Прикордонні війська країни турбує контрабанда, власна реформа та розширення НАТО

Як стверджує заступник голови Держкомкордону — командуючого Прикордонними військами України генерал-майор Віктор Михайлович Заярний, свій хліб прикордонники їдять недарма.

— Понад сім тисяч кілометрів кордону охороняють нині наші прикордонники. Яким порушенням їм доводиться протидіяти найчастіше?

— Найбільше впливає на ситуацію на кордоні активна діяльність міжнародних злочинних угруповань, що спеціалізуються на контрабандній діяльності, наркобізнесі, переправі нелегальних мігрантів. Насамперед це стосується російської, польської, словацької та угорської ділянок кордону. «Гарячим» шляхом контрабанди та нелегальних вантажів у великих розмірах залишається морська ділянка держкордону України. Щоб уявити той обсяг роботи, на тлі якого Прикордонні війська протидіють правопорушенням, наведу декілька показників нашої оперативно-службової діяльності цього року. Прикордонники оформили пропуск через кордон майже 41 мільйону осіб, понад 9,5 мільйона одиниць транспорту. Затримано 18,5 тисячі порушників кордону, з них понад 8,5 тисячі — це нелегальні мігранти. Оперативно-розшукові органи ПВ ліквідували 51 канал нелегальної міграції, встановлено 36 організаторів нелегальних переправлень через кордон, 77 переправників та посібників нелегальних мігрантів. Крім того, виявлено 47 злочинних груп, які займалися нелегальним переправленням громадян через кордон. За злочини з незаконним перетинанням кордону порушено 120 кримінальних справ щодо 212 осіб.

Певний вплив на діяльність прикордонників мають докорінні зміни у геополітичній обстановці в суміжних країнах. Насамперед це остаточне рішення про вступ деяких з них до НАТО. Має місце тенденція до переорієнтації їхнього зовнішньополітичного курсу щодо України.

— В чому це проявляється?

— Ми можемо впевнено говорити, що в останні 2-3 роки з боку кандидатів на вступ до НАТО активізувалася розвідувально-інформаційна діяльність по Україні, що має за мету збір різноманітних даних щодо економічного і військового потенціалу, перспектив розвитку громадсько-політичної ситуації в країні. Протидія на кордоні та прикордонні цим прагненням спецслужб деяких країн є однією з особливостей діяльності ПВ.

— Відомо, що у вашому відомстві триває робота над підготовкою проектів законодавчих актів, які, у разі їхнього ухвалення парламентом, закладають якісно нову правову базу для реорганізації Прикордонних військ. Отже, на які зміни слід очікувати?

— Насамперед йдеться про усунення правових протиріч між, так би мовити, формою та змістом. На сьогодні Прикордонні війська — де-юре військова структура, але де-факто — це правоохоронний орган спеціального призначення, тобто спеціальна служба, яка виконує здебільшого завдання поліцейського та спеціального характеру. З 12 законодавчо визначених для ПВ завдань лише одне (!) належить до оборонної функції — «відбиття вторгнення на територію України озброєних формувань, припинення збройних та інших провокацій на державному кордоні». А всі інші 11 стосуються сфери спеціальних завдань (охорона кордону, пропуск через кордон, захист майна громадян, протидія діяльності іноземних спецслужб на кордоні, затримання та проведення дізнання, прикордонно-представницька робота).

Такий стан речей частково суперечить Конституції, де в IV статті зазначається, що «Збройні cили та інші військові формування не можуть бути використані для обмеження прав та свобод громадян». Відтак визріла нагальна потреба у підготовці нового законодавчого акту, який регламентував би діяльність органів прикордонної охорони країни, створив правову базу для реорганізації Прикордонних військ у Службу.

— Проте чи можна очікувати змін у системі охорони держкордону? Бо колючий дріт, різні інженерні захисні споруди на кордонах, що були візиткою колишнього Радянського Союзу, навряд чи можуть бути прикладом для наслідування за нинішніх умов...

— Чим більш демократично розвинена країна, тим прогресивнішу систему охорони кордону вона має. Залежно від того, які дії та методи покладені в основу, існуючі системи охорони кордону розподіляються на військові та оперативні. Мури, дроти, електрострум, собаки, вишки, кулемети, про що ви згадували, — яскраві приклади саме військових підходів до захисту кордонів, які були нерозривно пов’язані з ідеологією «залізної завіси», не лише в Радянському Союзі. Згадаймо хоча б колишню Албанію. Україна, практично як і всі республіки колишнього СРСР, успадкувала перехідну модель — військово-оперативну. І нині є нагальна потреба запровадити зміни, пов’язані з перебудовою системи охорони кордону на більш прогресивну, затратну європейську модель. Це буде реалізовуватись через поступовий перехід до оперативно-військового принципу. Суть системи полягатиме в тому, щоб мати повнокровні та ефективні оперативно-розшукові органи та військові спеціальні підрозділи.

Основним завданням перших буде здобування оперативним шляхом інформації про наміри щодо порушення державного кордону, а других — фізичне затримання порушників.

— Навіть незначна реорганізація потребує коштів. В проекті держбюджету на наступний рік вашому відомству планується виділити 164 мільйони гривень. Чи достатньо це для потреб ПВ?

— Недостатньо. За нашими розрахунками, ця цифра має бути щонайменше 200 мільйонів. Цього року прикордонникам було виділено лише 91,5 млн. грн. Стан матеріального забезпечення військ дуже важкий. Втім підстав для паніки немає, а оптимізму нам ніколи не бракувало.

№212 05.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»