Про мітинг у Холодному Яру
Можливо, варто «перезавантажити» формат урочистих заходів?![](/sites/default/files/main/articles/23042013/5foto.jpg)
На Черкащині цими вихідними відбулися урочистості в Холодному Яру. 21 квітня туди приїхала орієнтовно тисяча осіб. Акція відбулася «під патронатом» опозиційних партій, котрі скористалися можливістю розповісти про владу все, що накипіло. І згадати, як з ворогами чинили справжні патріоти — учасники Коліївщини. Поряд із дефіцитом державних прапорів можна було спостерігати різнобарв’я прапорів партійних, а також численні велетенські панно з зображенням екс-прем’єрки Юлії Тимошенко. Народні депутати невтомно щось кричали в мікрофони, перетворюючи урочистості на мітинг. Коли кілька прихильників Партії регіонів спробували розгорнути свої стяги, то їм відразу ж завадили це зробити. Прапори пошматували. Сучасна «коліївщина» на цьому скінчилася.
Ми їхали з Черкас до Холодного Яру з делегацією Народного Руху України. Черкаські «рухівці» навідуються в ці місця ще з 1990-х. Як розповів археолог Михайло Сиволап, вони були першими, хто започаткував традицію холодноярських урочистостей. Але тоді все відбувалося дещо інакше.
«1990 року ми вперше встановили в Мельниках хрест, а комуністи його вже наступного дня зрізали», — пригадав пан Михайло. Він був нашим екскурсоводом і повідав чимало цікавинок про Холодноярщину. Слухаючи його розповіді, ми доїхали до Медведівки і вирішили зупинитися біля пам’ятника Максимові Залізняку. Там ми зустріли уже добре «нахолодноярених», тобто п’яних козаків. Усі, як один, зрозуміло, «офіцери». О дев’ятій годині ранку вони гуляли в місцевій забігайлівці, а потім почали дуже агресивно й героїчно кричати, які вони «справжні» козаки-характерники, герої і взагалі найкращі у світі, коли збоку почули сміх дівчат, котрий сприйняли як постріл із ворожих гармат. Потім ці «доблесні воїни» біля пам’ятника авторові роману «Холодний Яр» Юрію Горлісу-Горському шматували залишки прапора Партії регіонів, позуючи перед камерами.
Можливо, Холодний Яр стає випусканням зайвого пару і якимось «генделиком»? Можливо, варто якось «перезавантажити» формат урочистих заходів?