Про це ніколи не напишуть

Нещодавно в м. Києві пройшла асамблея блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма». Помпезне дійство, на думку пропрезидентських ЗМІ, зібрало «цвіт нації» і наочно продемонструвало відданість так званої еліти нині чинному гарантові Конституції. Саме тоді, коли він перебуває в ролі кандидата на посаду президента України.

Від'їзд хмельницької делегації на всеукраїнський «одобрямс» мав досить неорганізований характер. Ніхто не здогадався подбати про бронювання місць на потяги, що було б зовсім не зайвим напередодні закінчення шкільних канікул. Як наслідок, запрошені добиралися до столиці хто як міг, але в основному у вагонах класу «СВ». Проте не вистачило на всіх і спальних місць, у зв'язку з чим частина делегатів, зрадівши несподівано отриманому «алібі» своєї відсутності, не без задоволення повернулася додому в тепле ліжко.

Згідно з регламентом, для виступів голів партій було надано по сім хвилин. Однак і в ці сім хвилин кожен із виступаючих встиг укласти стільки компліментів Леонідові Даниловичу, що можна було б згадати про таку ж демонстрацію відданості і любові до покійного Леоніда Ілліча. Щоправда, Леонід Данилович поводив себе достойно, сприймав дифірамби як належне і на відміну від мене жодного разу не знітився.

Камери телебачення раз по раз ліниво оглядали зал, сором'язливо намагаючись обминати порожні місця, яких вистачало, що виглядало, певна річ, ляпсусом із боку організаторів.

У перерві засідання під час розмови в кулуарах виявилося, що серед присутніх на форумі доволі значна частина публіки досить скептично оцінює подібне братання і шанси нині чинного Президента. А найбільш ділові і рішучі бізнесмени жваво обговорювали між собою питання про те, коли, як і яким чином узяти участь у фінансуванні передвиборної кампанії... Кого б ви думали? Євгена Марчука. І при цьому намагатися не засвітитися завчасно. Нічого дивного в цьому немає, адже серйозний бізнес воліє мати стабільні і гарантовані правила гри, а не користування з огляду на обставини і правове свавілля послугами так званого даху в особі корумпованих чиновників.

Майже білою вороною виглядає у президії цих зборів запрошений мер Києва Олександр Омельченко. Щоб приховати свій явний дискомфорт, він весь час ретельно вивчав передвиборну програму Л.Кучми, раз по раз безрезультатно намагаючись залучити до дискусії і свого сусіда по президії прем'єра В.Пустовойтенка. Врешті-решт, після оголошеної перерви він усе- таки з неприхованим тріумфом «дістав», але лише І.Кураса, віднайшовши в офіційному документі якийсь філологічний ляпсус. Не обійшлося і без курйозів. За столом президії якийсь жартівник посадив поруч двох голів різних ліберальних партій. Причому «оновлений» ліберал п. В'ялов, очевидно, почував себе досить непевно біля Володимира Щербаня. Щоправда, в організаторів вистачило глузду зрозуміти ситуацію після перерви. Щербань уже сидів на місці головуючого, продовжуючи вести засідання.

Щиро здивував голова УНКП Олег Соскін. Ставши нещодавно радником Президента, він геть забув про свою минулу опозиційність і з дивовижною запопадливістю почав із трибуни форуму нещадно критикувати «канівську четвірку», в апогеї виступу цинічно назвавши її квартетом із відомої байки Крилова. У цю хвилину пригадався вислів: «Ти чий? — Нічий. Дай хліба — буду твій!» Від Соскіна такого ніхто не чекав, хоча оплески за свою «сміливість» він, звичайно, зірвав.

На початку і в кінці асамблеї звучала мелодія Гімну України. І серед більш як двох десятків членів президії лише М.Поровський та О.Соскін намагалися підспівувати — їхній дует, по суті, був єдиним і не знайшов в інших підтримки.

Якою ж була мета асамблеї і чи її досягнуто? Лідери двадцяти партій продемонстрували готовність підтримати на президентських виборах нині чинного Президента Л.Д.Кучму. І, можливо, організаційно і фінансово це робити будуть. Однак марно сподіватися на те, що задекларована (а в нас видавати бажане за дійсне таки вміють!) чисельність партійців зараз-таки кинеться в народ агітувати за кумира своїх лідерів. Скоріше навпаки. Настрої в партійних низах якраз і не повинні налаштовувати лідерів на оптимізм. А може, вони й самі про це давно здогадуються, але змушені грати відведені їм ролі?

До речі, з трибуни асамблеї лідер об'єднаних соцдеків В. Медведчук запевняв, що 94 тисячі членів СДПУ(о), об'єднаних у 777 райорганізацій, у складі 552 агітаційно- пропагандистських груп, у складі яких є три тисячі депутатів усіх рівнів, забезпечать Л.Д.Кучмі перемогу ще в першому турі. А якщо врахувати, що всі двадцять партій мають загальну чисельність понад 800 тисяч членів, а 230 осередків «Злагоди» — 320 тисяч «багнетів», а 30 тисяч членів ПНЕРУ пані Наконечної, а... Тоді ого-го! Одне слово, перемога буде за нами!

Щоправда, є кілька «але». Наприклад, про об'єднаних соціал-демократів на Хмельниччині практично ніхто особливо і не чув. А їхнього лідера п. Палаша важко звинуватити в глибоких симпатіях до нині чинного Президента. А з Нової Ушиці установчі документи на реєстрацію РО СДПУ(о) були відправлені назад до Хмельницького з однієї банальної причини: не знайшлося ще двох чоловік для реєстрації осередку. Правда і те, що два обласнi осередки — ЛПУ(о) і Партії праці, які діють під керівництвом сімейства Посатецьких, за своїм впливом на електорат можуть змагатися лише з якимось сільським осередком Компартії.

Достовірне і те, що облосередки ПНЕРУ і ЛПУ не увійшли до складу обласного об'єднання «Наш Президент — Леонід Кучма». Отже є ілюзії, а є й реальність. Незабаром ми самі в цьому переконаємося.

ВІД РЕДАКЦІЇ

Описаний автором захід — наочний приклад настільки характерного для нашої країни абсурду. Навряд чи сам Кучма та його штаби чекають того, що 20 «прокучмівських» партій, котрі зібралися у Києві, якось реально допоможуть Президенту. Всі розуміють: навіть якщо вони й захочуть це зробити, їм просто не дадуть «штаби», котрі сидять на фінансових потоках. Це ж розуміють і керівники партій (хіба що окрім СДПУ(о) та НДП), а особливо їхні місцеві організації. З іншого боку, всі розуміють і реальні можливості цих партій, які навіть за безкорисливої підтримки нічим особливо не допоможуть Президентовi. Цифри про кількість «багнетів» нікого не повинні обманювати — в Петербурзі перед революцією членів усіх партій було більше, ніж населення. Винятки становлять хіба що все ті ж СДПУ(о) та НДП, але їхній вплив — не стільки партійний, скільки адміністративний. Може, захід повинен був продемонструвати щось комусь? Але кому і що? Для нашого виборця, як говорить Президент, партії — не авторитет. А інші і так усе розуміють. От і виходить, що присутні брали участь в абсолютно безглуздому дійстві, самі розуміючи це. Але ж брали участь!