Прощальний акорд «подвійно навантаженої» Феміди
Сам В. Бойко вважає реформування судової системи України виконаною «приблизно на 90%». І разом із тим визнає, що з часу набуття чинності Закону «Про судоустрій» проблем з організацією правосуддя у нашій країні не поменшало. Причина — з урахуванням фінансування гілок влади — очевидна. Суди загальної юрисдикції у нашій державі найменше дотовані. Що, погодимося з В. Бойко, «не зовсім добре», передусім для звичайного платника податків. Чи варто чекати соломонової мудрості та уваги від переобтяженого судовими позовами судді, який засідає, скажімо, в приміщенні дитсадка? Тим часом в Україні такі атрибути процесу встановлення справедливості — звичайна практика.
Тільки за перше півріччя поточного року обсяг роботи згаданих судів збільшився практично вдвічі. До судів першої інстанції надійшло 2 210 624 справи (без урахування господарських), що на 1 096 462 більше, ніж за аналогічний період часу минулого року. Тоді як чисельність штату суддів збільшилася тільки на 986 чоловік і досягла позначки — 4 550. Елементарна арифметика показує, що з розрахунку на одного суддю щомісячне надходження справ збільшилося з 51 до 89. Тоді як матеріальне забезпечення правосуддя залишилося константою.
«Практично на всіх рівнях судових інстанцій, за винятком Верховного Суду, є вільні вакансії, — говорить В. Бойко, — але ми не можемо поповнювати штат суддів, оскільки ми не маємо відповідних приміщень». «Нам просто нікуди їх посадити», — більш доступно характеризує він ситуацію. У житті такий стан речей обертається залежністю (зауважимо, представників теоретично найбільш неупередженої професії) від місцевих адміністрацій і спонсорів, які можуть знайти хоч якесь людське приміщення, нерозглядом справ у встановлені терміни, «телефонним правосуддям»... До речі, практику останнього В. Бойко також не заперечував, із сарказмом зазначаючи, що справи вирішують іноді по мобільних телефонах, зареєстрованих на третіх осіб, але що знаходяться в користуванні суддів. Симптоматично, але В. Бойко не став приховувати навіть свого задоволення від статті в одному з друкованих видань, в якій ішлося про те, що один громадянин добрався до Європейського суду, не в силах домогтися правового розгляду своїх проблем в Україні.
Куди вже далі, коли, резюмуючи, В. Бойко заявив: «Мені завжди було приємно з вами спілкуватися. І з власного досвіду я знаю, що ми (судова влада та ЗМІ. — Авт. ) повинні одне одного підтримувати. Ви повинні нас критикувати, критикувати зі знанням справи. Ви повинні показувати, як слід робити. Адже предмет вашої роботи завжди дисциплінує чиновника. Ваша присутність на судовому засіданні робить процес не просто відкритим...» Попросив звернути увагу на те, яким суддям Верховна Рада визначить безстроковість повноважень, які судді подали заявки на адміністративні посади голів місцевих судових інстанцій. І поставив запитання, що роблять ці люди (а їх — понад 800) у Києві, коли розгляд справ на місцях іде в розріз із встановленими законом термінами.
