Про «спадкову мінливість» КомпартIї

Донецькі комуністи звинувачують регіоналів у тому, що вони організовували свої передвиборні кампанії в мажоритарних округах за рахунок коштів з бюджету. Про це заявляє перший секретар Донецького обкому КПУ Микола Кравченко. Свою точку зору він аргументує тим, що Держказначейство блокувало рахунки місцевих органів упродовж усього виборчого процесу. Дещо раніше лідер Компартії Петро Симоненко висував вимогу розслідувати нецільове використання бюджетних коштів на передвиборні кампанії «синків». Судячи з усього, таку реакцію вождя українських комуністів викликали впевнені перемоги сина генпрокурора Артема Пшонки в 81-му окрузі (Токмак, Запорізька область) і сина прем’єр-міністра Олексія Азарова в окрузі № 47 (Слов’янськ, Донецька область).

У той же час депутат від ПР Дмитро Святаш в ефірі «5 каналу» назвав КПУ «бізнес-корпорацією», яка, на його думку, витратила на парламентські перегони більше за всіх. Регіонал дивується, звідки у «бідних комуністів» беруться такі гроші. Святаш оцінює передвиборні витрати сучасних українських послідовників справи Ілліча приблизно в сто мільйонів доларів. Окрім цього слід зазначити, що Компартія має свої фракції в усіх південно-східних і частково центральних областях країни. І вельми показовими в цьому випадку виглядають недавно опубліковані редакторами сайту «УНІАН» факти цензури, які свідчать про те, що керівництво інформагентства заборонило викладати негативні зведення про Президента й першого секретаря КПУ. Як приклад наводиться зняття новин із заголовком: «Симоненка закидали яйцями та гнилими фруктами».

Мабуть, українські комуністи самі втомилися від роздвоєння партійної особи. Протягом усієї виборчої кампанії їм доводилося вдавати, що вони нібито при владі, але водночас не мають жодного стосунку до політики команди Віктора Януковича. Мовляв, «ми не відповідаємо за тих, хто покликав нас у коаліцію». Безперечно, виправдання представників КПУ були й залишаються недоречними та маніпуляційними і щоразу начебто все менш переконливими в очах виборців південного Сходу України, але в той же час «червоні» тріумфально завершили парламентські перегони, отже, солідна частина виборців усе-таки вірить у ці виправдання й вважає комуністів реальною альтернативою регіоналам. Вірять у це здебільшого бідні люди похилого віку, яких КПУ продовжує цинічно ошукувати й експлуатувати як ресурс для своїх корпоративних політінтересів. Чи підуть комуністи після виборів в опозицію, багато в чому залежатиме від подальшої долі голови Держмитниці Ігоря Калетника, який отримав свій портфель за коаліційною квотою КПУ. Зараз у ПР є можливість оформити більшість у Раді й без Компартії, але в лавах останньої навряд чи робитимуть з цього велику трагедію, оскільки такий сценарій дозволить менше асоціюватися з нинішньою владою й утримувати політичні настрої громадян, які голосували за комуністів як опозиціонерів.

З тріумфом КПУ на виборах пов’язаний важливий етично-політичний момент, якому нині не приділяють великої уваги. Йдеться про політтехнології й політтехнологів. Викликає співчуття та людина, яка серцем розуміє, що її робота може прямо або побічно призводити до чогось зі знаком мінус, але при цьому розум підказує, що треба годувати сім’ю. Викликає побоювання та людина, яка взагалі про моральність у роботі не думає, для неї це справа двадцята, а головне — це технологічний успіх.

Днями політтехнолог КПУ Андрій Золотарьов розповів, що успіх КПУ під час цих парламентських виборів — результат послідовної й розумної кампанії. «Наша команда політтехнологів, до якої входило близько десяти осіб, займалася аналітичним супроводом, оперативним реагуванням та розробкою концепції стратегії партії й рекламної кампанії», — зазначає він. Як часто у нас в країні захоплюються професійними успіхами політтехнологів, заплющуючи очі на морально-етичне єство цих успіхів і тих соціально-психологічних комплексів, що розвиваються ними. Але не перекладатимемо всю провину за такий стан речей лише на партії й політтехнологів. Подеколи в цьому винні й ми самі, втрачаючи орієнтири, що таке добре, а що таке погано.