ПИТАННЯ «Дня»

Ми продовжуємо публікацію відгуків на наше опитування, яке розпочали у минулому номері «Дня».

На питання: «Чи здатні українські ЗМІ реально впливати на ситуацію у суспільстві?» (перш за все, на владу), минулої середи, у програмі «Право вибору» («Інтер») разом з глядачами відповідали два відомих журналісти: Володимир Скачко та Олександр Мартиненко, який нині є прес-секретарем Президента. Кожен з них подав протилежну точку зору: Володимир Скачко стверджував, що навпаки, у нас влада використовує ЗМІ, щоб вирішувати свої проблеми. Олександр Мартиненко — що і у нас рішення, у тому числі і політичні, приймаються нерідко під впливом публікацій преси, а головна проблема наших ЗМІ — непрофесійність, як творча, так і менеджерська.

А яку відповідь ви б дали на питання про вплив вітчизняних ЗМІ на суспільство, владу та політиків?

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:

— Преса може і повинна впливати на владу, але питання в тому, в якій формі впливати. Має бути поєднання двох речей: розуміння владою того, що вона повинна слухати пресу, і відповідальності преси перед суспільством і відповідальності кожного журналіста перед суспільством. А найголовніше — це відповідальність власників ЗМІ перед суспільством. І певні правила гри між державою, власниками ЗМІ і творчими колективами, чого немає у нас зараз. До речі, у Державній Думі Росії цими днями проходили доповнення до їхнього закону про пресу — про економічні вiдносини в пресі, які стосуються антимонопольного законодавства, неможливості концентрування преси в одних руках і про певні стосунки між власниками газет і творчими колективами. У Росії до цього вже прийшли, я сподіваюсь, що прийдуть й в Україні. Коли це відбудеться, коли роль преси в суспільстві структурується, а не буде такою хаотичною, як у нас зараз, тоді й почнеться реальний вплив преси на владу, і, звичайно, — на суспільство.

Світлана ДОРОШ, шеф- кореспондент представництва Бі-Бі-Сі у Києві:

— Може преса впливати, якщо говорити у сенсі «трохи попсувати нерви» (чи настрій) представникам влади. Але на більш серйозному рівні це можуть бути лише виключно якісь рідкісні випадки, коли інтереси преси чи конкретного видання збігатимуться з інтересами влади чи окремих органів влади. Тоді це може навіть виглядати так, ніби преса вплинула. Можливо, мас-медіа можуть примусити говорити представників влади на ті теми, що хоче преса, але такі розмови матимуть результат тільки за умови, якщо це вигідно владі і особам, які цю владу представляють.

Володимир ШАБАЛА, керівник прес-служби голови Волинської обласної державної адміністрації:

— Якось наш Президент в розмові з журналістами висловився приблизно так: тому керівникові, який не хоче підтримувати добрих стосунків з пресою, чогось не вистачає, швидше всього — розуму. Навряд чи це було сказано задля загравання з пресою. Я особисто на запитання, чи впливає преса на владу, відповів би однозначно: так. Будь-яка влада, щоб реалізувати свої наміри, повинна працювати в умовах стабільності. Преса шляхом схвалення чи несхвалення дій уряду створює відповідну громадську думку і викликає або стабільну обстановку, або навпаки — дестабілізує її. Пригадаймо наше радянське журналістське минуле. Як тоді була поставлена співпраця з пресою? Критичні матеріали обов’язково повинні були знаходити відповідне реагування. Редактор потім міг потрапити на «килимок» за те, що порушив «не те» питання, але критика обов’язково мала вплив. Знаю це з особистої практики: на початку 90-х я редагував першу ластівку демократії в нашому краї — газету обласної організації Спілки журналістів «Волинський вісник». Добре пам’ятаю, скільки пояснень мені тоді доводилося давати з приводу незручних публікацій. Влада мусила реагувати і реагувала на них.

Для мене свідчення того, що нинішня влада на повному серйозі працює з пресою, є останній президентський указ про заснування державної премії в галузі журналістики. А на основі особистої практики як керівника прес-служби можу сказати, що співпраця облдержадміністрації з пресою дуже серйозна. Не буває такого, щоб якась вагома публікація залишилася без відповідного реагування голови облдержадміністрації. За виступами преси на апаратних нарадах начальники управлінь одержують відповідні розпорядження, котрі не виконати неможливо, оскільки вони жорстоко контролюються. На мою думку, чим вищий професіоналізм засобів масової інформації, тим стосунки влади з ними мають серйозніший характер. Ті видання, в яких переважають «смажені» матеріали, не можуть претендувати на якесь серйозне місце у відносинах з владою. Треба зазначити, що в нашій області з’являються нові видання, котрі в певному відношенні працюють навіть професійніше за тих, що вже давно на ринку преси. Очевидно, тому, що над ними не тяжіє стереотип старих підходів. Отож, як бачимо, в сучасних умовах професіоналізм преси одночасно означає і певну її перебудову.

Володимир ЧЕРНОВ, головний редактор сумської громадсько-політичної газети «Добрий день»:

– На мою думку, при нинішньому стані преси взагалі передчасно і некоректно говорити про її здатність шляхом формування відповідної громадської думки впливати на владу. Занадто заангажовані сьогодні в Україні засоби масової інформації, занадто полярні вони займають іноді позиції, а відтак, у цьому преса не здатна виробити єдиний суспільно-політичний вектор, у напрямку якого могли б повернутись владні структури. Особливо це відчувається у низових ланках симбіозу «преса-влада». Є й інший бік медалі і дуже часто преса формує громадську думку під вже готові владні рішення, хоч візуально все обставляється так, ніби відбувається навпаки — так, як і мало б відбуватись. Хоча, звичайно, в деяких ситуаціях без цього обійтись і неможливо. Не менш, як у 90% випадків, думка журналістів при прийнятті владою важливих рішень не враховується. Випадки, коли газета, радіо чи телебачення зуміли через свої сторінки або ефір домогтися від органів влади реалізації власної концепції (навіть якщо вона правильна!), можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Володимир ПРИТУЛА, власкор радіо «Свобода» у Криму:

— Мені здається, що українська преса може впливати — і впливає! — на владу, але специфічним чином. Ті виступи преси, які влада може ігнорувати, вона ігнорує. Ті, які вигідні владі, — вона помічає швидко і реагує на них миттєво, по-своєму, використовуючи собі на благо. Це теж вплив ЗМІ. Є виступи, які влада не може замовчати чи проігнорувати — і тоді вона, як правило, намагається «дати відповідь»! Найчастіше — старими комуністичними методами: голослівними заявами про те, що «вже куплено — всім заплачено» або непереконливими спростуваннями (як Юлія Тимошенко на виступ «Файненшл таймс»). У нас влада не навчилася працювати з пресою в режимі поваги і партнерської взаємодії, як це прийнято у демократичних суспільствах. І не могла навчитись після того, як покоління журналістів та партпрацівників штудіювали у партшколах статтю «Партійна організація та партійна література». Потрібен час — самій Україні, українській владі, українській пресі.