Про впливи...

Сьогодні кримський парламент може розглянути звернення до Російської Федерації щодо захисту автономії. Таке рішення ще на початку місяця ухвалила Президія ВР АРК. У відповідь Служба безпеки України порушила кримінальне впровадження щодо підготовки до посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. Чи остудить це кримських політиків? Наскільки посилився вплив Росії в Криму? Чи є на півострові сили, які здатні стабілізувати ситуацію? Як в автономії сприйняли указ Президента щодо святкування 2014 року 60-ї річниці входження Криму до складу України? Про це в інтерв’ю з кримським істориком та телеведучим Олексою ГАЙВОРОНСЬКИМ.

— Олексо, по-перше, як, на вашу думку, про що свідчить заява кримського парламенту щодо російського захисту, а по-друге, якими можуть бути сьогодні результати?

— Мені здається, що кримська Верховна Рада, коли каже про захист прав автономії, конституційного ладу тощо, імітує бурну діяльність. У Криму не було навіть подоби тих подій, які відбуваються в Києві чи інших обласних центрах. Жодних підстав для тих гострих заяв, які збирається розглядати кримська Верховна Рада, немає. Протестний рух на півострові дуже слабкий. Найгірше те, що подібними своїми заявами і діями ВР АРК розгойдує човен України. Це дуже небезпечно, тому що може призвести до дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Криму та країні.

— Відомо, що керівництво Партії регіонів, влада виступають проти федералізації. Чому тоді можливі відцентрові тенденції?

— Як на мене, події на Майдані, починаючи від «блискавичної» відмови від підписання Асоціації з Євросоюзом, кривавий розгін демонстрантів, подальші події, обумовлені боротьбою внутрішніх кланів у самій Партії регіонів. Можливо, це не помітно для стороннього спостерігача, але на підставі ряду фактів, зокрема тут, в Криму, видно, що йде гостра боротьба. Мені здається, що одна з цих груп в ПР вже не бачить Януковича президентом України, який має доопрацювати свій конституційний термін. Вони вже грають на якусь іншу кандидатуру. Можна припускати, що ця кандидатура буде призначена з Кремля. Тобто фактично частина Партії регіонів працює проти власного керівництва. Поки, звісно, рано казати, що кримська Рада повністю «злила» Януковича. Але однозначно вона працює не на стабільність як в країні, так і в самій Партії регіонів.

— Чи вплине на поведінку кримських депутатів порушення Службою безпеки України кримінального впровадження?

— Я вважаю, що як сама заява кримських політиків, так і порушення справи з боку СБУ є суто ритуальними, формальними кроками. Певний, що жодна сторона не очікує жодних реальних наслідків від обох подій, тобто політики з самого початку не розраховують, що Росія надасть якусь позитивну офіційну відповідь, а органи навряд чи вірять самі, що хтось буде притягнутий до кримінальної відповідальності. Подібна ситуація складається не вперше, і з цього досвіду очевидно, що цілі тут простіші: політики заробляють політичні бали, а органи імітують діяльність, бо зобов’язані до цього своїм статутом.

— Наскільки посилився сьогодні російський вплив у Криму?

— Російський вплив посилився не тільки в Криму, а й по всій Україні. У Криму насправді не так багато що змінилося. Вплив у Донецьку чи Харкові є не меншим.

— Можливо, у Президента був би шанс щось зробити в цій ситуації, якби Генпрокурор не перебував у відпустці, чи посада секретаря РНБО не була б вакантною. А так — на кого має опертися Президент в цій складній і відповідальній для країни ситуації?

— Я не пов’язаний якимось чином з Партією регіонів, але, мені здається, Президент зараз в дуже складному становищі. Багато людей із його власного оточення відмовили йому в підтримці. Шанси в Януковича дуже хиткі.

— Чи є в Криму сили, які здатні стабілізувати ситуацію на півострові?

— Хоч і сепаратистські заяви кримського парламенту є небезпечними, вони не мають жодного відношення до повсякденного життя кримчан. Депутати ВР АРК надзвичайно далекі від народу. Вони намагаються штучно каламутити воду, щоб мобілізувати своїх прибічників. Жителі автономії навіть з цим певною мірою вже звиклися.

— Наскільки подібні речі все-таки можуть дестабілізувати ситуацію в Криму?

— Кримські парламентарії можуть робити заяви скільки завгодно, але ступінь небезпеки залежить від реакції Росії. От в чому смисл. Якщо Росія якимось чином почне реагувати, тоді це вже буде серйозно. Тому не треба давати приводів росіянам і одразу нейтралізувати всілякі заяви щодо федералізації чи сепаратизму. Поки що Росія нейтрально реагує на кримські заяви. До речі, ще й тому, що в неї інші завдання, які вона виконує в Києві, а не Криму. Виконує, на жаль, успішно для себе. Основна мета Кремля — зміна правлячої верхівки в Києві.

— Із цього приводу багато розмов про те, що після Олімпіади в Сочі Росія більш серйозно «візьметься» за справи в Україні. Як ви гадаєте?

— Я погоджуюся з таким твердженням. Зараз у зв’язку з Олімпійськими іграми увага світу прикута до Росії, а от після Олімпіади вона перейде до крутих змін в Україні.

— Нинішня влада тривалий час і досить наполегливо рухала Україну в бік Євроасоціації. З вашої точки зору, що все-таки переламало ситуацію, чому відбувся розворот на 180 градусів?

— Янукович таки був зацікавлений у підписанні Євроасоціації, принаймні частина тих людей, яка становить фінансове підгрунтя його партії, прагнули Угоди з ЄС. Різкий розворот у протилежний бік я можу пояснити лише прямим впливом Москви.

— Яка кінцева мета цього впливу?

— Найбільш небажаний сценарій для нас — це усунення Януковича, анархія, провокації кривавих громадських заворушень, зіткнень, можливо, із жертвами. На тлі цього Росія матиме право проводити якісь «миротворчі» операції в Україні та привести до влади власних маріонеток. Останніх в Україні немало.

— Чи достатньо в Україні сил, які здатні протистояти подібним сценаріям?

— Я не хочу бути песимістом, але в Криму я цих сил не бачу. Народні протести, які ми вже котрий місяць бачимо в Києві (звісно, це дуже достойні люди), поки не здатні переламати ситуацію.

— Нещодавно Президент України доручив Кабміну та Раді міністрів Криму розробити й затвердити план заходів щодо святкування 2014 року 60-ї річниці входження Криму до складу України. Відомо, що кримська влада демонстративно ігнорувала цю дату. Як було сприйнято указ Януковича?

— Для більшості громадян тут, тим більше — влади Криму ця дата не дуже симпатична. Таке ставлення поширене, тому що антипропаганда хрущовського указу про приєднання Криму до України має давню історію.

Щодо виконання указу Януковича. Ми вже маємо досвід, як тут саботувалися президентські укази, які, на думку місцевої влади, йшли проти політичних уподобань Криму. Це стосувалося й питання Голодомору, й українських ювілейних дат... Особливо саботаж відбувався в період президентства Ющенка. Звичайно, для звіту певні формальні заходи вони проведуть, але очікувати, що це будуть народні святкування, не треба.

— У чому причина такої ситуації, можливо, через те, що Україна протягом багатьох років у достатній мірі не була присутня в Криму?

— У київської влади було багато помилок щодо півострова. На Крим в багатьох аспектах дивилися чужими очима. Наприклад, поведінка київської влади щодо кримських татар, з якими часто поводилися за російськими сценаріями. Попри те, що київську владу зокрема обирали кримчани, соціально-економічні проблеми на півострові завжди були поясненням негативного ставлення в суспільстві. Кивання на Київ — у всьому винуватий центр, присутнє давно. Міф про те, що Крим міг би сам заробляти, що Київ забирає багато коштів, і досі живе. Такі розмови підтримує й місцева влада, щоб відволікти увагу й відвести відповідальність від себе за небажання вирішувати місцеві проблеми. Крім того, не треба забувати, що тут більшість людей — росіяни, які переїхали сюди з Росії. Україна для них чужа, бо в цій країні вони ніколи раніше не жили.

— Але є інші етнічні групи — українці, кримські татари. Чи впливають вони на політичне життя півострова?

— Щодо кримських українців, відповідь у мене не дуже втішна. У Криму це досить екзотична спільнота. Незважаючи на те, що етнічних українців тут багато, політично вони не активні.

Кримські татари набагато активніші. Вони зорганізовані у курултай, меджліс. Але й тут влада останніми роками проводить політику розколу кримськотатарської представницької системи. Влада намагається створити різні альтернативні представницькі органи, і в останні роки певний успіх у цьому напрямі досягнула. Але підтримка з боку кримських татар системи курултаю, звісно, залишається.

— Чи переслідують активістів Євромайдану в Криму?

— На півострові відбувається дуже жорстка й неприпустима агітаційна кампанія проти кримських учасників євромайданівського руху. Звісно, таких переслідувань, як це було в Києві, тут немає. Соціальний прошарок, котрий бере участь у протестах, в Криму мізерний. Основна зброя влади тут — це юридичні переслідування з боку правоохоронних структур, а також «тітушки», тобто неформальні прибічники влади, котрі використовують хуліганські методи.

— Події в Києві вже стали елементом геополітичного протистояння Заходу та Росії. Як прокоментуєте?

— Я не дуже розумію політику перезавантаження з Росією, про яку казав американський президент. Також багато інших випадків демонструють, що Захід усунувся від пострадянського простору, дозволяючи Росії контролювати процеси. США зараз мають значно більший інтерес, щоб не виникало якихось вогнищ протистояння, ніж щоб виграти цей простір. Звідси у Росії певний карт-бланш на ту поведінку, яку вона має щодо України.

— Які ваші подальші прогнози?

— Мої прогнози не дуже втішні. Поки ми бачимо, що Росія впевнено йде до своєї мети, — посилення власного контролю над Україною.