Прокурорський бліцкриг Медведька. Чи надовго?
Президент нещодавно провів зустріч із новим-старим Генеральним Прокурором Олександром Медведьком, у ході якої виразив вельми непросте для керівника головного слідчого відомства країни побажання. Зокрема, Віктор Ющенко вимагав оперативно розслідувати резонансні справи, що все є на «балансі» Генпрокуратури. І хоч Віктор Андрійович не конкретизував, які саме справи він вважає резонансними, однак очевидно, що йдеться про свіжі прецеденти, а-ля корупція в КС і недавня колотнеча в приміщенні Генпрокуратури. Гарант, як відомо, гранично жорстко відгукнувся про колотнечу в ГПУ загалом, і візит туди міністра Цушка з «Беркутом» зокрема. Гoлoву держави так обурили дії Василя Цушка, що він на першій же прес- конференції поставив свій діагноз цьому вчинку — «злочин, за який необхідно нести відповідальність».
До речі, зустріч Віктора Ющенка й Олександра Медведька у форматі «тет-а-тет» стала першою після того, як пан Медведько, після політичних домовленостей Президента й прем’єра, несподівано повернув собі крісло Генпрокурора. Ще Віктор Ющенко порадував Медведька, заявивши, що він є єдиним на сьогодні легітимним прокурором, «які б розмови навколо цього не велися». А розмови на цю тему ведуться, й причому вельми активні.
Зокрема, тричі екс-генпрокурор Святослав Піскун активно роздає інтерв’ю, в яких твердо заявляє, що збирається і вчетверте ввійти в головний кабінет будівлі на Різницькій. Щоправда, поки Святослав Михайлович вирішив цілком поринути в політичну роботу. Тут вельми до речі виявився його депутатський мандат, якого його колеги з коаліційного цеху чи то «забули», чи то дійсно не встигли позбавити. Святослав Михайлович нині як і всі коаліціянти, активно займається парламентською роботою.
В його «проходимість» у Раду шостого скликання за списками ПР сумніватися не доводиться. Самі регіоналі впевнені в розкрученому бренді «Піскун». Якраз після останнього звільнення Святослава Михайловича з посади генпрокурора, регіоналка Ганна Герман заявила: «Президент України Віктор Ющенко, звільнивши з посади генпрокурора України Святослава Піскуна, здійснив ще одну фатальну помилку. Своїм пером Ющенко підписав путівку на президентські вибори ще одному вірогідному кандидату, оскільки після такого сюжету в Піскуна є дуже великі шанси йти на президентські вибори». Більше того, пані Герман заявила, що «не може бути кращою реклами, ніж подібне звільнення, незалежному прокурору, який не став грати на ні одній, ні іншій стороні».
Але повернемося до нинішнього діючого прокурора. Очевидно, що нинішня прокурорська каденція Олександра Медведька буде ой, якою несолодкою. По- перше, через поточні перманентні бої Президента й опозиції з одного боку, і коаліції з урядом — з іншого. По- друге — у тому, що перевибори відбудуться у вересні вже ніхто (за винятком хіба що Мороза) не сумнівається, а прокурорствувати в жаркий виборчий період більш, ніж не просто. Не просто, насамперед, тому, що кожний з політичних гравців, всує твердячи про необхідність аполітичної діяльності Генеральної прокуратури, прагне досягти свого одноосібного контролю над головним відомством на вулиці Різницькій. А те, яка «далека» наша прокуратура від політики, вельми й вельми яскраво продемонстрували події, що відбулися в день останнього звільнення Святослава Піскуна — 24 травня. Парадоксально, але факт: політична криза, яка де-юре (оскільки де-факто вона не зупинялася з моменту президентських виборів 2004 року) тривала з другого квітня — моменту видання Президентом першого указу про дострокове припинення повноважень Ради п’ятого скликання, набула реальних силових контурів лише в момент, коли було поставлене питання про зміну генерального прокурора. Одна сторона хоче «свою» людину в кріслі керівника ГПУ, інша — свою. І, б’ючись за право контролю над Генпрокуратурою, обидві сторони зовсім забули, що генеральний прокурор повинен бути народний і служити нації та законам України.
