Регіонали — за компроміс у Раді

Позбавивши двох депутатів мандатів, влада створила серйозний прецедент. Звичайно, після повернення в дію через суд Конституції 1996 року, можна було очікувати все що завгодно, але ліквідація депутатства — це щось нове. Нагадаємо, минулої неділі Вищий адміністративний суд позбавив Олександра Домбровського(виборчий округ №11, Вінницька область) й Павла Балогу (виборчий округ №71, Закарпатська область) статусу і повноважень народних депутатів, визнав неможливим установити достовірно результати виборів в згаданих округах і зобов’язав ЦВК провести повторні вибори в цих округах.

З цього приводу рішення, експерти практично в один голос заявили, що є мінімум два аргументи — чому суд цього не мав робити. По-перше, тому що строк звернення до суду щодо дій ОВК про підсумки голосування і дій ЦВК про результати виборів в мажоритарному окрузі становить 5 днів (тобто порушені терміни). По-друге, після реєстрації депутатів і закінчення строку на судове оскарження обидва депутати склали присягу у ВР і набули повноважень народних депутатів України, а це в юридичній площині є незворотнім.

Позов в суд щодо фальсифікацій в округах №11 та №71 подав Юрій Кармазін. Протягом вчорашнього дня нам так і не вдалося домогтися коментаря Юрія Анатолійовича. А запитання залишаються, в першу чергу, юридичного характеру — їх ми вже згадали. Є ще політичний аспект. Представники влади вже поспішили заявити: «Його (позов —Авт.) подав Юрій Кармазін — опозиціонер, якого вони (опозиція) «забули на платформі», — каже Володимир Макеєнко. — Самі сіли в поїзд і поїхали в Верховну Раду, а його забули. Можливо, він таким чином хоче про себе нагадати, може, він таким чином для себе хоче підготувати округ».

Опозиція, в свою чергу, захищатиме позбавлених мандатів депутатів. З точки зору політичних дивідендів, це виграшно, з правової точки зору — правильно. Але непослідовно. Ще 4 місяці тому опозиція нищівно критикувала Домбровського за те, що він відібрав перемогу в окрузі №11 у представника «Батьківщини» Наталії Солейко. Сьогодні ситуація змінилася. Головною причиною точкових ударів влади по Петру Порошенку (з ним пов’язують Домбровського) та Віктору Балозі (Павло Балога — його рідний брат) називають їх «гру в незалежних» і відмову вступати у фракцію Партії регіонів.

«Я ніколи і нікому не давав жодних обіцянок вступати до будь яких фракцій, ні провладних, ні опозиційних. Ні до виборів, ні під час виборів, ні після, — пише на своїй сторінці Facebook Домбровський. Я обіцяв вінничанам бути незалежним депутатом і захищати їх інтереси, а не інтереси партій і фракцій. І я виконав свою обіцянку. На жаль незалежна і об’єктивна позиція народного депутата сьогодні, не влаштовує багатьох. І рішення ВАСУ від 8 лютого 2013 року є тому підтвердженням».

Одне з актуальних питань протягом тижня залишається — блокування парламенту. «УДАР» продовжує тримати облогу. Компромісу із владою й досі не вдається знайти. «В понеділок відбувся черговий раунд переговорів, але, на жаль, поки конкретних результатів немає, — розповідає народний депутат від партії «УДАР» Володимир Куренной. — Ми наполягаємо на тому, що кожен депутат повинен голосувати індивідуально. Це ключовий меседж, від якого ми ніколи не відмовимося. Влада зараз думає, як це забезпечити — пропонує нам різні варіанти. Але ці варіанти не забезпечують і не гарантують стовідсоткове персональне голосування. Тому компромісу й досі немає. Сьогодні м’яч на стороні влади. Нам кажуть, що «Рада — 3» технічно застаріла, — немає питань. Ми готові розблокувати роботу Ради і голосувати руками або бюлетенями, і так має бути поки не буде підготовлена нова система «Рада — 4».

Ударівці виставляють абсолютно законну вимогу персонального голосування, але відсутність компромісу дедалі більше гратиме на користь влади. Регіонал Юрій Самойленко в інтерв’ю «Дню» (№23 за 8 лютого 2013 р.) заявив, що «компроміс не лише можливий, а необхідний». Але якщо його не вдасться знайти, влада в будь-який момент може сказати, що опозиція не дає працювати. Чому у Віталія Кличка вирішили діяти методом блокування? 

«Крайні засоби ми застосовуємо тоді, коли йде грубе і системне порушення Конституції України, причому, протягом тривалого часу, — відповідає Куренной. — Ці порушення призводять до дуже поганих для країни наслідків, а саме ухвалення неякісних, іноді антинародних законопроектів. Народні депутати топчуть Конституцію, не ходять на роботу, голосують за іншого, отримуючи при цьому зарплатню, — це відбувалося на очах у всіх громадян України і всього світу. В чому новизна нашої політичної сили? В тому, що там, де можна застосовувати політичні дискусії, ми це робимо, але коли мова йде про виконання Конституції України, ми вирішили використовувати метод блокування. Будь-який громадянин, коли бачить порушення закону, його громадянський обов’язок — попередити це порушення. Ми саме так і діємо. Так, це крайній метод, він є нецивілізованим, неєвропейським, але ще більш нецивілізованим і неєвропейським є явище кнопкодавів».

Володимир ФЕСЕНКО: «Рішення Адмінсуду послаблює регіоналів»

— Пане Володимире, як прокоментуєте рішення Адмінсуду позбавити мандатів двох депутатів?

— Ще коли виникла ситуація з братом Балоги (написав заяву про вихід із фракції Партії регіонів), уже тоді казали про те, що регіонали погрожували покарати його. Питання лише було — коли та як може відбуватися покарання? По Домбровському була інша логіка. Я не виключаю, що його покарали за те, що він не вступив у фракцію Партії регіонів. Це схоже на логіку дій регіоналів. Але тут дуже важливо зовсім інше. Створюється надто небезпечний прецедент, коли через кілька місяців після оголошення результатів виборів, після набуття депутатами повноважень, суд раптом вирішує позбавити мандатів двох депутатів. Раніше суди також намагалися вплинути на результати виборів, але, щоб позбавляти мандатів чинних депутатів, такого ще не було.

Рішення дуже суперечливе, передусім, із юридичної точки зору, тому що Конституція не передбачає цієї ситуації. Так чи інакше, позбавлення мандатів має відбуватися через Верховну Раду. У чому тут серйозна проблема й величезна помилка цього рішення? Влада робить своїми ворогами значну кількість позафракційних депутатів, або самовисуванців, які стали членами фракції ПР, але не дуже задоволені своїм становищем. Виникає запитання — чи захочуть такі депутати голосувати за позбавлення мандатів своїх колег, розуміючи, що завтра вони можуть стати наступними жертвами? У мене великі сумніви. Звісно, їх можуть примусити проголосувати, але це будуть голоси за потенційний смертний вирок самим собі. Завтра вже можуть їх позбавити депутатства.

Я скептично ставлюся до організації такого рішення: по-перше, в політичній формі через Верховну Раду; а по-друге, це рішення буде оскаржено — в Конституційному Суді та Європейському суді. Ситуація з цими двома депутатами просто зависне. Це рішення ще більше загострить політичну ситуацію, створюючи більше протиріч. Хоч як це парадоксально, рішення Адмінсуду не посилює, а послаблює Партію регіонів. Регіонали таким рішенням намагаються діяти старими методами в нових політичних умовах, не розуміючи, що ситуація змінилася й що спроба в адміністративний спосіб впливати на депутатів, тримати їх острахом у фракції може призвести до прямо протилежних результатів.

— Позов подав Юрій Кармазін. Про що це свідчить? Регіонами вже використовують цей факт, кажуть: бачте, це ж опозиційний Кармазін.

— Зрозуміло, владі вигідно говорити, що це Кармазін грається. До речі, він схильний до таких ігор. У даному випадку йдеться про збіг інтересів. Кармазін ображений, що його «кинули», звісно, він хоче повернутися. І коли кажуть, що таким чином Кармазін хоче створити собі умови для повернення, — це справді так. Гадаю, тут є його особистий інтерес. А от втемну чи свідомо його використовують представники Партії регіонів, — це питання до Кармазіна. Не виключаю, що тут є елементи свідомої співпраці. Але довести це чи спростувати неможливо. Безумовно, пан Кармазін буде від цього відхрещуватися, щоб не було підозри в його співпраці з Партією регіонів, але є логіка юридична, а є логіка політична. Чому ці позови пан Кармазін не подавав у п’ятиденний термін після виборів? Зараз, хоч якими б мотивами він користувався, він не виглядатиме переконливим. Це як із сланцевим газом. Коли опозиція виступає за мораторій розробки сланцевого газу, об’єктивно вона працює в інтересах «Газпрому». Попри їхні власні мотиви.

— Опозиція продовжує блокувати парламент. Яким може бути вихід із ситуації?

— Насправді є два варіанти виходу із ситуації. Перший — домовлятися про певний компроміс. А домовлятися доведеться, й це неминуче, довкола персонального голосування, пресловуту кнопку. Другий —силове розблокування з боку Партії регіонів. Варіант із розпуском Верховної Ради, на мій погляд, малоймовірний. Сьогодні влада демонструє непрацюючу Раду й каже: це опозиція не хоче працювати. Вона неконструктивна. Якщо ситуація з блокуванням затягуватиметься, тоді це буде ризиком для опозиції. Зараз вони поки що виграють. Далі це може викликати роздратування виборців. Це, між іншим, буде бити не тільки по опозиції, а й по владі також, тому що непрацююча Рада — це критичне ставлення до влади в цілому. Із другого боку, це затягування важливих законопроектів, у яких зацікавлена влада. Враховуючи всі ці проблемні моменти, зокрема й необхідність розглядання в парламенті питань щодо європейської інтеграції, гадаю, Рада запрацює. Питання — коли? До саміту «Україна — ЄС» чи після? У якому форматі відбудеться розблокування — це інтрига, яка залишається.

— Наскільки блокування парламенту загострює конкуренцію в самій опозиції?

— «УДАР» зрозумів, що вони залишилися в тіні «Свободи» й, певної мірою, «Батьківщини». Зараз вони виступили ініціаторами цієї акції. Вирішили відчутно проявитися, що це «УДАР» блокує, а не «Свобода». У грудні минулого року «УДАР» теж блокував трибуну, але всі думали, що це «Свобода». Зараз ударівці підготувалися краще, надягнули червоні светри. Звісно, це піар-акція. Щоб продемонструвати, що «УДАР» є помітною силою в опозиції, що він є рішучою, послідовною політичною силою. На мою думку, свої політичні дивіденди «УДАР» уже отримав. Найбільш мляво й непослідовно виявила себе в цій ситуації «Батьківщина». «Свобода» компенсувала ці втрати своєю активністю на «площадці» Київради. Вони там себе виявили.

— Конфлікт у «Нашій Україні». Наскільки повчальною є історія цієї партії?

— Сьогодні цю партію вже можна сприймати як урок для опозиції. Політична доля Ющенка має бути уроком для нинішніх опозиційних лідерів. Ще під час виборів я говорив, що Кличку, Яценюку, Тягнибоку варто повісити на стіні портрети двох людей — Ющенка й Тимошенко — з великим написом: не повторювати їхніх помилок.