Про соціологію і «ефект Трампа»

Протягом нинішнього року українці пильно стежили, як мінімум, за трьома голосуваннями за кордоном, що їх прямо чи побічно стосувалися. Йдеться про референдум у Нідерландах, Brexit і вибори у США. У всіх трьох випадках сподівалися на один результат, а в кінцевому рахунку отримували протилежний підсумок. Розчарування було найсильнішим у тих випадках, коли очікування спиралися не лише на бажання, а й на відповідні дослідження громадської думки. Соціологи прогнозували, що явка виборців буде меншою від необхідного мінімуму на референдумі в Нідерландах. Рішення британців вийти з ЄС було передбачено правильно. Однак перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США стала певним «холодним душем». Утім після оголошення попередніх результатів виборів американці та весь світ почули саме переможну промову про «Make America Great Again». У цей момент багато хто зі здивованим виразом обличчя та питанням «Як так?» поглянув у бік соціологів.

АМЕРИКАНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

«Клінтон випереджає Трампа на n-ну кількість відсотків» — з такими заголовками з’являлися новини за півроку, місяць, тиждень, декілька днів до американських виборів. Є твердження, мовляв, українські (і не тільки) ЗМІ висвітлювали не ті соціологічні дослідження, проте факт помилкового прогнозу визнають у колах самих соціологів. Тут відразу ж наголошують, що некоректно ставити запитання «Чому неправильно був передбачений результат?». «Соціологи прогнозують не результат, а вірогідність. Усі наші дослідження базуються на теорії ймовірності з врахуванням можливої похибки», — відзначає заступник директора Інституту соціології НАН України Євген ГОЛОВАХА, продовжуючи аналізувати соціологічні дослідження під час президентських виборів у США. — Соціологи з більшою ймовірністю віддавали перемогу Гілларі Клінтон за 10 днів до виборів. Відповідно до даних різних опитувань, її перевага складала 5—7%. Однак вирішальною, на мою думку, стала заява ФБР про відкриття чергового розслідування у справі з електронним листуванням Гілларі». 

Йдеться про новий відгомін старого скандалу, який сколихнув американську громадськість. Ще у березні 2015 року Клінтон почали закидати можливе порушення державної таємниці, адже, як виявилося, вона на посаді держсекретаря користувалася не службовим, а особистим обліковим записом. Влітку цього року ситуація, здавалося, була вичерпана. Однак наприкінці жовтня глава ФБР відправив у Конгрес повідомлення про те, що виявлено нові листи, тому він починає перевірку. За два дні до виборів відомство повідомило, що не вважає за необхідне висунути їй обвинувачення, проте шкоду для передвиборчої кампанії Клінтон вже не можна було виправити. На цьому наголошує соціолог Євген Головаха: «Саме з заяви ФБР почалося стрімке скорочення відставання між Клінтон і Трампом. Падіння рейтингу Гілларі соціологи чітко фіксували. За два дні до виборів різниця скоротилася до 1—3% на користь Клінтон. Ймовірність перемоги була вищою, проте цей відсотковий показник якраз вписувався в рамки можливої похибки, а вона була досить велика, адже під час соціологічних досліджень здебільшого використовували телефоні опитування та складали невеликі вибірки. А за два дні до виборів взагалі вже не оприлюднювали результати опитувань. Тим часом, падіння рейтингу Клінтон продовжувалося і вона програла ці вибори за інерцією».

Директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина БЕКЕШКІНА у свою чергу наголошує на ненадійності методів, які використовувалися під час моніторингу вподобань американських виборців: «Поглянула на сайт однієї з провідних організацій, яка займалася цими опитуваннями. Вона давала результати кожного дня. Уявіть лише, як це кожного дня робити опитування? В Америці 50 штатів, а вони щодня опитують тисячу осіб по телефону. Хіба це надійний метод? Абсолютно ненадійний. Скільки ж осіб опитано в кожному штаті за таких умов? Тим паче, що тут важливо враховувати специфіку виборчої системи, у якій не так важливий загальний результат, адже по абсолютній кількості голосів перемогла саме Клінтон. Це не надійний метод не тільки для США, а й для України. Якщо ми опитуємо тисячу осіб, то це означає, що навіть не всі області будуть представлені. Чому американці обрали такий метод? Для того, щоб кожного дня давати оновлені результати. І за таким шаблоном працювали всі організації. Якби соціологи пововтузилися таким чином, аби все було надійно, то опитуванням по всій Америці треба було займатися хоча б днів десять, опитуючи детально кожен штат. Результати публікувалися б із запізненням у десять днів, але це було б справді надійно та обачно».

«У ВИПАДКУ З ТРАМПОМ ТЕОРІЯ «СПІРАЛІ ЗАМОВЧУВАННЯ» МАЛА ЗНАЧНИЙ ВПЛИВ»

Також соціологи сходяться на тому, що під час опитувань у США мав місце ефект «спіралі замовчування» — теорії, запропонованої німецькою дослідницею Елізабет Ноель-Нойманн. Йдеться про ситуацію, коли людина відчуває потребу приховати свою думку, якщо вона не підтримується більшістю. Тобто на запитання інтерв’юера опитуваний, знаючи, що домінуюча думка різниться від її погляду, воліє  не висловлювати свою позицію.  «У випадку з Трампом ця теорія мала значний вплив, — розмірковує директор КМІС, професор Києво-Могилянської академії Володимир ПАНІОТТО. — Дональд виглядав у засобах масової інформації, як людина досить одіозна та скандальна. Його образ та ідеї подобалися багатьом, проте не всі хотіли в цьому зізнаватися. Ефект «спіралі замовчування», наприклад, мав місце в українських соціологічних дослідженнях у випадку з Януковичем. Його реальний результат під час виборів на Західній Україні завжди був вищим за попередні соціологічні прогнози. Тому що ті жителі Заходу, хто його підтримував, не зізнавалися в цьому під час опитувань. Втім це не заважало їм ставити мітку навпроти його прізвища у виборчому бюлетені». «Серед наших соціологів цю теорію також називають «феноменом Жириновського», коли людям просто не хотілося зізнаватися, що вони будуть голосувати за цього клоуна», — додає Ірина Бекешкіна.

«ВЛАДА НЕДОСТАТНЬО ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО СОЦІОЛОГІЇ»

Від «спіралі замовчування» Трампа й американського контексту роздуми експертів про соціологію поступово перейшли до українських реалій. «Соціологія стала затребуваною та почала активно розвиватися в Україні, починаючи з 90-х років, коли виник ринок, а отже, й потреба в маркетингових дослідженнях. Крім того, з’явилися реальні політичні вибори. Багато досліджень проводяться й сьогодні. Наша організація, наприклад, проводить близько 150 досліджень на рік, але публікуємо тільки декілька з них. Решта є власністю тих, хто їх замовив», — відзначає директор КМІС Володимир Паніотто.

Соціологи зізнаються, що роботи їм не бракує. За рік проводяться тисячі досліджень. Та чи звертає увагу на цю науку влада? Чи замовляє для держави дослідження про стан країни? Заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха позитивної відповіді дати не може: «На превеликий жаль, влада недостатньо звертається до соціології, вбачаючи в ній лише інструмент для вимірювання своїх рейтингів. Соціологія — це дзеркало, в якому правлячий клас може, але не хоче побачити реальний стан суспільства. Оскільки це дзеркало демонструє не дуже привабливу картину, до нього воліють не звертатися. Соціологія допомагає змалювати реальну картину та дати об’єктивну інформацію, проте влада не горить бажанням її отримувати. Хоча ця інформація потрібна для того, аби грамотно формувати внутрішню політику. Потенціал соціології держава сповна не використовує. Політики фокусуються на рейтингах. Вони співпрацюють не з соціологами-науковцями, а з політтехнологами, завдання яких — бути корисними владі. Як наслідок, соціологія зводиться у громадській думці до одних лише рейтингів, хоча їх вимірювання —  не так завдання звичайних соціологів, як спеціальних полстерських організацій. Соціологія багатогранна у своїх методах і не обмежується тільки масовими опитуваннями. Наприклад, оцінні дослідження у всьому світі користуються попитом, супроводжуючи будь-які проекти та зміни, демонструючи їх віддзеркалення у суспільстві. Завдяки цьому можна оцінювати ефективність дій влади, керівництв компаній і т.д. Замовлення є тільки в межах самої Національної академії наук. Тут розуміють, що важливо виділяти ресурс задля того, аби бачити ґрунтовні дані щодо стану суспільства. Академія надзвичайно обмежена в можливостях, але все-таки намагається знаходити кошти».

«РІВЕНЬ ДОВІРИ НАСЕЛЕННЯ ДО СОЦІОЛОГІВ — ОРІЄНТОВНО 55%»

«Влада замовляє дослідження, але пов’язані вони здебільшого з політичними рейтингами. У інших сферах соціологія використовується здебільшого в тих випадках, коли умови задля отримання грантів від іноземних держав чи фондів передбачають проведення соціологічних досліджень», — додає соціолог Володимир Паніотто.

А як справи з довірою до соціології? Після виборів у США, звичайно, було чимало критики в бік цієї науки. Постів у «Фейсбуці» про недовіру до соціології під час кожних виборів вистачає, та яка їх репрезентативність? Чи довіряють соціологам в Україні? Відповісти на це запитання допоможе не «Фейсбук», а сама ж соціологія. Володимир Паніотто відзначає, що КМІС час від часу проводить опитування на тему довіри: «Насправді рівень довіри населення до соціологів становить орієнтовно 55% і він є досить стабільним. За цим показником, соціологи набагато вище за владу та всіх політиків. Дещо більше українці довіряють соціологам, ніж засобам масової інформації. Однак найвище в цьому рейтингу — церква, волонтери та громадські організації. Усе логічно. Тенденції зниження довіри до соціологічних досліджень немає і це не дивує. Останні результати українських соціологів ідуть в руслі настроїв суспільства, які вони чітко відображають».