічі Папи і Патріарха. Спробую узагальнити власні думки.

У цієї зустрічі два аспекти - релігійний і політичний.

З релігійної точки зору зустріч, безумовно, історична і значуща. Але особисто я сумніваюся, враховуючи поспіх і місце проведення, що релігійний чинник є основним. Тому розпочну з геополітичної складової.

Ця зустріч нагадує мені радянську "дипломатію" часів "холодної війни". Тоді РПЦ не без допомоги "компетентних органів" активно боролася за світову гегемонію, займалася таємною дипломатією і навіть зовнішньою розвідкою. Для цього в Церкві було створено спеціальну структуру – "Отдел внешних церковных сношений Московского Патриархата" (ОВЦС МП). Пізніше слово "сношения" було замінене на слово "связи".

Саме цю структуру багато років з радянських часів і до свого обрання главою Церкви очолював Патріарх Кирил. Тому можна не сумніватися, що місію на Кубі буде виконано професійно. Як можна і не сумніватися, що ця зустріч є складовою частиною великої геополітичної гри, що за допомогою РПЦ веде Росія із Західним світом, частиною якого є держава Ватикан, главою якої є Папа Римський.

Щодо релігійної складової, то як православний християнин, який пам'ятає заповідь Христа до своїх учнів бути єдиними і який хотів би бачити Православ'я відкритим до діалогу і з суспільством і з іншими християнами, щиро радію самому факту такої зустрічі і спілкуванню глав християнських Церков, які мають великий потенціал. Спільне свідчення про Христа і християнські цінності – це головна місія Церкви Христової, конфесійні перегородки в якій, за мудрим висловом когось з богословів, не доходять до Неба. І мене, як віруючу людину, тішить, що та сама політика, яка до цього була головною перепоною цієї зустрічи, тепер зробила її можливою.

Чи будуть Папа Римський і Патріарх Московський говорити про Україну? Можна не сумніватися. Про це свідчить заява патріаршого прес-секретаря перед відльотом з Москви: "В недавней поездке в Швейцарию патриарха сопровождал митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий, теперь с нами летит управделами УПЦ (керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Поканич) - авт.). Это важно, поскольку свидетельствует о единстве Русской православной церкви, куда входит УПЦ". Тобто, друга за адміністративною посадою людина в УПЦ МП разом з Патріархом Московським буде свідчити перед Папою Римським і всім світом про єдність Руської Православної Церкви і єдине бачення ситуації в Україні.

І тут у мене виникає декілька запитань.

Перше до українських греко-католиків: чи буде хтось від них свідчити про свою позицію і єдність з Римо-Католицькою Церквою перед Московським Патріархом, який довгий час заявляв, що саме існування УГКЦ є перешкодою для зустрічі з Папою?

Друге запитання до нас, православних України: хто має засвідчити, що Українське Православ'я не має єдності, в тому числі і "завдячуючи" Московському Патріархатові? Хто має засвідчити, що в Україні є мільйони православних, які не бажають бути частиною "русского міра", який тривалий час проповідує і просуває Московський Патріарх, а також російська пропаганда і зброя?

Є запитання і до української влади. Але щоб не виглядати невігласом, висловлю сподівання, що маючи президентом випускника Інституту міжнародних відносин, вона розуміється на геополітиці краще за мене.