Про здатність протистояти

Арнольд Рюйтель відіграв ключову роль у підготовці Декларації про суверенітет, ухваленої Верховною Радою Естонської РСР у листопаді 1988 року. Хлопчиком він бачив, як радянські війська окуповують його країну в результаті секретного договору Сталіна і Гітлера. Через шість десятиліть Естонія під його керівництвом вступила до НАТО і ЄС. 12 травня 1990 року за ініціативою Рюйтеля в Таллінні було створено Раду балтійських держав. «Згуртованість балтійських держав напередодні розпаду СРСР відіграла ключову роль у досягненні незалежності», — підкреслив він на нещодавньому Форумі екс-президентів «Через діалог до довіри і миру», організованому Міжнародним центром Балтійсько-Чорноморських досліджень і консенсусних практик. В інтерв’ю «Дню» Арнольд РЮЙТЕЛЬ розповідає про відновлення державності Естонії і сьогоднішні настрої в регіоні.

«МЕНЕ ВИКЛИКАЛИ НА СЕРЙОЗНУ РОЗМОВУ, АЛЕ МИ НЕ ВІДСТУПИЛИ»

— Естонія — перша країна з республік СРСР, яка розпочала процес виходу з Радянського Союзу. 16 листопада 1988 року Верховна Рада Естонії, яку ви очолювали, проголосувала за суверенітет держави, верховенство місцевих законів над союзними. Наскільки важкою тоді була боротьба з Кремлем за незалежність?

— Це справді було складно. Мене викликали на серйозну розмову 15 листопада 1988 року і вимагали пояснити, що означає така ініціатива. Сказали, що це серйозні порушення радянської Конституції, але я стояв і далі на своєму. Ці розмови тривали потім у Москві й на інших рівнях. Але я повернувся до Таллінна, і 16 листопада Верховна Рада все-таки ухвалила Декларацію.

Тоді мене знову викликали до Москви, і в Президії 23 листопада 1988 року поставили це питання на розгляд — постановили вважати ухвалене Естонією рішення недійсним. Але ми не відступили і, починаючи з цього моменту, ухвалили 130 законів, насамперед реформувавши правову систему Естонії. А головне — ми жили за прийнятими законами. Ми розуміли, що поступове пристосування нашої правової бази до Європейського Союзу згодом полегшить процес відновлення нашої самостійності, відходу від СРСР. І справді, потім дуже швидко, за рекордно короткий термін, ми зуміли вступити до ЄС.

«НАУКОВИЙ ПІДХІД СТВОРИВ І ПРИСКОРИВ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ»

— Чого вдалося добитися і наскільки змінилася Естонія за 25 років незалежності?

— Те, що ми зробили, — дуже серйозна робота. Як під час радянської влади, так і після повного звільнення. По-перше, естонська територія була дуже переобтяжена військовими частинами, ракетними системами, що, зокрема, позначалось на екології. До початку 2000-х років ми змогли повністю очистити естонську територію. З другого боку, було питання вдосконалення правового середовища і фінансової системи. Перехід на свої гроші також вимагав нових заходів. Усі ці процеси ми реалізовували в прискореному порядку. Якщо порівнювати всі перехідні суспільства і дивитися за різними міжнародними рейтингами, то ми випереджали практично всіх. І в цьому нам допомогла наука — Академічна рада при президенті, куди входили президенти Академії наук, ректори університетів і найвидатніші вчені з різних напрямів, які серйозно займалися розробкою програми розвитку. Так це відбувається й до сьогодні. Науковий підхід багато в чому створив і прискорив передумови для розвитку. Парламент і уряд змінюються, ситуація в міжнародному плані — теж, але ми зуміли утримати такий темп розвитку. Хотілося б, звичайно, ще більше, але не слід форсувати.

«МИ ПОЧУВАЄМОСЯ ЗАХИЩЕНИМИ АЛЬЯНСОМ. ШКОДА, ЩО УКРАЇНА НЕ МАЄ ТАКОГО ЗАХИСТУ»

— У своєму виступі на форумі в Києві ви сказали, що співпраця балтійських країн була дуже важлива на шляху досягнення незалежності. Сьогодні країни Балтії якось координують свої дії щодо спільної протидії Росії? І наскільки сильно відчувається присутність Росії в регіоні, зокрема в Естонії?

— Нині у зв’язку з питанням України і Криму, рішеннями Європейського Союзу — наші відносини з Росією відносно скоротились або практично ліквідувалися. Передусім в енергетичному плані. Частково — також наукові і культурні контакти. Після подій в Україні, звісно, і ми відчуваємо загрозу від Росії. Потрібно враховувати, що в Естонії справді багато залишилось військових офіцерів із Росії, їхніх сімей, пенсіонерів, що позначається на настроях. Ми самостійно вжили серйозних заходів для оборони, а також НАТО і Європейський Союз зараз беруть участь на нашій території в організованих у вигляді тренувань багатонаціональних навчаннях. Ми почуваємось захищеними Альянсом, адже є пункт 5-й, яким гарантується безпека всім членам цієї організації. Це максимально доводиться і реалізовується. Шкода, що Україна не має такого захисту.

«В ЕСТОНІЇ СИЛЬНА ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ»

— На тлі війни в Росії проти України в Молдові і Болгарії все одно було обрано проросійських кандидатів. Чи можливий поворот у бік Росії в країнах Балтії?

— Гадаю, це нереально. Тому що в суспільстві, незважаючи на чималу кількість російськомовних — в Естонії це приблизно 25—26%, сильні позиції іншої частини суспільства. Естонія і в цілому балтійські країни пережили важкі часи в боротьбі за відновлення своєї самостійності. Понад два мільйони осіб пліч-о-пліч стояли від Вільнюса до Таллінна. Або візьмімо, наприклад, щорічні Співочі свята, на які приходить 150—200 тисяч осіб, показуючи важливість естонської ідентичності і традицій. У нашого народу сильна історична пам’ять — після 1940 року ми втратили приблизно п’яту частину свого населення через окупацію Радянським Союзом, пережили репресії, арешти, розстріли військових офіцерів. Статистично, якщо усереднити, можна говорити, що кожна сім’я втратила хоча б одну людину. Отже, є пам’ять поколінь, що до Росії більше — ні за що.

«БАЛТІЙСЬКО-ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПОЯС БЕЗПЕКИ — ВАЖЛИВА ПОЛІТИЧНА ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ»

— На вашу думку, наскільки перспективним і життєздатним є Балтійсько-Чорноморський пояс безпеки?

— Це питання в історії вже неодноразово порушувалося, але на такому організаційному і рішучому рівні ми зібралися вперше. Ми представники народів, які тривалий час були під кимось — або Росією, або іншими державами, але зуміли зберегти свою культуру, історію, країну, але були політично слабкими, а деякі — і зараз залишаються такими. Це адекватно приймається у світлі необхідності прискореного розвитку, а для цього — об’єднання зусиль. Важлива політична імплементація — зуміти розвивати державам запропонований нами напрям і реформування політичного середовища поставленим цілям. У деяких країнах уже обрані люди, які не розуміють важливості цього питання. Тобто такі відхилення можуть бути, це нормальне явище розвитку сучасного світу. Головне — рухатися. Хтось розуміє швидше, комусь потрібно більше часу, щоб усвідомити, що відбувається у світі.

«ВИСОКИЙ РІВЕНЬ КОРИСТУВАННЯ ЦИФРОВИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ — ЦЕ ТРАДИЦІЇ ХОРОШОЇ ОСВІТИ»

— Які в Естонії точки зростання для економіки?

— Секрет — побудувати систему, яка працюватиме. Я б навів приклад, що суспільство — це піраміда, основа якої — народ, громадські організації, місцеве самоврядування. А парламент, уряд, президент — її верхівка, і потрібно робити максимум на благо основи, стежити, щоб усі ці органи були «здорові» і розвивалися, пристосовувати законодавство. Універсального рецепту немає — мають бути науково опрацьовані алгоритми для кожної окремо взятої країни.

— Естонію називають «електронною державою» номер один. Як вдалося досягти такого рівня?

— Запит і високий рівень користування цифровими технологіями обумовлений традиціями хорошої освіти. Наші університети входять до 100 найкращих університетів у світовому масштабі. Створювалася така система, звичайно, не за 10 років, цей процес почався набагато раніше, він обумовлений історично. Я сам був ректором 9 років, і мій навчальний заклад був одним із кращих у Радянському Союзі. До «піраміди» суспільства повинні долучатися вчені. Люди мають бути підготовлені, готові прийняти і реалізувати «електронну» державу.

«НИНІ ЄС ПІДТРИМУЮТЬ ПОНАД 80% ЕСТОНЦІВ»

— Які сьогодні настрої в Естонії щодо Європейського Союзу?

— Якщо взяти початкові показники, то лише 35% підтримували вступ до Європейського Союзу. Я тоді ходив із міста до міста, з району в район і пояснював, що, враховуючи всі чинники, нам необхідно інтегруватися в ЄС. Народ довірив мені це питання. І поступово відсоток тих, хто підтримує європейський вектор, виріс до 65% на момент вступу до ЄС. А нині, за різними опитуваннями, ми добилися підтримки навіть більше 80%, тоді як показники настроїв в інших країнах Євросоюзу на порядок нижчі. Упевнений також і в європейському майбутньому України. Але після серйозної роботи в правовому середовищі, поліпшення цілої низки економічних, господарських, соціальних показників і коректності у фінансовому, банковому секторі. Від вас цього чекають.