«Принцип доміно»

Учора соціолог фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна озвучила не дуже приємні для БЮТ цифри. Якби вибори в Києві відбулися найближчим часом, більшість голосів набрав би Леонід Черновецький (25,4%), на другому місці — Віталій Кличко. Розклад у Київраді був би таким: За блок Віталія Кличка проголосувало б 17,6% опитаних, за блок Леоніда Черновецького — 15%, за Блок Юлії Тимошенко — 14,4%. Звичайно, виборча компанія ще не почалася, і БЮТ ще не виставив свого кандидата, але Юлії Володимирівні, безумовно, варто замислитися над цими цифрами. Київська специфіка така, що одна й та сама бабуся може спокійно проголосувати за БЮТ у Раду і за Черновецького — в мери. І ніякого дисонансу в неї це рішення не викликає. Так само й щодо Кличка...

Офіційно затвердити кандидатуру в мери Києва БЮТ планує 11—12 квітня, саме до Дня космонавтики. Але все частіше звучить ім’я Олександра Турчинова як кандидата від блоку, хоч його нинішній рейтинг (4,4), м’яко кажучи, оптимізму не вселяє.

Тим часом хвиля перевиборів від Києва розповсюджується по регіонах. На початку цього тижня стало відомо, що комітет Верховної Ради з питань держбудівництва і місцевого самоврядування рекомендує призначити позачергові вибори харківського міського голови й депутатів харківської міськради.

Учора секретар Київради Олесь Довгий поскаржився. Мовляв, окремі політичний сили намагаються забрати владу в місцевих рад. Він переконаний, що «ейфорія прийняття рішень, що засновуються на політичній доцільності, вже охопила Верховну Раду і уряд, а в подальшому може охопити і всю країну».

У яких українських регіонах услід за Києвом можуть відбутися перевибори градоначальників і місцевих рад? Якими будуть столичнi перевибори? Міркують експерти «Дня».

Олександр ГОЛОБУЦЬКИЙ, Агентство моделювання ситуацій:

— Крім Харкова перевибори можуть відбутися в Дніпропетровську, Сумах і ще кількох містах. Але проблема в тому, що повинна бути певна група зацікавлених осіб або політичних сил, які б лобіювали в парламенті цей процес. Просто так Верховна Рада за перебори в цих містах не проголосує. Щоправда, тут можуть бути інші механізми перевиборів. Сама міськрада може призначити свої вибори й розплутатися. У Сумах можливий варіант із судом. У випадку з Києвом — це було політичне рішення.

Щодо Харкова. Я бачив результати розслідування комісії Ляшка, там такі порушення, що треба не тільки проводити перевибори, але й порушувати кримінальні справи на дуже серйозному рівні. Я гадаю, що перевибори в Харкові так чи інакше будуть, там ситуація критична. Крім того там зіткнулися найбільші бізнес-інтереси. Та людина, яка в Харкові представляє БЮТ — не просто бютівець, а найбільший бізнесмен. Я маю на увазі Олександра Фельдмана. До речі, я був упевнений, що в Харкові перевибори пройдуть раніше, ніж у Києві. Що це буде простіше. Але вийшло навпаки. У випадку з Києвом дуже допомогли комуністи. Чи допоможуть вони зараз із Харковом — це питання. Але, в принципі, комуністка Александровська досить відома особистість у Харкові, і в неї досить непоганий відсоток. Може це якось спонукає комуністів проголосувати за це рішення.

Щодо майбутніх київських виборів, то класичного єдиного кандидата не буде. Це зрозуміло. Віктор Балога підтримує Кличка і пропонує те саме зробити Тимошенко. Тут уже питання найсерйозніших протиріч. Гадаю, кандидат від БЮТ буде, насамперед, локомотивом списку й помічником Тимошенко в просуванні цього списку. Ситуація така: якщо БЮТ візьме стільки ж, скільки Тимошенко має рейтинг у Києві (це близько 40 і більше відсотків), тоді в Черновецького за будь-яких розкладів не буде більшості, тільки третина Київради. За великим рахунком, будь-яким мер, чи то Черновецький, чи то Кличко залежатиме від Київради. Грубо кажучи, Черновецького взагалі можна буде прибрати за допомогою голосування, а Кличка можна буде перетворити в англійську королеву.

Щодо кандидата БЮТ, то, ймовірно, все-таки це буде Турчинов. Але невідомо яку роль він гратиме. Зрозуміло, що він далеко не найсильніша фігура. Але, з іншого боку, може статися та сама історія, що і в Харкові. Там же на виборах переміг не Добкін, а Партія регіонів.

Олесь СТАРОВОЙТ, депутат Львівської обласної ради:

— Щодо перевиборів київського мера, то насправді маємо в Україні прецедент, який може спровокувати певну ланцюгову реакцію дострокових перевиборів місцевих органів влади. Особливо це може стосуватися посад міських голів, а також міських рад. Не секрет, що на Львівщині у відставку вже відправлені міські голови Дрогобича та Винників. Щоправда, в нашому випадку достатньо довго справи перебували в судах, що цілковито паралізовувало життєдіяльність цих міст.

Якщо взяти масштаби України, то вже говорять про відставку мера Харкова та інших, менших міст. Така постановка питання не є правильною. Ми дійсно мали ситуацію, коли серйозно назрів конфлікт громади та влади, і у таких випадках перевибори треба проводити. Коли ж ідеться про конфлікт між двома гілками влади — міським головою та міською радою, сільським головою та селищною радою, швидше проблема в недосконалості законодавства, яке уможливлює такі конфлікти. Тобто потрібно настільки чітко все прописати, щоб уже не йшлося про недосконалість законодавства, а лише про невідповідність людей тим посадам, які їм довірила місцева громада. Отже, перше завдання будь-якого місцевого урядовця, тим більше обраного, — служити місцевій громаді. Друге — знаходити вирішення будь-яких конфліктів з представниками інших гілок влади — чи то по горизонталі, чи то по вертикалі.

Події ж, які відбуваються в Україні зараз, настирливо демонструють, що законодавство України, включаючи Конституцію, вимагає змін. І Верховній Раді терміново потрібно прийняти пакет документів, що стосуються місцевого самоврядування, і, що дуже важливо, — ретельно перевірити Конституцію і усі закони на відповідність змінам. Тобто ми маємо наперед знімати конфліктні ситуації, а не програмувати їх, як робиться зараз. Один із прикладів — кількість заступників голови у районних чи обласних радах. Часом просто бурю у склянці води викликає ситуація, коли проявляються ніби невеличкі розбіжності у поглядах, якого саме закону дотримуватися — того, що говорить про заступника, чи того, що про заступників?.. Це стосується й розподілу повноважень між місцевими радами і місцевими державними адміністраціями. Це стосується і взаємних стосунків між місцевими радами і контролюючими структурами, зокрема, прокуратурою. Як приклад, місцева рада може накласти вето на протест прокурора з того чи іншого питання. Прокуратура, в свою чергу, може звернутися у Верховний суд і виграти справу, і питання знову повернеться в порядок денний місцевої ради. А місцева рада, приміром, знову приймає рішення, що суперечить закону. Прокуратура знову опротестовує, і знову все йде за порядком. Тобто виходить замкнене коло. Ці недоречності треба терміново усувати.

Щодо виборів київського міського голови і київської міської ради, то це — надзвичайно привабливий майданчик для перевірки своїх сил для усіх партій. Адже не секрет, що Київська міська рада за значимістю є друга в Україні після Верховної Ради. У Києві сконцентрована величезна кількість електорату, і таким чином, просто взявши участь у виборах, можна перевірити багато ідей, схем, технологій і усього іншого, що стосується виборчої компанії. Якщо говорити про регіони, то тут зацікавлення політичних сил може проявитися у великих містах — таких як Харків, Одеса, Львів. А такі невеличкі міста, як Дрогобич чи Винники, то тут політичні сили зацікавлені менше. І все ж таки, перевибори мера Києва в настроєвому сенсі, а може і не лише в ньому, позначаться і на них...

Григорій ГРИНЬ, військовий історик, м. Донецьк:

— По-перше, варто зазначити, що досі не зрозуміло, чи відбудуться дострокові вибори мера в самому Києві. Нині суд ще тільки розглядає можливість скасування цього рішення. Але якщо навіть вони і відбудуться, то, в принципі, вони можуть стати хорошим прецедентом для перевиборів у інших регіонах, інших містах, але це, на мій погляд, може статися лише там, де існує паритет політичних сил. Тобто якщо в регіоні рівне представництво мають, скажімо так, обидва основні політичні табори, тоді ще дострокові вибори мера або ж якісь інші перевибори ініціювати буде можливим. А ось у західних або південно-східних областях не буде ні можливості, ні мотиву переглядати вибори. Звичайно, теоретично дострокові вибори там можна буде організувати, але що це дасть — за тієї переваги сил, що спостерігається в цих регіонах на нових виборах до влади прийдуть ті самі люди або ж їхні безпосередні партійні «колеги», і реально ніякої кардинальної зміни не станеться.

Але загалом як прецедент, ця ситуація трохи насторожує і навіть лякає — по суті, жоден регіон не застрахований від політичних струсів. Але, я гадаю, в Донбасі це навряд чи може статися. У нашому регіоні ініціювати дострокові вибори могли б проурядові або пропрезидентські сили, але їхній вплив тут настільки малий, що їм буде дуже важко впоратися з цим завданням.

Віктор РАДЧУК, політолог і політтехнолог, м. Житомир:

— Я не думаю, що позачергові вибори міського голови і Київської міської ради спровокують дострокові вибори у регіонах. Для цього немає політичної волі місцевих еліт. А столичні еліти, грубо кажучи, не потягнуть всіх регіонів України. Якщо така воля є до певних перестановок у Києві, Харкові, деяких інших містах-мільйонниках, зокрема, Дніпропетровську, Одесі, або навіть у Львові, то, наприклад, у таких містах, як Житомир, Чернігів або ще менших справа до позачергових виборів не дійде. Щодо Одеси, то відомо про наміри нинішнього голови Антимонопольного комітету України Костусєва спробувати свої сили там. Але подібних домагань в масштабі всієї України не помітно. Хоча питання про вибори на місцевому рівні може спровокувати інші речі — я маю на увазі розвиток політичного життя незалежно від того, що буде з виборами у Києві чи Харкові. Ймовірний сценарій, що вибори до місцевих органів влади виступлять у ролі своєрідного громовідводу для ситуації в Україні. Тоді вони можуть бути проведені десь восени. Особливо, якщо будуть якісь новації у Конституції чи законодавстві про місцеве самоврядування. Тоді такі вибори було б навіть доцільно провести. Тому що нині самоврядна система влади працює автономно як від своїх виборців, так і від столиці. Нинішнє так зване самоврядування нікому не доцільно зберігати. Його фактично немає, тому однозначно потрібні зміни як у законодавчому плані, так і у взаємовідносинах у місцевому самоврядуванні. Я не за те, щоб були позачергові вибори, бо апріорі все позачергове гірше ніж чергове. Але, тим не менше, якщо визріє необхідність удосконалення на місцевому рівні, то чому б їх не провести? Бо ми втрачаємо дуже великі резерви розвитку саме на регіональному рівні. У даному плані в порівнянні з Польщею, наприклад, ми відстаємо на десятиліття. А потім у нас виникає питання, чому так відбувається, хоча у нас є гарні природні ресурси, нормальна геополітична ситуація. А щодо застережень відносно можливого посилення сепаратизму, не думаю, що він автоматично розвивається в залежності від того, наскільки буде вільнішим чи повноважнішим місцеве самоврядування. Крім того, це залежить від зовнішньополітичних чинників, що, як можна спостерігати, діють зараз.

Микола ВАСЬКІВ, професор Кам’янець-Подільського національного університету:

— Зміни у політичному житті України, громадській думці за останні чотири роки стали відбуватися у прискореному темпі, тому вибори через чотири, а то й п’ять років не встигають відтворювати ці зміни. Однак позачергові вибори зачепили тільки верхівку айсберга — Верховну Раду. Логічним кроком було б провести позачергові вибори і до місцевих рад різних рівнів та вибори керівників населених пунктів.

Події від 2006 року в цьому переконують: відчуваючи свою безкарність і безвідповідальність протягом усієї наступної каденції, мери і депутатські фракції швидко забули про обіцянки й вирішують власні економічно- соціальні питання. З такою ситуацією не хочуть змиритися виборці, і тут з’ясовується, що законодавство робить ініціативу перевиборів знизу, від електорату, безсилою. Коаліція (читай — БЮТ) питання з київським мером і депутатами вирішила напівзаконним шляхом, через відповідну постанову ВР.

Цілком можливо, що так само спробують вирішити питання перевиборів у Харкові. Але не більше. А вже зараз з’ясовується, що з наполегливою вимогою перевиборів виступає чимало ініціативних груп і громад великих і менших міст. Очевидно, що вимоги значної їхньої частини — не більше, ніж намагання «під шумок» закаламутити політичні ігрища. Однак більшість таких вимог мають під собою цілком реальне підгрунтя, тому київський приклад буде надихати на вимоги перевиборів у все більшій кількості міст, а згодом, мабуть, і сіл України. І їх необхідно провести, хоча б із метою нагадати про відповідальність регіональної влади перед виборцем, бо той, хто відчуває непостійність свого перебування у владі, чомусь більше дбає про добробут громадян і благоустрій міст та сіл. Показовий приклад. Кам’янецького мера забрали на роботу в кабмінівські коридори (мабуть, був не найгіршим), тепер його обов’язки тимчасово виконує інша людина. Може, це збіг обставин, але до цього місто буквально захлиналося у пилюці та багнюці. Зараз же вулиці й тротуари тішать око й легені чистотою та свіжістю.

Київську проблему розв’язали, як завжди, шляхом політичного рішення. Можливо, кожний склад ВР і кожний депутат у таких випадках відчуває свою велику значимість, але стає зрозуміло, що постановою ВР не можна щоразу вирішувати питання про перевибори у тому чи іншому місті (а тим більше — селі). Чи не краще чітко виписати в законах зрозумілу і здійсненну процедуру перевиборів місцевої влади за ініціативою громад? А заодно — передбачити заходи щодо прозорості цієї влади й підконтрольності не тільки і не стільки тим, хто зверху, а виборцю, якому зобов’язуються голови й депутати служити вірою і правдою?

ТИМ ЧАСОМ

Кандидатом у мери Києва від Партії регіонів може стати Дмитро Табачник

Про це повідомило «Українській правді» джерело з Партії регіонів. «Скоріше за все, це буде Дмитро Табачник. Тому що, перш за все, він киянин. А, по-друге, якщо ви помітили, серед політичних діячів дуже мало людей, які можуть займатися господарською діяльністю в столиці і підвищувати її статус поза політичною складовою», — сказав співрозмовник. При цьому він висловив впевненість, що цей кандидат від ПР спроможний це зробити. Співрозмовник також наголосив, що офіційно кандидатура не визначена, і остаточне рішення буде ухвалено на політраді партії в наступний понеділок.

Як відомо, Дмитро Табачник свого часу очолював адміністрацію президента Кучми, був гуманітарним віце-прем’єром в урядах Віктора Януковича.