Про «правильний діагноз»

Редактор міжнародного відділу газети «День» Микола Сірук 14 квітня відзначив свій 60-літній ювілей. Як сам жартома зізнався — «в строю», тобто у закордонному відряджені у Республіці Корея. Микола Олександрович пов’язаний з «Днем» з першого року існування газети — відколи в 1996-му прийшов у редакцію «нової, але відразу було зрозуміло, що якісної аналітичної газети» на співбесіду. Відтоді він об’їздив десятки країн, зробив сотні інтерв’ю та написав тисячі матеріалів, дивлячись на будь-які ключові міжнародні події у ракурсі українського контексту.

— Газета «День» для мене стала своєрідною дорогою у життя, — говорить Микола Сірук. — Вона відкрила нові, невідомі самому собі професіональні якості, що до цього були приховані. Насправді, я дуже довго йшов до «Дня». Кар’єру журналіста починав, виконуючи технічні, згодом літературні переклади в різних газетах. А  наприкінці 1996 року потрапив у «День». Це був перший рік існування газети! Я активно спостерігав за ринком української преси, і не помітити нову, цікаву, амбітну та якісну газету не міг. Тому просто прийшов у редакцію і запитав, чи не потрібні мої послуги. Мене запросили спочатку робити переклади для сторінки «Погляд», згодом дописувати у відділ науки. Невдовзі з’явилася вакансія у міжнародному відділі, і я залюбки пішов працювати... спочатку на півставки. Пам’ятаю свою першу зустріч з головним редактором «Дня» Ларисою Івшиною: вона привіталася і запитала, чи маю якісь свіжі, оригінальні пропозиції?.. Відразу засипав ідеями.

Газета дала мені нове життя, перспективу професійного зростання та головне — можливість передати читачам те, що бачив, читав і пропустив через себе. Я пишу «очима» газети «День», яка є україноцентристською. А ще — попри вік, я весь час навчаюся та дослуховуюся до порад, адже меж досконалості немає.

— Чим подача міжнародної інформації в «Дні» відрізняється від інших газет?

— Більшість газет просто інформують про ситуацію в світі, як правило, про найбільш гучні події. Ми ж шукаємо посил та оригінальну думку. Пишучи на міжнародну тематику, «День» пропускає новини, події, факти через український контекст. Важлива складова — історичні паралелі. Відповіді на актуальні проблеми, хай як це дивно, часто можна знайти в історії. Тому «День» закликає до глибокого індивідуального переосмислення минувшини. А взагалі у нас — свій погляд, своя оцінка, свій аналіз. І це читачі ніколи не переплутають з іншим стилем.

— Англомовний дайджест «Дня» виходить з 1998 року. А з лютого цього року — аналітика, репортажі, інтерв’ю та новини — у новому динамічному та модерному форматі А3. Наскільки важливо, на вашу думку, щоб газету читали в дипломатичних установах, урядових та неурядових міжнародних організаціях?

— Англомовна версія газети «День» покликана розплющити очі світові на реальний стан речей в Україні. І в цьому плані роль та значення «Дня» переоцінити складно. Інше — як цього ефекту досягти? Як пояснити послам та іноземним дипломатам, що вони повинні починати свій день у буквальному розмінні — з українського «Дня»? Якби люди, які в Європі та світі ухвалюють рішення, читали нашу газету і робили правильні висновки з прочитаного, переконаний, ситуація наразі була б позитивно іншою. Знаю, що в цьому плані вже зроблено чимало. Більшість послів читають англійську версію нашої газети, частині дипломатів — готують витяжки з «Дня» — так би мовити найважливіше для них. Американський посол натомість зізнавався, що читає повністю. Треба шукати «шляхи» донесення нашої інформації до них. Як правило, це робиться через радників. Більшість з них про газету знають. Залишилося правильно пояснити важливість її прочитання. Думаю, це можна зробити зокрема й ефектними промо-акціями. І «День» це вже робить, як ви влучно зауважили, змінивши формат та стиль подачі інформації.

— Ви часто зустрічаєтеся з міжнародними політиками та експертами найвищого рівня, і принагідно як бонус декому з них даруєте книжку з Бібліотеки «Дня» «Україна Incognita. ТОП-25». Як вони реагують? Наскільки інформація, що подана в книжці, допоможе їм правильно оцінити нинішню ситуацію?

— Відомі західні експерти, які мають сферу професійних зацікавлень, просто зобов’язані прочитати книжку «Україна Incognita. ТОП-25». Вони поглиблять свої знання, і, я переконаний, будуть давати більш точний аналіз подій у нашій країні. Відповідно, в їхніх аналізах і текстах, що з’являються на Заході, буде правильно встановлено «діагноз». Тому експерти залюбки приймають подарунок «Дня», більше того — самі купують наші історичні книжки. Щодо лідерів західного світу, відомих політиків, то, звичайно, їм теж було б добре, прочитати наші книжки. Це допомогло б більш чітко відчути і зрозуміти нашу країну. А правильне, глибоке «відчуття» України може прийти до них зокрема й від прочитання книжки «Україна Incognita. ТОП-25», яку «День» завбачливо видав не лише українською, а й російською та англійською мовами.

Ті, кому я вручав книжку, дуже дякували і обіцяли прочитати. Найбільше запам’яталася щира реакція президента Ради американської зовнішньої політики Германа Пірхнера. «Це надзвичайно цікава книжка, — сказав мені Пірхнер, який, до речі, цікавиться історією та сам написав книжку про Україну. — Я знаю чимало про історію України. А в цьому виданні наводиться багато нових фактів, які є корисними для внутрішніх дебатів у Вашингтоні про політику щодо України. Тут йдеться про українську ідентичність, її коріння, унікальність культури. І тому це дуже допоможе у формулюванні політики щодо України». Думаю, краще не скажеш. Люди читають, залюбки діляться своїми думками, передовсім про те, яку нову інформацію отримали з неї. Книжка вже є на всіх континентах.

— Які у вас творчі плани та настрої у день ювілею?

— День народження відзначаю у Кореї, куди полетів у робоче відрядження. Отже, в строю і готовий працювати (посміхається) разом із «Днем» для об’єктивного інформування українців про ситуацію у світі.